Ухвала суду № 73260124, 10.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа 522/2660/17

Н.п. 6/522/312/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря – Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі подання Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

ВСТАНОВИЛА:

Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, в якому зазначив, що на виконанні Першому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження №55173102 з примусового виконання виконавчого листа №522/2660/17, виданого Приморським районним судом м. Одеси 04.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» боргу у сумі 216 227, 39 дол. США. Рішення суду на сьогоднішній день не виконане, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не здійснено.

У судове засідання сторони не з’явились.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Першому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області знаходиться виконавче провадження №55173102 з примусового виконання виконавчого листа №522/2660/17, виданого Приморським районним судом м. Одеси 04.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Марфін Банк» боргу у сумі 216 227, 39 дол. США

16.11.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55173102. Між тим, відомостей щодо належного вручення боржнику такої постанови державного виконавця суду не надано та з матеріалів подання не вбачається.

Відповідно до матеріалів, наданих до подання, 16.11.2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

Згідно інформаційної довідки з Державної податкової служби України у боржника є рахунки у банківських установах, які були арештовані постановами державного виконавця від 22.11.2017 року (зокрема, рахунок №26003043556799; №26003043556700 в АТ «УкрСиббанк»; рахунок №26204011539136; №26053000011645; 26255668009109; 26201011539173 в ПАТ «УкрСоцбанк»).

При цьому, згідно лист ПАТ «Укрсоцбанк» від 08.12.2017 року, вбачається, що у боржника наявні рахунки, на які накладено арешт державним виконавцем, та стосовно яких державний виконавець не позбавлений права подати клопотання про розкриття банківської таємниці.

Постановою державного виконавця у рамках даного виконавчого провадження було винесено постанову №В-28/55173102 від 27.11.2017 року про звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 та постановлено проводи щомісячні утримання з заробітної плати у розмірі 20% від усіх видів заробітку до виплати боргу.

Між тим, відомостей щодо виконання вказаної постанови державного виконавця до суду не надано.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна суб’єкта, за боржником зареєстроване наступне нерухоме майно:

- квартира за адресою АДРЕСА_1;

- квартира за адресою АДРЕСА_2;

- квартира за адресою АДРЕСА_3;

- квартира за адресою АДРЕСА_4;

- квартира за адресою АДРЕСА_5;

Однак, відомостей щодо здійснення дій з реалізації вказаного майна боржника у порядку виконавчого провадження до суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежене лише законом.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Проте, як вбачається з матеріалів подання, державним виконавцем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_1 може або намагається виїхати за межі України, щоб уникнути відповідальності.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Згідно пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України».

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Однак, державним виконавцем не надано жодного доказу, який би свідчив про умисне ухилення боржника від виконання зобов'язань, а саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом встановленого строку не може свідчити про ухилення від виконання покладених на нього рішення обов'язків.

Відповідно до імперативних вимог Цивільного процесуального кодексу України особа, яка звертається в суд із позовом, заявою, скаргою чи поданням зобов`язана не тільки викласти всі обставини на підтвердження своїх вимог, але й зазначити відповідні докази на їх підтвердження.

Подання не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріали подання не містять посилання на докази ухилення боржника від виконання рішення суду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «ОСОБА_2 де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку будь-яка особа при зверненні до суду із заявою, скаргою чи поданням повинна дотримуватися норм процесуального законодавства.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 258, 260, 441 ЦПК України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Домусчі Л.В.