Постанова № 73263552, 03.04.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5160/16-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/59/18 Доповідач у 2 інстанції Лівінський С. В.Категорія 26 03.04.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2018 року м. Київ

Справа № 361/5160/16-ц

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р.В.,

Сержанюка А.С.,

секретар судового засідання Удовиченко В.В.,

позивач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»,

відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Петришин Н.М., від 06 червня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2016 року до суду надійшла позовна заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства (далі також ПАТ) «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З врахуванням звіту про незалежну оцінку вартості спірного майна станом на 10 квітня 2017 року в розмірі 637801 грн, і уточнень позовних вимог, позивач просив у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ним за кредитним договором № 180 від 19 вересня 2007 року в розмірі 1116114, 48 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок № 25, з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Гальбича шляхом його продажу банком від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності під час його реалізації у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням банку всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі - продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмета іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі - продажу предмету іпотеки; звертатися до суб'єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу; надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки, одержувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки і склад сім'ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію. Крім того, просив стягнути на його користь з відповідачів витрати, пов'язані із виготовленням звіту про незалежну оцінку житлового будинку в розмірі 800 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 19 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого він є, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 180, відповідно до умов якого банк надав останній кредит на придбання та ремонту житлового будинку в розмірі 67 тис. доларів США. В якості забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань за цим договором між банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, предметом якого є спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

Відповідно до умов кредитного договору, ОСОБА_4 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, та повністю повернути кредит у термін до 19 вересня 2022 року. Однак, зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 26 серпня 2016 року виникла заборгованість, яка з урахуванням заборгованості за кредитом, прострочених процентів за користування кредитом, штрафу за несвоєчасне погашення кредиту становила 1116114,48 грн.

У зв'язку із наявністю у ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором, просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 180 від 19 вересня 2007 року в розмірі 1116114, 48 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 19 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А., а саме, на: житловий будинок загальною площею 89,5 кв.м., житловою - 55,5 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ринкова вартість якого станом на 10 квітня 2017 року становить 637801 грн, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені будь-якій особі-покупцю, з наданням усіх прав продавця, з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Розподілено судові витрати.

ОСОБА_4 з судовим рішенням не погодилася та подала апеляційну скаргу. Просила судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вважає вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи. Також вказує на те, що судом не взято до уваги існування мораторію на стягнення майна, яке виступає як забезпечення кредиту в іноземній валюті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, але частково.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно положень до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, наведеним вимогам рішення суду відповідає не у повному обсязі.

Зі справи вбачається та її матеріалами підтверджується таке.

19 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк», правонаступником якого є ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 180, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. та 1.4. якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 67 тис. доларів США, на термін по 19 вересня 2022 року та зі сплатою 12 % річних з цільовим використанням кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі продажу від 19 вересня 2007 року укладеного між позичальником та ОСОБА_7, згідно якого позичальник передав у власність 1/3 частину нерухомого майна - що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору позичальник зобов'язалася щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумі не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших виплат, встановлених в графіку.

Згідно з п. 4.3. договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, та за несвоєчасне повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту та за несвоєчасну сплату комісій передбачених п. 2.6.3. договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 20 % від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту але не менше екв. 50 грн.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 19 вересня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А., відповідно до п. 2 якого на забезпечення виконання основного зобов'язання, іпотекодавці передали в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві власності майно: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 89,5 кв.м., житловою - 55,5 кв.м., побудований у 1949 році, має 30 % зносу, а також надвірні будівлі та споруди: Б - сарай, Г - сарай, б1 - погріб, г1 - погріб, В - вбиральня, К1 - колодязь, N - огорожа, К2 - колодязь, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Зі змісту вищевказаного Іпотечного договору вбачається, що 2/3 частини вищевказаного житлового будинку належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 жовтня 2001 року за реєстровим номером № 2945, а інша 1/3 частина житлового будинку належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. 19 вересня 2007 року за реєстровим № 11672.

Відповідно до п. 2.3. іпотечного договору узгоджена вартість предмету іпотеки та вартість будинку, що є предметом іпотеки, згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості будинку від 07 вересня 2007 року, складеного об'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Кредит сервіс», становить 532270 грн, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США згідно з офіційним курсом НБУ на день укладення договору складало 105400 доларів США.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2016 року, що набрало законної сили, стягнено з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором № 180 від 19 вересня 2007 року в розмірі 38130,12 доларів США та пеню в розмірі 30078,45 грн.

Вищевказане рішення суду відповідачами не виконане.

Згідно зі звітом № 03-17-М30-05 від 31 березня 2017 року, виданого суб'єктом оціночної діяльності ПП «ТА-Експерт-Сервіс», вартість житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: Київська обл., м. Бровари, АДРЕСА_1, становить 637801 грн, у зв'язку з чим, позивач уточнив позовні вимоги .

Відповідно до п. 4.1.5. іпотечного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку (терміну) виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

За розрахунком позивача, станом на 26 серпня 2016 року загальна заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № 180 від 19 вересня 2007 року становить 1116114,48 грн. з якої: заборгованість за кредитом - 34922 дол. США та прострочені проценти за користування кредитом - 7458,21 дол. США, що в перерахунку на національну грошову одиницю України становить 1073457,45 грн, а також штраф за несвоєчасне погашення кредиту - 42 657,03 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановлений іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, Законом України «Про іпотеку» і Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивачу надається право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Ухвалюючи рішення міськрайонний суд виходив з того, що у зв'язку із тим, що зобов'язання ОСОБА_4 забезпечено укладанням іпотечного договору між нею, ОСОБА_5 та банком, то у позивача є всі правові підстави для задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вищевказаної заборгованості.

Розглядаючи спір, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, в тому числі й ті, на які посилається апелянт, і, в цілому, обґрунтовано частково задовольнив позов банку.

Разом з тим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на необхідність застосування у даному конкретному випадку вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» являються правильними.

Крім того, колегія суддів вважає, що місцевим судом залишено поза увагою заява позивача від 04 травня 2017 року щодо уточнення позовних вимог в частині вказівки на звернення стягнення на предмет іпотеки рахунок часткового погашення заборгованості, а також наведені вимоги Закону щодо необхідності зазначити у рішенні суду загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки та опису нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя.

Тому, колегія суддів вважала за необхідне, на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, змінити резолютивну частину судового рішення. Викласти її в такій редакції: «У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 180 від 19 вересня 2007 року у розмірі 1116114, 48 (один мільйон сто шістнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 34922 дол. США, прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 7458, 21 дол. США, всього заборгованість за кредитом та відсотками по кредиту 42380,21 дол. США, що в перерахунок на національну грошову одиницю України становить 1073457, 45 грн та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 42657, 03 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 89,5 кв.м., житловою - 55,5 кв.м., побудований в 1949 році, має 30 відсотків зносу, а також надвірні будівлі та споруди: Б- сарай, Г - сарай, б1-погріб, г1- погріб, В - вбиральні, К1 - колодязь №- огорожа, К2 - колодязь, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені будь-якій особі-покупцю, з наданням усіх прав продавця, за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 637 801 грн без урахування ПДВ.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» судовий збір у розмірі по 689 грн, з кожної ».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інші доводи апеляційної скарги зводиться до помилкового тлумачення норм права і судової практики з питань застосування строку позовної давності та практики розгляду судами справ що виникають з кредитних договорів, тому висновків суду не спростовують і не свідчать про порушення судом норм, цивільного або цивільно-процесуального законодавства.

Крім того, обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2017 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції: «У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 180 від 19 вересня 2007 року у розмірі 1116114, 48 (один мільйон сто шістнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн, що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 34922 дол. США, прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 7458, 21 дол. США, всього заборгованість за кредитом та відсотками по кредиту 42380,21 дол. США, що в перерахунок на національну грошову одиницю України становить 1073457, 45 грн та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 42657, 03 грн звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 89,5 кв.м., житловою - 55,5 кв.м., побудований в 1949 році, має 30 відсотків зносу, а також надвірні будівлі та споруди: Б- сарай, Г - сарай, б1-погріб, г1- погріб, В - вбиральні, К1 - колодязь №- огорожа, К2 - колодязь, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені будь-якій особі-покупцю, з наданням усіх прав продавця, за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 637 801 грн без урахування ПДВ.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» судовий збір у розмірі по 689 грн, з кожної ».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: