Постанова № 73264484, 03.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м.Суми

Справа №577/916/17

Номер провадження 22-ц/788/54/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,

представники позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року в складі судді Кравченка В.О., ухваленого у м. Конотоп,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд постановити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що у 2007 року вона перебувала у цивільному шлюбі з відповідачем, від якого мають спільну дитину - Нікіту. Після народження дитини стосунки між ними погіршились, внаслідок чого припинились відносини між ними та вони почали проживати окремо. Відповідач покладених на нього законом батьківських обов'язків не виконує, а з 2013 року перебуває у розшуку органами внутрішніх справ, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.11.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість рішення, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, норми міжнародного та національного законодавства, оскільки у вихованні сина відповідач не приймає участі ще з 2008 року, не надає ніякої матеріальної допомоги, не спілкується з сином, хоча позивач інколи не чинила йому перешкоду у спілкуванні з дитиною. Зазначає, що з 2013 року відповідач перебуває у розшуку та на сьогоднішній день не розшуканий правоохоронними органами.

В судому засіданні позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити.

Відповідач, як встановлено, перебуває в розшуку органами Національної поліції, тому про місце та час проведення судового засідання був повідомлений відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позов і просив задовольнити.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів умисного ухилення відповідача від участі у вихованні дитини, що давало б підстави для можливості застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. А факт перебування відповідача в розшуку не свідчить про спрямованість на ухилення від сплати аліментів та нехтування своїми батьківськими правами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається із цивільної справи, що батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 10).

За рішенням Соснівського райсуду м. Черкаси від 20.06.2012 року на користь позивача стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_2 по день досягнення повноліття (а.с. 12).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22.04.2013 року за поданням держвиконавця у зв'язку з примусовим стягненням з відповідача аліментів, оголошено в розшук ОСОБА_5 та направлено ухвалу для виконання до органів внутрішніх справ (а.с. 15).

З вказаного судового рішення вбачаться, що ОСОБА_5 аліменти в добровільному порядку тривалий час не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість.

Станом на 11.05.2017 року відповідач значиться в Розшуковому обліку МВС як особа, яка переховується від органів влади (а.с. 44).

Відповідно до висновку № 207/30-03-03 від 30.03.2017 року Виконавчого комітету Черкаської міської ради, як органу опіки та піклування, останній вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_5 щодо малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У висновку зазначено, що працівниками служби у справах дітей Черкаської міської ради з'ясовано, що ОСОБА_5 перебуває на території України, але переховується від родичів та працівників виконавчої служби, 04.07.2017 року офіційно уклав шлюб в Чорноморському міському відділі РАЦС м. Одеса, не цікавиться успіхами дитини у навчанні, не відвідує навчальний заклад. На засіданні комісії малолітній ОСОБА_2 пояснив, що свого батька не пам'ятає, батько жодного разу не привітав його зі святами. Зазначено, що ОСОБА_5 відомо, що службою готується висновок про доцільність позбавлення його батьківських прав, але він категорично відмовився спілкуватись з фахівцями служби з даного питання.

Також, на запит апеляційного суду, за останнім місцем реєстрації відповідача, Виконавчим комітетом Конотопської міської ради Сумської області було надано висновок №0114/255 від 21.03.2018 року, відповідно до якого орган опіки та піклування Конотопської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, так як він ухиляється від виконання батьківських обов'язків.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, при розгляді даної категорії справ, перш за все, необхідно враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У пунктах 15, 16 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Проте, суд першої інстанції в порушення ст. 19 СК України без отримання від органу опіки та піклування належного висновку щодо розгляну ними питання про можливість позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина, ухвалив рішення, яким відмовив у задоволені позову без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з інтересів дитини, колегія суддів вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_5 відносно малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки під час розгляду справи було достеменно встановлено факт ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 376 ЦПК України, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору 640,00 грн. за подання позову та 1024,00 грн. за подання апеляційних скарг (320,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 11.05.2017 року та 704,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, ІПН НОМЕР_1, останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1, відносно малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору 640,00 грн. за подання позову та 1024,00 грн. за подання апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 квітня 2018 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко