Постанова № 7326457, 28.12.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №2а-6646/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2009 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.

з участю представників

від позивача Івасько С.М.;

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західліс» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова (правонаступник ДПІ у Сихівському районі м.Львова) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Західліс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за №0000942321/0 від 28.03.2008 року, прийнятого ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби є безпідставні та необгрунтовані, оскільки платником податків не було порушено норм податкового законодавства щодо оподаткування безнадійної заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Судом, в порядку передбаченому ст.55 КАС України, здійснено заміну ДПІ у Галицькому районі м.Львова на її правонаступника ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду (розписка про отримання повістки наявна в матеріалах справи), а тому справа розглядається за відсутності останнього.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Західліс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2007 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт за №672/23-209/30538210 від 13.03.2008 року та прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000942321/0 від 28.03.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 872571 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 581714 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 290857 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що органом державної податкової служби встановлено заниження податку на прибуток підприємств у 2005 році в сумі 244279 грн. 00 коп., в 2006 році 337435 грн. 00 коп., чим порушено вимоги підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування сум безнадійної заборгованості.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не включено до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2005 року 20902 грн. 01 коп. та у ІV кварталі 2005 року 13080 грн. 00 коп. кредиторської заборгованості перед ПП «Укразовдон» за якою минув строк позовної давності.

Як вбачається з акту перевірки така заборгованість виникла відповідно до прихідних накладних №586-77-4 від 28.09.2002 року та №857-52-5 від 24.10.2002 року.

Дані обставини визнаються сторонами, а тому не доказуються, оскільки проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності таких обставин та добровільності їх визнання (ч.3 ст.72 КАС України).

У відповідності до вимог підп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Згідно вимог п.1.25 ст.1 цього ж Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності та заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Судом застосовуються правила про позовну давність ЦК України 2003 року у відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Як передбачено ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Абзацом 2 частини 5 цієї ж статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як передбачено ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки, строк виконання наведеного вище зобовязання ТзОВ «Західліс» перед ПП «Укразовдон» не є визначений, суд вважає, що перебіг позовної давності по такій кредиторській заборгованості починається від дня, коли у приватного підприємства виникає право пред'явити вимогу про виконання зазначеного вище зобов'язання відразу після отримання товару у будь-який час.

Як передбачено ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З врахуванням того, що товар поставлявся у вересні та жовтні 2002 року, обовязок позивача включити до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості ПП «Укразовдон» настав відповідно у ІІІ кварталі та у ІV кварталі 2005 року, однак, платником податку цього не було зроблено.

Таким чином, орган державної податкової служби прийшов до правильного висновку про порушення позивачем правил оподаткування безнадійної заборгованості, по якій минув строк позовної давності.

При цьому, судом у звязку з викладеним не беруться до уваги посилання позивача на відсутність вимоги і як наслідок не настання початку перебігу строку позовної давності.

Отже, основний платіж з податку на прибуток в сумі 8495 грн. 50 коп. відповідачем визначено згідно норм чинного законодавства та відповідно до підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4247 грн. 75 коп., а тому підстави для скасування в цій частині спірного податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

Щодо кредиторської заборгованості по виданих векселях.

В акті перевірки зазначено, що станом на 30.09.2007 року по підприємству рахується кредиторська заборгованість по виданих векселях в сумі 2292870 грн. 96 коп., утримувачів яких ліквідовано.

При цьому, орган державної податкової служби вважає, що така заборгованість повинна бути включена платником податку до складу валового доходу оскільки підприємство кредитор ліквідовано.

В матеріалах справи наявні угода від 03.12.2003 року про зміну договору №ДГ-0000006 від 03.01.2003 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 03.12.2003 року векселя №733259670522; угода від 02.12.2003 року про зміну договору №ДГ-0000003 від 03.01.2003 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 02.12.2003 року векселя №733259670521; угода від 17.01.2005 року про зміну договору №ДГ-0000005к від 03.01.2005 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 17.01.2005 року векселя №733259670523; угода від 17.01.2005 року про зміну договору №ДГ-0000007к від 03.01.2005 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 17.01.2005 року векселя №733259670525; угода від 17.01.2005 року про зміну договору №ДГ-0000006к від 03.01.2005 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 17.01.2005 року векселя №733259670524; угода від 14.02.2005 року про зміну договору №ДГ-0000008к від 03.01.2005 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 14.02.2005 року векселя №733259670526; угода від 12.04.2005 року про зміну договору №ДГ-0000003к від 03.01.2005 року на купівлю товару та акт прийому-передачі від 12.04.2005 року векселя №733259670527.

Зазначені обставини, вказують на те, що у позивача наявна кредиторська заборгованість по згаданих векселях.

Як передбачено абзацу 1 підп.4.1.6 п.4.1 ст.4 згаданого Закону, валовий доход включає Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначається статтею 12 цього ж Закону.

Згідно з підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 згаданого Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Положеннями зазначеної статті цього Закону визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З їхнього змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме:

- підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса);

- настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах "а", "б" підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 зазначеного Закону.

З врахуванням викладеного у платника податків покупця (позивача) відсутній обовязок збільшувати валовий дохід за обставин непогашення заборгованості внаслідок недостатності майна фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом.

Не можна залишити поза увагою і наступні обставини.

Як передбачено ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930 року (надалі Уніфікований Закон), до якої Україна приєдналась 06.07.1999 року (в Україні набрала чинності 06.01.2000 року), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37) та позовної давності (статті 70 і 71).

У відповідності до вимог ст.70 Уніфікованого Закону, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 33 Уніфікованого Закону, переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

В матеріалах справи наявні згадані вище векселі з визначеною датою, а саме вексель №733259670521 від 02.12.2003 року 31.12.2013 року; вексель №733259670522 від 03.12.2003 року 03.12.2013 року; вексель №733259670527 від 12.04.2005 року 30.04.2015 року; вексель №733259670524 від 17.01.2005 року 31.01.2015 року; вексель №733259670525 від 17.01.2005 року 31.01.2015 року; вексель №733259670523 від 17.01.2005 року 31.01.2015 року; вексель №733259670526 від 14.02.2005 року 14.02.2015 року.

З врахуванням того, що по згаданих векселях не настав строк платежу, у позивача не виникало обовязку включити суми кредиторської заборгованості до складу валових витрат, оскільки по такій заборгованості не сплили строки її погашення.

З приводу ліквідації кредиторів, то в матеріалах справи наявні листи ПП «ГеоПолюс», з яких вбачається, що на сьогоднішній день держатилем згаданих векселів є назване приватне підприємство.

Таким чином, орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав прийшов до висновку про обовязок платником податку включити до складу валового доходу кредиторську заборгованість по названих векселях.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби протиправно визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток з основного платежу в розмірі 573218 грн. 50 коп. і як наслідок неправомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію, відповідно до підп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в розмірі 286609 грн. 25 коп.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000942321/0 від 28.03.2008 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 859827 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж - 573218 грн. 50 коп. та штрафна (фінансова) санкція - 286609 грн. 25 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позов задовольнити частково.

2. 2. Скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення №0000942321/0 від 28.03.2008 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 859827 грн. 75 коп., в тому числі основний платіж - 573218 грн. 50 коп. та штрафна (фінансова) санкція - 286609 грн. 25 коп.

3. 3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. 4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західліс», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Дж.Вашингтона, 8, (код ЄДРПОУ 30538210) 3 грн. 35 коп. судового збору.

5. 5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. 6. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.12.2009 року.

Суддя В.Я.Мартинюк