Постанова № 73255292, 28.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. Справа№ 910/8955/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх.№09.1-04.1/193/18 від 10.01.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017

у справі №910/8955/16 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПРАКТИКА"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2) Національний банк України

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участю представників сторін:

від ПАТ "Український професійний банк" - Бондаренко М.Г., довіреність № 36 від 31.08.17

від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Голік О.А., довіреність № 27-26501/17 від 27.12.17

від ТОВ "ФК Аурум Фінанс" - не з'явились

від ТОВ "Компанія з управління активами "ПРАКТИКА" - не з'явились

від Національного банку України - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіної Л.О. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АУРУМ ФІНАНС» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», зобов`язання відповідача повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригінали документів, отриманих згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір відступлення прав вимоги від 27.05.2015 є нікчемний в силу приписів ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню наслідки недійсності нікчемного правочину згідно ст. ст. 215, 216, 236 ЦК України.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про зміну предмету позову (від 15.06.2016 № 01-10/1256), у якій він просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору відступлення прав вимоги від 27.05.2015, укладеного між ПАТ «УПБ» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», зобов`язати ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «КУА «Практика» повернути на користь позивача права майнової вимоги за вказаним договором, оригінали документів, отримані згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2016 залучено до участі у справі співвідповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПРАКТИКА».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 скасовано, справу №910/8955/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції вказано неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального права. Зокрема, Вищим господарським судом України зазначено, що суди мали беззаперечно встановити, що саме сталося в результаті здійснення відповідної операції - реальне надходження коштів на рахунок банку чи коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань, адже банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.

При новому розгляді справи позивач заявою від 22.05.2017 № 01-10/610 змінив предмет позову, просить: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6361, який укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та договору відступлення права вимоги від 02.07.2015, який укладений між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика», шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, визнавши наявність у первісного кредитора - ПАТ «Український професійний банк» права майнової вимоги до ТОВ «Видавництво «Піонер» за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 та до поручителів, відповідно до договору поруки № 641-1 від 24.07.2012 та договору поруки № 641-4 від 20.03.2013 та іншими договорами забезпечення; зобов'язати ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» повернути ПАТ «Український професійний банк» оригінали документів, отримані згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 з усіма додатковими договорами до нього та договори забезпечення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 (повний текст складений 06.12.2017) позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі. Прийнято рішення про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6361, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, визнавши наявність у первісного кредитора - Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Піонер» за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 та до поручителів, відповідно до договору поруки № 641-1 від 24.07.2012 та договору поруки № 641-4 від 20.03.2013 та іншими договорами забезпечення.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими договорами до нього та договорами забезпечення.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів отримані згідно Акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: Договір про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими договорами до нього та договорами забезпечення.

Посилаючись на приписи п. п. 1, 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» судом встановлено обставини нікчемності правочину про відступлення права вимоги від 27.05.2015, що, за висновками суду, є підставою для застосування реституції у відповідності до ст. 216 ЦК України як до ТОВ «ФК Аурум Фінанс», так і до ТОВ «КУА «ПРАКТИКА».

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПРАКТИКА», подано апеляційну скаргу (вх.№09.1-04.1/193/18 від 10.01.2018), в якій апелянт просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що повернення ТОВ «КУА «ПРАКТИКА» документів, які були отримані від банку іншою особою - ТОВ «ФК Аурум Фінанс» згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015 є неможливим, оскільки відповідач 2 не є стороною вказаного акту. За доводами апелянта, положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають за можливе визнати нікчемним правочин, який було укладено з банком. ТОВ «КУА «ПРАКТИКА» звертає увагу на те, що позичальник сплатив заборгованість по кредитному договору новому кредитору (відповідачу-2) ще до звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 за апеляційною скаргою (вх.№09.1-04.1/193/18 від 10.01.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/8955/16 колегією суддів у складі: Жук Г.А. (головуючий суддя), Мальченко А.О., Дикунська С.Я. відкрито апеляційне провадження.

При відкритті апеляційного провадження позивачу, відповідачу-1 та третім особам був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань в порядку підготовки справи до розгляду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона стверджує про правомірність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача-1 та третіх осіб не скористалися наданим їм процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами «ПРАКТИКА».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 апеляційну скаргу (вх.№09.1-04.1/193/18 від 10.01.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/8955/16 призначено до розгляду на 21.02.2018.

У зв'язку з неявкою представників відповідачів та третіх осіб розгляд справи відкладався на 14.03.2018.

13.03.2018 через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника. Вказане клопотання задоволено судом.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 14.03.2018 Київським апеляційним господарським судом, відповідно до ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 28.03.2018.

Представники позивача та третьої особи-1 в судовому засіданні 28.03.2018 заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник відповідача-2 в судове засідання 28.03.2018 не з'явився, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі.

Третя особа-2 не скористалась правом участі у судовому засіданні 28.03.2018, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач-1 в судове засідання 28.03.2018 не з'явився. При цьому, надіслана на адресу місцезнаходження відповідача-1, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), ухвала суду повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою: «за закінченням строку зберігання». Водночас, згідно наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштового відправлення, відповідач-1 отримував судові процесуальні документи, які направлялися на його юридичну адресу попередньо (а.с. 122, 169 том ІІІ). Клопотань та заяв про зміну адреси до суду не надходило та матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, судом апеляційної інстанції були вчинені всі необхідні дії спрямовані на належне повідомлення, зокрема, відповідача-1. Проте, апеляційний господарський суд позбавлений можливості забезпечити отримання кореспонденції особою, а тому неотримання рекомендованих поштових відправлень, направлених судом на юридичну адресу особи - не є підставою для порушення розумних строків розгляду апеляційної скарги унормованих п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, а також приймаючи до уваги те, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 42 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перегляду справи в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів та третьої особи 2 за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 24 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" (згідно умов договору "Банк"), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Піонер" (згідно умов договру "Позичальник"), було укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24 липня 2012 року, згідно п.1.1. якого "Банк" зобов'язується відкрити "Позичальнику" відкличну невідновлювальну кредитну лінію в межах суми 22250000,00 грн. терміном до 27 грудня 2013 року на поповнення обігових коштів.

Згідно п.1.2. договору № 641 від 24 липня 2012 року зобов'язання "Банку" щодо надання кредитів та зобов'язання "Позичальника" щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладання сторонами Додаткових договорів про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору (надалі-Додатковий Договір), в сумах, зазначених в таких Додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п.1.1. цього Договору, визначається Додатковими договорами.

За умовами п.2.1 кредитного договору з урахуванням додаткового договору від 29.07.2014, визначено, що забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком є порука ТОВ "Миргородський сироробний комбінат" (договір поруки № 641-1 від 24.07.2014 та договір застави майнових прав на грошові кошти № 641-2 від 24.07.2012), порука та застава ТОВ "Промінь НІК" (договір поруки № 641-4 від 20.03.2013 та договір застави № 641-5 від 20.03.2013).

27.05.2015 року між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» («Первісний кредитор») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» («Новий кредитор») було укладено договір відступлення права вимоги (далі - договір від 27.05.2015), згідно п.1 якого «Первісний кредитор» передає (відступає) «Новому кредитору» свої права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Піонер» («Боржник»), а «Новий кредитор» сплачує «Первісному кредитору» за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п.5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги «Первісного кредитора» в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за договором про відкриття траншевої кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, які були укладені між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Піонер».

Згідно п. 2 договору від 27.05.2015 до «нового кредитора» переходять всі права «Первісного кредитора» за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за Кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, відповідно п.3 цього договору.

За умовами п. 3 названого договору, заборгованість за кредитним договором становить 22 601 123,29 грн. За відступлення права вимоги за кредитними договорами новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 1 100 000,00 грн, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом 2-х (двох) банківських днів з дня укладення цього договору (п. 5 договору). Права вимоги за кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги підписується виключно після отримання первісним кредитором ціни продажу в повному обсязі (п. 6 Договору).

За актом приймання-передачі від 27.05.2015 позивач передав, а відповідач-1 прийняв права за зобов'язанням ТОВ «Видавництво «Піонер» та наступні документи: - Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012.

02.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (відповідач-1 у справі) відступило своє право вимоги до ТОВ «Видавництво «Піонер» (позичальник по кредитному договору) Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» (відповідач-2 за договором) згідно Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015

Пунктом 1.4. договору від 02.07.2015 сторони обумовили,що датою переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора є дата укладення цього договору.

За актом приймання-передачі від 02.07.2015 ТОВ «ФК Аурум Фінанс» передало ТОВ «КУА «Практика» оригінал Договору про відкриття кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами до нього, які були укладені між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та ТОВ «Видавництво «Піонер».

З поданих сторонами документів, апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" Банк було визнано неплатоспроможним.

На підставі постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 107 від 28.05.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк", згідно з яким Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 29.05.2015 по 28.08.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було призначено Пантіну Л.О.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28.08.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Український професійний банк" та прийнято рішення про ліквідацію Банку.

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте відповідне рішення № 158 від 28.08.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Український професійний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким було припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Український професійний банк" і розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український професійний банк" з 31.08.2015 по 30.08.2016. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Український професійний банк" призначено Пантіну Л.О.

Частинами 1, 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів, вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Подані позивачем документи свідчать, що за результатами проведеної робочою комісією з перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених в ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", було встановлено, що при укладанні договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015 було допущено ряд порушень законодавства та обмежень, встановлених Національним банком України, що свідчить про його нікчемність відповідно до п. п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Листом від 21.07.2015 № 01-10/2842 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Український професійний банк» Л.О. Пантіна повідомила ТОВ «ФК Аурум Фінанс» про нікчемність договору про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого у реєстрі за № 6361. та просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали кредитного договору, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015. Лист - повідомлення, згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення отримано відповідачем-1 04.08.2015 (а.с. 39-40 том І).

ТОВ «ФК Аурум Фінанс» листом від 14.08.2015 за № 1408/15-09 заперечив висновок комісії про нікчемність вказаного правочину, стверджує, що правочин укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому вимоги є безпідставними.(а.с. 77,т.1).

Заперечуючи проти вимог позивача ТОВ «ФК Аурум Фінанс» посилається також на те, що до отримання повідомлення банку про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 25.05.2015 товариство відступило право вимоги до ТОВ «Видавництво «Піонер» за договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 іншій особі -ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» на підставі Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2015 (а.с.70,т.1).

02.07.2015 ТОВ «ФК Аурум Фінанс» передало ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» оригінали документів: договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 з усіма додатковими угодами/ або договорами про внесення змін до нього, які було укладено між ТОВ «Видавництво «Піонер» т а ПАТ «Український професійний банк, Довідка від 02.07.2015 , копія платіжного доручення № 72 від 27.05.2015, про що складено Акт приймання передачі.(а.см.72,т.1)

Оскільки ТОВ «ФК Аурум Фінанс» вимогу банку щодо повернення йому документів, отриманих за нікчкемним договором відступлення права вимоги від 27.05.2015 не виконав, ПАТ «Український професійний банк» (в особі Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку) звернулось до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

За правовою природою договір від 27.05.2015 є правочином про відступлення права вимоги (цесією) в розумінні приписів ст. ст. 512-517 ЦК України.

В силу приписів ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. ст. 514, 517 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що в межах розгляду даної справи про застосування наслідків нікчемного правочину підлягають юридичній оцінці доводи позивача щодо нікчемності як договору про відступлення права вимоги від 27.05.2015, який було укладено між Банком та ТОВ «ФК Аурум Фінанс», так і договору від 02.07.2015, який було укладено між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПРАКТИКА".

Позивач, як на підставу нікчемності договору від 27.05.2015 (з урахуванням поданих стороною усіх письмових пояснень та заяв), посилається на приписи п. п. 1, 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ділі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 названого Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Частиною 2 статті 38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі якщо: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

Щодо нікчемності правочину з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 спеціального Закону, позивач вказує, що грошові кошти за спірним договором від 27.05.2015 фактично до банку не надходили, так як, розрахунки проведені шляхом штучних банківських транзакцій через внутрішні рахунки банку, а не через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, як того вимагає постанова Правління НБУ від 30.04.2015 № 293/БТ.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внаслідок укладення договору відступлення права вимоги від 27.05.2015 банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. Наведене свідчить про нікчемність правочину в силу приписів п. 1 ч. 3 ст. 38 спеціального Закону.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факту, що саме укладений між позивачем та відповідачем 1 договір відступлення права вимоги від 27.05.2015 зумовив віднесення банку до неплатоспроможних, оскільки відповідно до постанови правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 обсяг високоліквідних активів банку станом на 24.04.2015 становила 42 млн. грн (з них сума грошових коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України - 30 млн. грн), що свідчить про недостатність коштів для виконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами й стало підставою віднесення банку до категорії неплатоспроможних у зв'язку із зменшенням обсягів високоліквідних коштів, зокрема, порівняно з періодом станом на 30.04.2015 та станом 27.05.2015згідно постанови НБУ від 28.05.2015 № 348 .

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що на час укладення договору відступлення права вимоги від 27.05.2015 відповідач-1 був кредитором згідно з договором на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання №315-УОК від 18.05.2015 та депозитним договором строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» №245 від 20.05.2015. Отже, у зв'язку з отриманням за договором відступлення майнових вимог до ТОВ «Видавництво «Піонер» за кредитним договором, відповідачу 1 надано переваги щодо задоволення своїх майнових вимог перед іншими кредиторами ПАТ «Український професійний банк», який був віднесено до категорії неплатоспроможних. Водночас, відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Апелянтом обставини нікчемності правочину з підстав, визначених п. п. 3, 7 ч. 3 ст. 38 спеціального Закону не оскаржується.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з позицією суду першої інстанції про задоволення позову щодо застосування наслідків нікчемності правочину, виходячи з наступного.

Позивач, з урахуванням заяв про зміну предмета позову, просить застосувати наслідки нікчемності правочину - договору про відступлення прав вимоги від 27.05.2015, який укладений між ПАТ «Український професійний банк» та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та договору відступлення права вимоги від 02.07.2015, який укладений між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» визнавши наявність у первісного кредитора - ПАТ «Український професійний банк» права майнової вимоги до ТОВ «Видавництво «Піонер» за кредитним договором; зобов'язати ТОВ «ФК Аурум Фінанс» та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» повернути ПАТ «Український професійний банк» оригінали документів, отримані згідно акту приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: Договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 641 від 24.07.2012 з усіма додатковими договорами до нього та договорами забезпечення.

Підстава позову обгрунтована посиланням на приписи ст. ст. 215, 216 ЦК України та віднесення Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Український професійний банк» договору відступлення права вимоги від 27.05.2015 до нікчемних правочинів згідно приписів пунктів 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1); недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2); якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 ЦК України, зокрема, частиною першої названої статті встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до роз'яснень, наданих Верховним Судом України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9 реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбаченихчастиною першою статті 388 ЦК України.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм права в їх сукупності дає підстави для висновку, що у разі передачі майна власником за правочином, який є нікчемним, то позов про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися лише у випадку коли майно залишається у набувача. Тобто, якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним та/або застосування наслідків реституції. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна (в тому числі набутого права), не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.07.2015 між ТОВ «ФК Аурум Фінанс» (за договором - первісний кредитор) та ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» (за договором - новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, згідно якого до нового кредитора перешли права вимоги до ТОВ «Видавництво «Піонер» за кредитним договором. Датою переходу права вимоги є від первісного кредитора до нового кредитора є дата укладення даного правочину.

За актом приймання-передачі від 02.07.2015 ТОВ «ФК Аурум Фінанс» передало ТОВ «КУА «Практика» оригінал договору про відкриття кредитної лінії №641 від 24.07.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами до нього, які були укладені між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та ТОВ «Видавництво «Піонер».

Таким чином, документи, які позивач, з посиланням на приписи ст. ст. 215, 216 ЦК України, просить повернути передані іншому набувачу - ТОВ «КУА «Практика» за актом приймання-передачі від 02.07.2015.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідача-2 здійснити повернення оригіналів документів, отриманих згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, в той час коли, апелянт не є стороною нікчемного правочину та акту від 27.05.2015. Доводи апеляційної скарги в цій частині приймаються судовою колегією як обґрунтовані.

При цьому, судова колегія зазначає, що виходячи із положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем у даній справі невірно було обрано спосіб захисту свого права, а тому, місцевий господарський суд задовольняючи даний позов дійшов передчасних висновків щодо застосування наслідків нікчемного правочину в порядку, передбаченому ст. ст. 215, 216 ЦК України до правочину від 02.07.2015, який не можна вважати нікчемним, відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки Банк не є стороною зазначеного договору, крім того правочин, за яким відступлено право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" на момент розгляду справи не було визнано недійсним в судовому порядку.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що висновок місцевого господарського суду не відповідає обставинам справи, відтак апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Практика" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі № 910/8955/16 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.129, 253-255, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/8955/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017 у справі №910/8955/16 скасувати, ухвалити нове рішення.

3. В задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, код ЄДРПОУ 19019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» (01010, м. Київ, вул. І.Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 34937396) 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн 00 коп судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

6. Справу №910/8955/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 10.04.2018.