Рішення № 73254340, 29.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/4786/16-ц

Провадження № 2/200/2455/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«29» березня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Представництво у Дніпропетровську (Центр продаж) про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Представництво у Дніпропетровську (Центр продаж) про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що 16 січня 2015 року між ним та ПАТ «СК «Країна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № УА 105332, згідно якого було здійснено страхування транспортного засобу Great Wall Voleex C30 2013 р.в., з кузовом НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу на праві власності та ОСОБА_2 - на праві оперативного керування. Згідно п.14.4 договору відповідач в особі співвідповідача взяв на себе зобов'язання у разі страхового випадку, зокрема ДТП, здійснити страхову виплату позивачу. 29 жовтня 2015 року близько 23-30 год. по вул. Телевізійній в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, застрахований транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2, внаслідок ДТП зазнав значних механічних пошкоджень. ДТП сталося внаслідок втрати водієм контролю над рухом автомобіля, через що автомобіль здійснив наїзд на перешкоду - бордюрний камінь, та в подальшому виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на дерево. ОСОБА_2 повідомив співвідповідача про ДТП дзвінком на гарячу лінію протягом години з моменту виявлення пошкодження, відповідно до умов договору страхування, та протягом 3-х робочих днів повідомив страховика за встановленою формою. Після настання ДТП пошкоджений автомобіль за вимогою страховика було доставлено на станцію технічного обслуговування ТОВ «Едельвейс-4». ТОВ «Едельвейс-4» надало для страховика рахунок-фактуру на відновлювальний ремонт на загальну суму 179616,70 грн., даний рахунок було передано ОСОБА_2 відповідачу для перерахування суми страхового відшкодування на відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля. У лютому 2016 року позивач отримав від відповідача лист від 09.02.2016 року про відмову у виплаті страхового відшкодування, яке вмотивоване тим, що при розслідуванні причин та обставин страхового випадку було з'ясовано, що весь обсяг зафіксованих механічних пошкоджень автомобіля з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися при обставинах та в місці, вказаних водієм ОСОБА_2 у його поясненнях, оскільки дорожня обстановка, зафіксована в матеріалах, в частині взаємного розташування автомобіля, навколишніх стаціонарних об'єктів і слідової інформації на заявленому місці пригоди не відповідає обсягу, характеру утворення та локалізації зафіксованих пошкоджень досліджуваного автомобіля. Тому страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі надання страхувальником недостовірних відомостей щодо предмета страхування, причин і обставин страхового випадку. З даним рішенням позивач не згоден та вважає його невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено, в чому саме полягає недостовірність відомостей щодо предмета страхування або причин і обставин страхового випадку.

На підставі викладеного, позивач просив суд захистити право ОСОБА_1 на отримання виплати страхового відшкодування як споживача послуг зі страхування. Визнати рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування безпідставним та незаконним. Зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача виплату суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № УА 105332 від 16.01.2015 року в розмірі 179616,70 грн. протягом 15-ти днів з дня набрання рішенням законної сили.

В подальшому позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог від 20.03.2017 року, де вказав, що згідно звіту про визначення оціночної вартості матеріального збитку від 05.08.2016 року, матеріальний збиток складає 192663,74 грн. Також позивач поніс витрати в сумі 2700,00 грн. за зберігання пошкодженого автомобіля, очікуючи виплати страхового відшкодування, також ним було витрачено 78,00 грн. на сплату послуг зі складання розрахунку калькуляції та 216,00 грн. на розбирання кузову. Загальна сума позову складає 195657,74 грн., які позивач просить стягнути з ПАТ «СК Країна».

Відповідач ПАТ «СК Країна» надав заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що з метою проведення дослідження обставин і механізму ДТП відповідач звернувся до експертної установи ТОВ «Експертум-АВЕ», на вирішення експерта поставлено питання: «Чи міг утворитися весь обсяг механічних пошкоджень автомобіля НОМЕР_1, зафіксованих в наданих матеріалах при обставинах та в місці, вказаних водієм ОСОБА_2 у його поясненнях?». З висновку спеціаліста від 22.01.2016 року вбачається, що весь обсяг зафіксованих механічних пошкоджень автомобіля з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися при обставинах та в місці, вказаних водієм ОСОБА_2 у його поясненнях, оскільки дорожня обстановка, зафіксована в матеріалах, в частині взаємного розташування автомобіля, навколишніх стаціонарних об'єктів і слідової інформації на заявленому місці пригоди не відповідає обсягу, характеру утворення та локалізації зафіксованих пошкоджень досліджуваного автомобіля. Відповідно до п.13.1.2 договору страхування та п.7.1.1, 7.1.2 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі надання страхувальником недостовірних відомостей щодо предмета страхування, причин і обставин страхового випадку. Також зазначає, що у договорі страхування вигодонабувачем зазначено ПАТ КБ «Правекс-банк», тому у позивача відсутнє право на подання позову. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 06 лютого 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Представництво у Дніпропетровську (Центр продаж) про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та встановлено строк до 19 лютого 2018 року для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 16.01.2015 року між ПАТ «СК «Країна» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № УА 105332, відповідно до умов якого позивач застрахував автомобіль НОМЕР_1. Вигодонабувачем за вказаним договором страхування сторони зазначили ПАТ КБ «Правекс-Банк».

ОСОБА_1 є власником автомобіля НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

29 жовтня 2015 року близько 23-30 год. ОСОБА_2 на території складів по вул. Телевізійній 3е в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу безпечно керувати автомобілем, втратив контроль над рухом автомобіля та скоїв наїзд на перешкоду бордюрний камінь та в подальшому виїхав за межі проїзної частини, де скоїв наїзд на дерево.

Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2015 року у справі № 211/7113/15-п адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст.124 КупАП закрито в зв'язку з малозначністю правопорушення.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату).

Одним із доводів відповідача, викладених у запереченнях на позовну заяву є те, що позивач не має права вимоги до страховика, оскільки таке право має виключно вигодонабувач.

Згідно статті 8 Закону «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страхової компанії здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу, третій особі на користь якої укладено Договір страхування.

Відповідно до статті 16 Закону «Про страхування», статті 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між сторонами, згідно якої одна із сторін бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладено договір страхування.

За умовами договору страхування вигодонабувачем є ПАТ «Правекс- Банк».

Разом з тим, відповідно до глави 67 ЦК України та положень Закону України «Про страхування» відносини, що виникають між страховиком і страхувальником, є договірними відносинами.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Обов'язковість умов договору страхування передбачена ст. 6 Закону України «Про страхування», відповідно до якої добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюється страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. На цих правових підставах конкретні умови страхування визначаються сторонами при укладенні договору добровільного страхування.

Договір страхування є правочином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Отже, сторонами при укладенні договору добровільного страхування визначається порядок та умови здійснення страхового відшкодування.

Уклавши і підписавши договір страхування, сторони тим самим засвідчили свою згоду та прийняли умови, які були в ньому закріплені.

Згідно п.14.1.1 договору № УА 105332 від 16.01.2015 року страхувальник має право одержувати страхове відшкодування в разі настання страхового випадку в межах страхової суми в порядку, що визначається цим договором та Правилами, в тому числі без надання довідки компетентних органів у випадках, передбачених п.18.3 цього договору.

Таким чином, умовами договору страхування страхувальнику, тобто ОСОБА_1 надано право отримати страхове відшкодування у разі настання страхового випадку, в зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги до страховика, суд визнає необгрунтованими.

Відповідач також заперечив проти позову з тих підстав, що згідно експертного дослідження, весь обсяг зафіксованих механічних пошкоджень автомобіля з технічної точки зору не відповідає і не міг утворитися при обставинах та в місці, вказаних водієм ОСОБА_2 у його поясненнях, оскільки дорожня обстановка, зафіксована в матеріалах, в частині взаємного розташування автомобіля, навколишніх стаціонарних об'єктів і слідової інформації на заявленому місці пригоди не відповідає обсягу, характеру утворення та локалізації зафіксованих пошкоджень досліджуваного автомобіля.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

На підтвердження своїх доводів відповідач надав суду Висновок спеціаліста за результатами інженерно-технічного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди та механізму утворення пошкоджень автомобіля НОМЕР_1 від 22.01.2016 року, складений спеціалістом ТОВ «Експертум-АВЕ» ОСОБА_3

Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Разом з тим, в порушення вказаних вимог, у висновку не зазначено про обізнаність експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, відповідач надав суду неповний текст дослідження (відсутні сторінки 17-18 дослідження).

Також, з даного Висновку вбачається, що дослідження проводилось на підставі фотознімків пошкодженого автомобіля, схеми ДТП, акту огляду автомобіля з переліком пошкоджених деталей, при цьому експерт звертає увагу на низьку якість фотознімків (сторінка 9 дослідження). При цьому надані фотознімки спеціаліст умовно розділяє на три групи за певними ознаками, в тому числі за датами зйомки, а саме: 29.10.2015 року в період часу з 21:09 по 21:1 год.; 29.10.2015 року о 21:53 год.; 30.10.2015 року

Далі, аналізуючи всі пошкодження окремо і в сукупності, спеціаліст вважає, що «переважна кількість пошкоджень автомобіля могла бути утворена під час однієї дорожньо-транспортної пригоди, яка розвивалась наступним чином. На перших стадіях ДТП автомобіль здійснив наїзд переднім правим колесом на певну перешкоду, проковзнув вздовж перешкоди правим боком до заднього колеса, здійснив наїзд на перешкоду заднім колесом. На останній стадії автомобіль здійснив наїзд одночасно на два вертикально орієнтованих високоміцних відносно вузьких об'єкта (можливо і на дерева листяних порід) та зупинився, або, можливо, дещо відкинувся назад. На якійсь із стадій автомобіль здійснив контактування з пеньком (або камінням тощо) нижньою частиною двигуна та рульовою тягою».

Вказані спеціалістом обставини, на думку суду, не суперечать обставинам ДТП, зазначеним у постанові Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2015 року у справі № 211/7113/15-п.

В подальшому у дослідженні спеціаліст аналізує знімки, на яких зображені дерева, та які зроблені 24.11.2015 року і пошкодження на яких не співпадають з механізмом пошкодження, характерного для випадків наїзду автомобіля.

Разом з тим походження цих знімків, та ким вони зроблені - невідоме, крім того, знімки із зображенням грунтової ділянки та дерев спеціаліст не описує серед матеріалів, наданих на дослідження.

З урахуванням зазначеного, суд критично ставиться до вказаного Висновку спеціаліста та не може прийняти його згідно ст.ст. 79, 80 ЦПК України в якості достовірного та достатнього доказу в обгрунтування заперечень відповідача.

Інших доказів на підтвердження свого доводу, що позивачем надано неправдиві відомості про факт настання страхового випадку, відповідач не надав.

Згідно п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з розділом 18 договору страхування № УА 105332 від 16.01.2015 року, відповідно до обраних умов страхувальником при укладанні цього договору визначення розміру збитків та страхового відшкодування може здійснюватися страховиком на підставі калькуляції страховика (складається страховиком за допомогою програмного продукту Audatex тощо), автотоварознавчого дослідження (експертний висновок, акт, звіт тощо) щодо визначення розміру збитку, рахунків СТО.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно звіту про оцінку майна № 024/МУ-16 від 05.08.2016 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, оціночна вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 192663,74 грн.

Матеріалами справи також підтверджено витрати позивача в сумі 2700,00 грн. за зберігання пошкодженого автомобіля відповідно до товарного чеку від 01.08.2016 року, а також 78,00 грн. на сплату послуг зі складання розрахунку калькуляції, що підтверджується актом виконаних робіт № 018 від 01.08.2016 року, та витрати в сумі 216,00 грн. на розбирання кузову, що підтверджується актом виконаних робіт № 054 від 01.08.2016 року.

Таким чином, в судовому засіданні документально підтверджено збитки на суму 195657,74 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені необхідними доказами, а отже, мають бути задоволені в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» Представництво у Дніпропетровську (Центр продаж) про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Визнати рішення Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування безпідставним та незаконним.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 195 657 грн. 74 коп. суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № УА 105332 від 16.01.2015 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь держави судовий збір у розмірі 2507,78 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску