Постанова № 73258923, 04.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1903/15-ц 22-ц/774/85/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 210/1903/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк „ПриватБанк"

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2016 року, яке постановлено суддею Костенко В.В. в місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, а також інших осіб, які зареєстровані або проживають в цій квартирі.

В обґрунтування позову зазначено, що 12 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KRKRGK00150967, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 31437,00 доларів США строком до 11 вересня 2027 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № KRKRGK00150967, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 57,85 кв.м., житловою площею 42,43 кв.м, яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 та належить їй на праві власності.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року задоволений позов ПАТ КБ ПриватБанк про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку з чим ПАТ КБ ПриватБанк, посилаючись на положення статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК України, просило суд виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, а також інших осіб, які зареєстровані або проживають в цій квартирі.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2016 рокупозов задоволено.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від07 червня 2017 року залишено без задоволення заяву відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що справу розглянуто у відсутності відповідачів, які належним чином не були повідомлені про розгляд справи, та судом першої інстанції було порушено порядок заочного розгляду справи.

Крім того, судом при ухваленні рішення проігноровано необхідність отримання згоди органу опіки та піклування на виселення малолітньої дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Бродька А.І., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, представника третьої особи Служби у справах дітей виконкому Дзержинської районної ради м. Кривого Рогу - ОСОБА_7, яка покладалась на розсуд суду при вирішені даного спору, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 12.09.2007 року між ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31437,00 Доларів США на строк до 11 вересня 2027 року (а.с. 6-8).

З метою забезпечення виконання зобовязань за даним договором між банком та ОСОБА_2 12.09.2007 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала банку в іпотеку належну їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2007 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-11).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 червня 2013 року, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит, за позовом ПАТ КБ ПриватБанк було звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ «КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені боржника договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем (а.с.12-13).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про виселення відповідачів є законною, обґрунтованою, і такою, що підлягає задоволенню.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з наступних підстав.

За змістом 376 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Однак, суд першої інстанції дійшов таких висновків при неповному з'ясуванні обставин справи, та з порушенням норм процесуального права.

В силу ч. 3 п. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Колегією суддів встановлено, що відповідача ОСОБА_3 - апелянта по справі, не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання і доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 12.09.2007 року між ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про іпотечний кредит, за умовами якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31437,00 Доларів США на строк до 11 вересня 2027 року (а.с. 6-8).

З метою забезпечення виконання зобовязань за даним договором між банком та ОСОБА_2 12.09.2007 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала банку в іпотеку належну їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2007 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-11).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 17 червня 2013 року, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит, за позовом ПАТ КБ ПриватБанк було звернуто стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ «КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені боржника договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем (а.с.12-13).

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином частина 2 статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК України.

Як видно з матеріалів справи, кредитний договір був укладений з метою придбання спірної квартири, у зв'язку із чим було укладено договір іпотеки, тобто спірна квартира була придбана за рахунок кредитних коштів і її мешканці підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом при ухваленні рішення проігноровано необхідність отримання згоди органу опіки та піклування на виселення малолітньої дитини, оскільки з довідки Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 8» видно, що на момент постановлення рішення судом першої інстанції в спірній квартирі зареєстрована лише ОСОБА_2

Крім того, Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.01.2015 року по справі № 408/8790/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення встановлено, що на момент укладення договору іпотеки від 12.09.2007 року малолітня ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не була зареєстрована в спірній квартирі і не користувалася нею, з огляду на що малолітня дитина ОСОБА_5 не набула права користування квартирою в законному порядку.

Слід зауважити, що на спірну квартиру до набрання чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» вже було звернуто стягнення в рахунок погашення існуючої у позивача заборгованості перед банком, тому колегія суддів позбавлена можливості застосувати вказаний закон до спірних правовідносин.

Крім того, апелятном по справі не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б свідчили, що предмет іпотеки використовується як місце постійного проживання позичальника та їй, на праві власності, не належить інше нерухоме житлове майно.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягають виселенню з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Керуючись ст.ст.374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: