Постанова № 73256252, 10.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/23362/17

Провадження № 22-ц/772/788/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 рокуСправа № 127/23362/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

учасники справи:

позивач: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк»,

відповідач: ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року, ухваленого в складі судді Короля О.П. о 10 год. 51 хв. в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області,

встановив:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Ощадбанк»; банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 квітня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахункового обслуговування за дебетовою-кредитною платіжною схемою.

За умовами договору банк відкрив клієнту картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривнях для обліку на ньому грошових коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, тарифів за послуги банку, з кредитним лімітом 26 600 грн.

4 травня 2011 року за заявою позичальника банком здійснено перевипуск банківської пластикової картки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Унаслідок невиконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 8 листопада 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 28 964, 30 грн, з яких: 25 984, 56 грн - заборгованість за кредитом, 2 979, 74 грн - проценти за користування кредитом.

Посилаючись на зазначені обставини позивач, просив стягнути з ОСОБА_5, як спадкоємця померлого ОСОБА_6, на користь банку суму боргу за договором № 7795 від 13 квітня 2007 року в розмірі 28 964, 30 грн в межах вартості майна, одержаного у спадщину, у розмірі який відповідає його частці у спадщині.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні докази прийняття спадщини відповідачем після смерті спадкодавця. Також суд першої інстанції зазначив, що після припинення надходження платежів на погашення кредитного договору, банк міг дізнатись про смерть ОСОБА_6, відкриття спадщини і відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК заявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом встановленого законодавством строку.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу банк зазначав, що судом невірно було надано оцінку матеріалам спадкової справи, в результаті чого суд дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого і незаконного рішення.

ОСОБА_5 відзив на апеляційну скаргу не надіслав.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2007 року між ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетовою-кредитною платіжною схемою № 7795.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору банк відкрив клієнту картковий рахунок № НОМЕР_1 в гривнях для обліку на ньому грошових коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, тарифів за послуги банку.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору банк здійснює обслуговування карткового рахунку на оплатній основі відповідно до умов відкриття рахунку та тарифів АТ «Ощадбанк» по обслуговуванню платіжних карток.

Згідно з п. 7.1 кредитного договору банк відкрив ОСОБА_6 кредитну лінію з лімітом у сумі 26 600 грн.

Позичальник зобов'язався належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором, а саме погашати проценти в розмірі 24 % річних, щомісячно до 31 числа кожного місяця, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до фактичного повернення кредиту, проводити належне та повне погашення кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків відкритих у ВАТ «Ощадбанк», своєчасно сплачувати комісійні винагороди, встановлені цим договором, повернути кредит в сумі 26 600 грн, а у випадку не виконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені цим договором.

4 травня 2011 року за заявою позичальника банком здійснено перевипуск банківської пластикової картки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

За життя у ОСОБА_6 виникла заборгованість перед банком, яка станом на 8 листопада 2017 року складає 28 964, 30 грн, з яких: 25 984, 56 грн - заборгованість по тілу кредиту, 2 979, 74 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом.

Ураховуючи те, що ОСОБА_7 помер, а заборгованість перед банком не погашена 26 квітня 2017 року позивач звернувся з претензією вих. № 101.20-11/244 до Другої Вінницької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

При дослідженні матеріалів спадкової справи суд першої інстанції установив, що із заявою від 16 квітня 2013 року про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_6 звернулась його мати ОСОБА_8.

У подальшому вона подала заяву від 15 травня 2013 року про те, що відповідно до ч. 6 ст. 1273 ЦК України відкликає заяву від 16 квітня 2013 року про прийняття спадщини, а також відмовляється від права прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_6 на користь його сина ОСОБА_5.

Відповідач є сином спадкодавця ОСОБА_6

Відповідно до довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 30 листопада 2017 року його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, тобто за тією ж адресою, за якою за життя мешкав спадкодавець ОСОБА_6

Частиною першою статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора, відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті батька, як і відсутні докази того, що на момент відкриття спадщини він проживав разом із спадкодавцем.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C. G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява N 1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява N 21722/11, § 170)).

Принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема щодо застосування статті 1281 ЦК України.

Згідно з свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. З позовною заявою до суду позивач звернувся 24 листопада 2017 року.

Як слідує з розрахунку заборгованості наданого позивачем, останнє погашення кредитних коштів та процентів було зараховано банком 6 грудня 2012 року, після цього погашення заборгованості по кредиту не здійснювалось.

За період з 6 грудня 2012 року до 26 квітня 2017 року банк не цікавився боржником, жодних дій щодо повернення кредитних коштів не вживав.

Право вимоги у банка виникло 6 січня 2013 року, договірні зобов'язання не виконувалися, що свідчить про те, що банк міг дізнатися про відкриття спадщини 6 січня 2013 року, проте звернувся в суд лише 26 квітня 2017 року.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що після припинення надходження платежів на погашення кредитного договору з 6 грудня 2012 року банк міг дізнатись про смерть ОСОБА_6, відкриття спадщини і відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК заявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом шести місяців.

Відповідно до ч. 4 статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки вимоги до спадкоємців у встановлений законом строк заявлено не було, кредитор позбавляється права вимоги відповідно до ч. 4 ст. 1281 ЦК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного позивачем судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 9 лютого 2018 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: /підпис/ С.К. Медвецький

/підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.П. Рибчинський

Згідно із оригіналом

Суддя-доповідач: С.К. Медвецький