Рішення № 73254507, 07.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/15692/15-ц

Провадження № 2п/200/136/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, -

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2015 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.

В обґрунтування позову послався на те, що 29.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № НОМЕР_2 про користування електричною енергією, відповідно до умов якого енергопостачальна компанія зобов'язується постачати споживачу електричну енергію, а споживач в свою чергу зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію по встановленим тарифам у строки, передбачені договором. За період з 01.08.2006 року по 01.06.2015 року у відповідача виникла заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію у розмірі 12025,86 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 12025,86 грн. заборгованості за спожиту електричне енергію, та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11жовтня 2016 року вказане заочне рішення скасовано, та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

11 серпня 2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій вказав, що заборгованість відповідача за спожиту електроенергію в період з 11.08.2014 по 12.07.2017 року склала 31384,17 грн., з урахуванням інфляційного збільшення боргу та 3% річних. Просив суд стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Ухвалою суду від 26 січня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 27.02.2018 року надав суду заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат вважає безпідставним, оскільки відповідно до умов договору, в зв'язку з несплатою за спожиту електроенергію позивач мав право нарахувати неустойки або відключити споживача від мережі, але цього не зробив. Наданий позивачем розрахунок суми боргу не містить виключення 24709,7 грн., які сплачені відповідачем, та дають змогу зменшити нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено наступне.

Установлено, що 29.07.2006 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № НОМЕР_2 про користування електричною енергією (а.с. 8-13).

Відповідно до п.3.10 зазначеного договору, енергопостачальник зобов'язується забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договором про користування електричною енергією.

Згідно з п.п.2.15, 4.2 договору споживач зобов'язується своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору. Оплата за спожиту електроенергію здійснюється за діючими в розрахунковий період тарифами. Споживач розраховується в 10-денний строк після закінчення розрахункового періоду.

На підставі п.6.1 договору - Споживач за невиконання п.4.2 сплачує пеню за кожний день затримки оплати у розмірі 0,1% від вартості несплаченої вчасно електричної енергії, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Пеня нараховується у разі несплати підсумкового (коригуючого) рахунку через 10 днів після його отримання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав розрахунок суми боргу ОСОБА_1 (о/р НОМЕР_2) за спожиту електроенергію з урахуванням його інфляційного збільшення та 3% річних станом на 03.08.2017 року.

З вказаного розрахунку вбачається, що період нарахування боргу позивачем розпочато з 11.08.2014 року. В розрахунку вказано вартість неоплаченої електроенергії за кожний з наступних місяців, починаючи з серпня 2014 року.

Разом з тим, як вбачається з «Загальної карточки» по особовому рахунку № НОМЕР_2, відповідачем за період, вказаний у розрахунку суми боргу, були здійснені проплати за електроенергію, що також підтверджується і наданими відповідачем квитанціями про оплату за електроенергію, які у розрахунку не враховані.

Так, згідно «Загальної карточки» по особовому рахунку № НОМЕР_2, у жовтні 2014 року відповідачем сплачено 136.30 грн., у листопаді 2014 року - 440 грн., у грудні 2014 року - 338 грн., тощо. Згідно «Загальної карточки» по особовому рахунку № НОМЕР_2, за період, за який позивачем нарахована заборгованість, відповідач сплатив загалом 5610,84 грн. Разом з тим, при співставленні щомісячних нарахувань згідно Розрахунку суми боргу та щомісячних нарахувань згідно «Загальної карточки» по особовому рахунку № НОМЕР_2, вбачається, що суми оплат враховані не були, та розмір боргу на вказані суми не зменшено.

Всього, відповідачем надано до суду 19 квитанцій про оплату електроенергії, за період, який стосується заявлених позивачем позовних вимог, на загальну суму 22222 грн.

Суд не може взяти до уваги надану відповідачем квитанцію від 17.01.2018 року на суму 10000 грн., оскільки в ній вказаний період оплати - січень 2018 року, що виходить за межі позовних вимог та свідчить про оплату електроенергії за період, щодо якого позовні вимоги не заявлялися.

Згідно розрахунку, сума боргу відповідача за поставлену електроенергію за період з 11.08.2014 по 11.07.2017 року складає 24709,07 грн. Враховуючи, що відповідачем було сплачено за вказаний період 22222 грн., то сума несплаченого боргу, яка підлягає стягненню, складає 24709,07 грн. - 22222 грн. = 2487,07 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, розрахунок суми інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, є некоректним, оскільки при їх розрахунку не враховано суми періодичних оплат за спожиту електроенергію, які були здійснені відповідачем, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про необхідність залишення позовних вимог в цій частині без задоволення в зв'язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 1843,60 грн. Заявлено позовних вимог на суму 31384,17 грн., задоволено - на суму 2487,07 грн., тобто 7,9%. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 145 грн. 64 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 2487,07 (дві тисячі чотириста вісімдесят сім гривень 75 коп.) на п/р зі спеціальним режимом використання 26034322001038 в ОПЕРО філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, ЄДРПОУ 23359034.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» сплачений судовий збір 145 грн. 64 коп. на р/р 260052757 ПАТ «ПУМБ», код банку МФО 334851, ІПН 233590304026, свідоцтво банку № 200054757.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску