Постанова № 73264148, 03.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/2613/17 Головуючий у І інстанції Корнієнко С. В.Провадження № 22-ц/780/1004/18 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 4 03.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року м. Київ

справа № 362/2613/17

провадження № 22ц/780/1004/18

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Іванової І.В., Сліпченка О.І., Гуля В.В.

при секретарі - Дрозд Р.І.

сторони :

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року у складі судді Корнієнка С.В., повний текст складений 19.01.2018 року,

встановила:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України:

пункт 8) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується;

пункт 9) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про скасування державної реєстрації права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що йому на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1 належала земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_2, площею 0,2500 га, на якій ним було побудовано житловий будинок площею 96,8 кв.м.

17 червня 2014 року під час вимикання електроенергії від працівників Васильківської районної електромережі він дізнався, що ця земельна ділянка та будинок, що розташований на ній, йому вже не належать, оскільки його повідомили, що працівники діють на підставі заяви власника будинку ОСОБА_5

Звернувшись до нотаріуса Тернюк Є.В., позивач дізнався, що нею були вчинені наступні нотаріальні дії:

18 лютого 2014 року була посвідчена його довіреність на ім'я ОСОБА_7, якою він уповноважив її розпоряджатися земельною ділянкою, у тому числі подарувати земельну ділянку ОСОБА_5, а 28 лютого 2014 року на підставі цієї довіреності було посвідчено договір дарування належної позивачу земельної ділянки ОСОБА_5

Зазначає, що ОСОБА_7, діючи від його імені, запевнила нотаріуса та обдарованого про те що самовільного будівництва на відчужуваній земельній ділянці немає, на земельній ділянці, яка є предметом договору, відсутня будь-яка забудова.

Проте, позивач зазначив, що на цій земельній ділянці ним було побудовано будинок, який обманним шляхом, відповідач 23 травня 2014 року оформив на себе як об'єкт права власності.

Зазначив, що будинок було збудовано саме ним, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області від 26 березня 2012 року про надання йому дозволу на будівництво будинку на земельній ділянці, яка йому належить, будівельним паспортом на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд на зазначеній земельній ділянці, виданим 15 травня 2012 року відділом архітектури та містобудування Васильківської районної державної адміністрації Київської області, довідкою Ксаверівської сільської ради Васильківського району Київської області від 29 липня 2014 року про те, що з серпня 2012 року по липень 2014 року він проживав за спірною адресою та сплачував комунальні послуги та земельний податок.

Отже, позивач посилаючись на те, що відповідач не міг побудувати на зазначеній земельній ділянці капітальні споруди і як наслідок - зареєструвати за собою право власності на чуже майно, просив суд, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на спірний будинок АДРЕСА_1, проведену державним реєстратором реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 23 травня 2014 року.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що недоведеною обставиною, що має значення для справи, яку суд першої інстанції помилково визнав встановленою, є начебто побудова спірного будинку відповідачем.

На підтвердження цієї обставини, суд першої інстанції не посилається на жоден доказ.

У той же час, з довідки виконавчого комітету Ксаверівської сільської ради №248 від 29 липня 2014 року слідує, що він без реєстрації постійно проживав з серпня 2012 року по липень 2014 року в АДРЕСА_1 та з 2010 року по липень 2014 року сплачував за комунальні послуги і земельний податок на земельні ділянку, що свідчить про те, що станом на 28 лютого 2014 року спірний будинок вже був побудований.

Посилаючись на цей доказ, як встановлений факт, суд першої інстанції не дав йому ніякої правової оцінки.

Вважає, що підставою для задоволення його позовних вимог є визнання факту побудови спірного будинку саме ним та відсутність будь-яких доказів щодо відчуження або передачі ним своїх прав на матеріали, з яких побудовано цей будинок, відповідачу. Тому, позивач просив скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_5 вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не надано жодних доказів, що могли б підтвердити відповідні факти, зокрема, недійсності договору дарування від 28 лютого 2014 року спірної земельної ділянки або причетності позивача до прийняття в експлуатацію будинку і реєстрації прав власності на нього.

При цьому, з метою отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно та реєстрації права власності, ним було надано всі необхідні документи визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку та документи що відповідно засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Договір дарування земельної ділянки від 28 лютого 2014 року не визнаний недійсним, реєстрація декларації та сама декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 03 квітня 2014 року не скасовані, а тому немає підстав стверджувати, що державний реєстратор незаконно здійснив державну реєстрацію права власності житлового будинку.

Позивачем не надано жодного доказу того, що ним здійснено будівництво житлового будинку на земельній ділянці та що такий житловий будинок існував на час дарування земельної ділянки відповідачу 28 лютого 2014 року, тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В суді апеляційної інстанції позивач та його представник просили скаргу задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали цивільної справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 16 ЦК України визначений загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 11 березня 2010 року на підставі рішення Ксаверівської сільської ради від 17.07.2007 року № 183 позивачеві був виданий державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд ( а.с.12-13).

26 березня 2012 року рішенням виконавчого комітету Ксаверівскої сільської ради №11 заявникові було надано дозвіл на будівництво будинку за вищезазначеною адресою (а.с.14).

14 травня 2012 року начальником відділу архітектури та містобудування Васильківської районної адміністрації в Київській області позивачеві був виданий будівельний паспорт, реєстраційний № 167 (а.с.15-18).

Згідно довідки виконавчого комітету Ксаверівскої сільської ради № 248 від 29.07.2014 року позивач без реєстрації з серпня 2012 року по липень 2014 року проживав в АДРЕСА_1 та з 2010 року по липень 2014 року сплачував за комунальні послуги і земельний податок на земельну ділянку (а.с.19).

28 лютого 2014 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Тернюк Є.В. було посвідчено договір дарування, реєстраційний № 272, за умовами якого позивач ОСОБА_4, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності від 18.02.2015 року діяла громадянка ОСОБА_7, подарував відповідачеві ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим № НОМЕР_2, площею 0,2500 га (а.с.20).

Відповідно до витягу № 62339765 від 3 липня 2014 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтва про право власності НОМЕР_3 від 23 травня 2014 року (бланк серії НОМЕР_4), власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є відповідач по справі ОСОБА_5(а.с.21).

Згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року по адміністративній справі № 810\7066\14 за позовом ОСОБА_4 про визнання дій приватного нотаріуса та державного реєстратора протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог визнання протиправним та скасування свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, провадження у справі закрито, в решті вимог відмовлено.

Як вбачається зі змісту зазначеного судового рішення, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 3 квітня 2014 року за № 3142141190410 Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державним реєстратором 23 травня 2014 року було прийнято рішення № 13279151 про визнання за відповідачем права власності на будинок з видачею свідоцтва серії НОМЕР_4. Зазначені дії реєстратора судом визнані правомірними, підстави для скасування відповідної реєстрації відсутні (а.с.28-37).

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки аналогічні позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок були розглянуті адміністративним судом у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Тернюк Є.В., реєстраційної служби Васильківського МУЮ Київської обл. та Державної архітектурно-будівельної інспекції України та у їх задоволенні було відмовлено.

У даному провадженні позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4, посилаючись що відповідач не міг побудувати спірний будинок і як наслідок він зареєстрував право власності на чуже майно.

Проте, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що позивач не надав доказів, на підтвердження недійсності договору дарування спірної земельної ділянки та побудови житлового будинку або придбання будівельних матеріалів, укладення договорів на здійснення відповідних будівельних робіт, саме позивачем.

Доводи апелянта про те, що суд не врахував докази, які він надав, зокрема довідки виконавчого комітету Ксаверівської сільської ради про те, що він проживав з серпня 2012 року по липень 2014 року в спірному будинку та сплачував за комунальні послуги і земельний податок, висновків суду не спростовують, оскільки ці довідки не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.78 ЦПК України того, що саме позивач за свої кошти побудував спірний будинок.

Таким чином, позивач не довів свого позову, що є його обов'язком, відповідно до засад змагальності процесу за ст.12 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, колегія судів, -

постановила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: І.В.Іванова

Судді:

О.І.Сліпченко

В.В.Гуль