Рішення № 73253644, 30.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року 12:26 № 826/3776/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі позивача, представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Гавриляко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_3 до Міністерства фінансів Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд скасувати наказ Міністерства фінансів України №58-о від 23.02.2018р. про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- позивач стверджує про те, що невиконання доручення не мало місце, оскільки документ, складений за результатами виконання доручення, було помилково розміщено в іншій папці;

- позивач стверджує про відсутність розпорядчого документа про початок дисциплінарного провадження;

- тривалість розслідування перевищила двомісячний строк;

- матеріали дисциплінарної справи не містять будь - яких відомостей про негативні наслідки.

Представником Міністерства фінансів України у письмових запереченнях на позов позовні вимоги заперечуються повністю з підстав правомірності дій відповідача приписам Закону України «Про державну службу».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 працює в центральному апараті Міністерства фінансів України з 1992 року. ОСОБА_3 (далі - позивач), наказом Міністерства фінансів України від 19.01.2016 № 42-о призначено на посаду директора Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями Міністерства фінансів України.

Наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2018 № 58-о «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», на підставі пункту 5 частини другої та третьої статті 65 частини третьої статті 66 Закону, пункту 2 частини другої статті 68, частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон), було оголошено догану ОСОБА_3 (далі - оскаржуваний наказ) та вирішено не проводити преміювання позивача.

Прийняття зазначеного наказу мотивовано невиконанням позивачем окремого доручення від 06.03.2017 № 23000-05/52.

З матеріалів справи вбачається, що державним секретарем Міністерства фінансів України було винесено окреме доручення №23000-05/52, яким, з метою забезпечення належного інформування працівників Мінфіну про персональну відповідальність за порушення вимог статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, керівників самостійних структурних підрозділів було зобов'язано ознайомитись особисто, та забезпечити ознайомлення під особистий підпис підлеглих державних службовців, з інформацією про персональну відповідальність за порушення вимог щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (фінансового контролю).

Абзацом 2 пункту 2 вказаного доручення було зобов'язано надати списки працівників, яким повідомлено про персональну відповідальність, до Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту.

Суд зауважує, що дане доручення вимагає про повідомлення під розписку працівників, зокрема, позивача, про норми чинного Закону України «Про запобігання корупції» щодо декларування.

При цьому, такі норми набрали чинності у 2015 році, були офіційно оприлюднені, та є нормами Закону, дія яких розповсюджується на визначене зазначеним Законом коло осіб, незважаючи від будь - якого ознайомлення з нормами Закону.

З огляду на викладене, суд зауважує, що виконання чи невиконання даного доручення не тягнуло жодних правових наслідків як для Міністерства фінансів України, так і для його працівників.

Як стверджує відповідач, у зв'язку з невиконанням Департаментом співробітництва з міжнародними організаціями окремого доручення було надіслано додатковий лист від 31.03.2017 № 23010-09/99 з проханням повідомити про причини невиконання окремого доручення та вжити заходів, спрямованих на його виконання в термін до 31.03.2017. Станом на 11.04.2017 за інформацією, зазначеною у доповідній записці Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту від 12.04.2017 № 23010-10/126, Департаментом співробітництва з міжнародними організаціями до цього управління списки працівників (виконання окремого доручення від 06.03.2017 №23000-05/52) так і не були надані.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинених дисциплінарних проступків державних службовців та відповідно до вимог частини першої статті 69 Закону України «Про державну службу», у Міністерстві фінансів України утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ у Міністерстві фінансів України та затверджено її склад (наказ Міністерства фінансів України від 07 липня 2016 року № 582).

На виконання резолюції до доповідної записки начальника Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту С. Дубового від 12.04.2017 №23010-10/126 дисциплінарною комісією було розглянуто матеріали та сформовано дисциплінарну справу стосовно невиконання директором Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями ОСОБА_3 окремого доручення від 06.03.2017 №.23000-05/52 щодо забезпечення керівниками самостійних структурних підрозділів ознайомлення під особистий підпис підлеглих державних службовців з інформацією про персональну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю та надання списку ознайомлених до Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту.

В подальшому, дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Міністерства фінансів України (далі - дисциплінарна комісія) було розглянуто матеріали та сформовано дисциплінарну справу стосовно невиконання директором Департаменту співробітництва з міжнародними організаціями Міністерства фінансів України ОСОБА_3 окремого доручення від 06.03.2017 № 23000-05/52 щодо забезпечення керівниками самостійних структурних підрозділів ознайомлення під особистий, підпис підлеглих державних службовців з інформацією про персональну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю та надання списку ознайомлених до Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту.

За результатами розгляду дисциплінарної справи, вивчення усіх пояснень та наданої інформації, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої та третьої статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон), частини третьої статті 66 Закону, підпунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 67 Закону, пункту 2 частини другої статті 68 Закону, частини десятої статті 69 Закону дисциплінарна комісія підтвердила факт вчинення ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, а саме невиконання окремого доручення державного секретаря Міністерства фінансів України від 06.03.2017 № 2300-05/52 (пункту 5 частини другої статті 65 Закону), що передбачає застосування дисциплінарного стягнення у виді догани (частина третя статті 66 Закону).

За результатами розгляду дисциплінарною комісією дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_3 було прийняте рішення підготувати державному секретарю Міністерства фінансів України Капінусу Є.В. пропозицію комісії застосувати до останньої дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Відповідно до вимог частин десятої та одинадцятої статті 69 Закону, дисциплінарна комісії підготувала та направила подання від 13.02.2018 № 17040-30/90/1 суб'єкту призначення щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Саме на підставі зазначеного подання й було винесено оскаржуваний наказ.

Як стверджував позивач, в наданих дисциплінарній комісії та суду поясненнях, що доручення керівництва щодо подання електронних декларацій було виконано і всі підлеглі працівники своєчасно їх подали, а неподання списку до Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту відбулося у зв'язку з великим навантаженням у роботі і тим, що оригінал списку був підшитий працівником Департаменту у документах структурного підрозділу до справи 19010-07 «Листування зі структурними підрозділами Міністерства з загальних питань». На додаткове звернення Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту від 30.03.2017 №-23010-09/99 щодо забезпечення виконання згаданого окремого доручення державного секретаря оригінал списку працівників не був наданий до Управління. Згідно з наданими ОСОБА_3 поясненнями причина та ж - завантаженість працівників Департаменту. Разом з тим, на засіданні дисциплінарної комісії ОСОБА_3 свою провину визнала, пообіцяла цього ж дня забезпечити виконання вищезазначеного доручення, про що письмово надала інформацію дисциплінарній комісії службовою запискою від 13.07.2017 № 19010-07/265 з прикладенням у якості підтвердження копії листа на Управління запобігання корупції та внутрішнього аудиту.

Розглянувши вищезазначені обставини суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України «Про державну службу», який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу».

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, Міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (частина перша статті 5 Закону).

Частиною першою статті 8 Закону, визначені основні обов'язки державного службовця, зокрема, пунктом 8 зазначено, що державний службовець зобов'язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 64 Закону, за невиконання або неналежне, виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть установлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності. Так, частиною першою статті 65 Закону передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Разом з тим, статтею 66 Закону передбачено види дисциплінарного стягнення та загальні умови їх застосування.

Згідно з пунктом п'ятим частини другої статті 65 Закону, дисциплінарним проступком, зокрема, є невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Згідно зі статтею 73 Закону, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. (ч.1)

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. (ч.2).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення (частина 3 статті 73).

Ухвалою від 13 березня 2018 року у відповідача витребовувались, зокрема, всі матеріали дисциплінарного провадження стосовно позивача.

Відповідачем дисциплінарної справи щодо позивача суду надано не було. Отже, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем, при прийнятті рішення, були досліджені документи, зазначені у статті 73 Закону, і обставинам, які підтверджують ці документи, було надано належну правову оцінку.

Таким чином суд вважає, що рішення відповідачем було прийняте не в порядку, передбаченому Законом.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.

Так, з матеріалів справи вбачається, а відповідачем не заперечується, що позивач працює в центральному апараті Міністерства фінансів України з 1992 року, при цьому не має жодного дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини п'ятої статті 74 Закону України "Про державну службу", дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Як стверджує відповідач, у зв'язку з невиконанням Департаментом співробітництва з міжнародними організаціями окремого доручення було надіслано додатковий лист від 31.03.2017 № 23010-09/99.

Отже, в будь-якому випадку відповідачем дисциплінарний проступок було виявлено 31.03.2017р., а притягнуто позивача до відповідальності 23.02.2018р., тобто через 329 днів.

При цьому, відповідачем в судовому засіданні було заявлено, а позивачем підтверджено, що позивач перебував на лікарняному протягом 136 днів. Інших доказів щодо підстав неврахування часу, відповідачем не надано, про їх існування не заявлено.

Таким чином, оскільки період, протягом якого позивач був на роботі складає 193 дні (329-136), що становить більше 6 місяців, то відповідачем було пропущено шестимісячний строк притягнення до відповідальності.

З огляду на вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства фінансів України №58-о від 23.02.2018р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80грн. відшкодувати ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 06.04.2018.

Суддя С.К. Каракашьян