Рішення № 73252866, 10.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/256/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

25 січня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_3 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_2 та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, однак відповідачем проект щоразу повертався на доопрацювання. Вказував, що спірна відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою, викладена у листі від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18, мотивована тим, що позивачем не в повній мірі враховані зауваження, зазначені в попередньому листі від 28 липня 2016 року № 5913/6-16. Вказану відмову позивач вважає протиправною та необґрунтованою, стверджуючи про те, що недоліки проекту землеустрою, на які відповідачем вказано у попередніх листах не є суттєвими, а відтак не вбачає перешкод для затвердження його проекту землеустрою.

Ухвалою суду від 09 лютого 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, прийнято рішення розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач позов не визнав.

28 лютого 2018 року до суду надійшов відзив Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 55-58/. При цьому зазначив, що позивачу неодноразово вказувалось на наявність недоліків у поданому ним на затвердження проекті землеустрою, які в повному обсязі ОСОБА_3 не усунуті, зокрема:

долучені до проекту землеустрою графічні матеріли виготовлені з порушенням вимог пункту 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, відстань від поворотної точки межового знака № 6 до поворотної точки межового знака № 7 перевищує гранично допустиму відстань;

проект землеустрою не містить документів, що посвідчують правомірність використання засобу вимірювальної техніки, а також документів на підтвердження повірки засобів вимірювальної техніки;

дозвіл на розроблення проекту землеустрою надавався позивачу для ведення особистого селянського господарства, а запланована ОСОБА_3 до відведення земельна ділянка призначена для ведення особистого підсобного господарства.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позову.

В останнє судове засідання відповідач не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача відповідно до вимог ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

уд вважає за можливе розглядати справу у відстуносиі вілпрвідача відповідно до вимог ст. 205 Кодексу адміністративного судочиснтва Украхни. СЗаслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини. Судом встановлено, що у березні 2012 року позивач звернувся до Голови Чорнухинської РДА із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 30/.

Розпорядженням голови Чорнухинської РДА від 28 травня 2012 року № 269 позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га ріллі із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 31/.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за замовленням позивача розроблено ФОП ОСОБА_5 /а.с. 28-47/.

12 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області /а.с. 59/.

За результатами розгляду зазначеного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській проект землеустрою не затверджено та повідомлено позивача про наявність у поданому на затвердження проекті низки недоліків /а.с. 60/.

Після усунення зауважень 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2 /а.с. 61/. До заяви додано проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що ним не в повній мірі враховано зауваження, зазначені в попередньому листі відповідача від 28 липня 2016 року № 5913/6-16. Враховуючи викладене, з метою вирішення питання, порушеного в клопотанні позивача, відповідачем запропоновано вжити відповідних заходів, після чого подати клопотання та землевпорядну документацію на повторний розгляд /а.с. 62/.

Позивач, вважаючи наявні в доопрацьованому проекті землеустрою недоліки несуттєвими, не погодився із відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку рішенню Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, викладеному у листі від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною восьмою статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно вимог частин п'ятої, шостої та сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

За приписами частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов'язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами частини тринадцятої статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Як встановлено судом, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 від 27 грудня 2018 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області вказане клопотання залишено без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18 /а.с. 62/.

Із змісту зазначеного листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області суд вбачає, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки стало неврахування в повній мірі зауважень, зазначених в попередньому листі відповідача від 28 липня 2016 року № 5913/6-16.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що повторно поданий позивачем на затвердження проект землеустрою місить низку недоліків, які унеможливлюють його затвердження.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, судом встановлено, що наявні в проекті землеустрою графічні матеріли (а.с. 34, 37, 43, 45) виготовлені з порушенням вимог пункту 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, відстань від поворотної точки межового знака № 6 до поворотної точки межового знака № 7 перевищує гранично допустиму відстань.

Пунктом 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, передбачено, що межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

Разом із тим, усі наявні в проекті землеустрою графічні матеріали свідчать про те, що відстань від поворотної точки межового знака № 6 до поворотної точки межового знака № 7 перевищує 200 м.

Слід зауважити, що позивач проти вказаного порушення не заперечував, зазначав про несуттєвість вказаного недоліку.

Крім того, судом встановлено, що проект землеустрою позивача не містить документів, що посвідчують правомірність використання засобу вимірювальної техніки, а також документів на підтвердження їх повірки.

Розділом ІІ Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 квітня 2013 року № 255 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2013 року за № 694/23226, виконавець (розробник) робіт із землеустрою повинен володіти (мати у власності або в користуванні) такими засобами обчислювальної та інформаційної техніки, технічними засобами для виконання геодезичних та інших робіт при здійсненні землеустрою: геодезичні інструменти та обладнання для вимірювання відстаней, горизонтальних та вертикальних кутів з метою визначення координат і висот точок місцевості або геодезичний супутниковий приймач для визначення координат точок місцевості (не вимагається для виконавців робіт із землеустрою, які розробляють документацію із землеустрою, що не потребує визначення координат точок місцевості та/або координат поворотних точок меж); комп'ютерна, обчислювальна та інша інформаційна техніка і ліцензійне програмне забезпечення, необхідне для забезпечення технологічного процесу виконання робіт із землеустрою. Геодезичні інструменти, комп'ютерна, обчислювальна та інша інформаційна техніка, програмне забезпечення повинні мати властивості та функціональність, необхідні для: забезпечення точності зйомки, що буде відповідати чинним стандартам і забезпечувати необхідну точність при визначенні поворотних точок меж земельних ділянок та інших об'єктів реєстрації у державному земельному кадастрі відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі; автоматизації процесу обробки результатів геодезичних робіт; складання документації із землеустрою у паперовій формі та у формі електронного документа; забезпечення складання документації із землеустрою у строки, встановлені законодавством. Геодезичні інструменти підлягають періодичній повірці відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

За приписами статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Приписами частини другої статті 16 зазначеного Закону передбачено, що сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.

Проаналізувавши наведене, суд не визнає формальним недоліком проекту землеустрою відсутність у ньому документів, що посвідчують правомірність використання засобів вимірювальної техніки, а також документів на підтвердження їх повірки.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє доводи позивача про відповідність поданого на затвердження відповідачу проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Разом із тим, судом не визнаються обґрунтованими доводи відповідача про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою надавався позивачу для ведення особистого селянського господарства, а запланована ОСОБА_3 до відведення земельна ділянка призначена для ведення особистого підсобного господарства, відповідно до довідки № 805 від 25 листопада 2015 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 липня 2015 рок (а.с.75).

Посилання відповідача на Наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем)", на підставі якого була видана довідка № 805 від 25 листопада 2015 року з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01 липня 2015 року, який на переконання Головного управлінні Держгеокадастру у Полтавській області розрізняє поняття "особисте селянське господарство" та "особисте підсобне господарство", відхиляються судом, оскільки вищевказаний нормативно-правовий акт втратив чинність з 01 січня 2016 року. В зв'язку з чим дана довідка не береться судом до уваги.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказу, який би підтверджував, що на момент прийняття відмови від 11 січня 2018 року земельна ділянка яка планується до відведення ОСОБА_3 обліковується як землі особистого підсобного господарства.

Посилання відповідача на наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" відповідно до якого розподіляють землі для ведення особистого селянського господарства (за кодом 01.03) та землі для ведення підсобного сільського господарства (за кодом 01.04) судом не беруться до уваги, оскільки підставою для прийняття відмови, зокрема, слугувала довідка, № 805 від 25 листопада 2015 року.

За таких обставин зауваження відповідача про необхідність внесення змін до проекту землеустрою щодо зазначення мети використання запланованої до відведення позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення не визнаються судом обґрунтованими та не можуть визнаватись підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Отже, зважаючи на те, що недоліки проекту землеустрою щодо невідповідності долучених до проекту землеустрою графічних матеріалів вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376, та щодо відсутності в зазначеному проекті землеустрою документів, що посвідчують правомірність використання засобу вимірювальної техніки, а також документів на підтвердження їх повірки, позивачем не усунуто, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, оформлена листом від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18, ґрунтується на вимогах законодавства України.

Щодо посилань позивача на неналежне оформлення відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

На переконання позивача за результатами розгляду його звернення суб'єкт владних повноважень мав надати відповідь, оформлену наказом, проте Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_3 відмовлено листом від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18.

Визнаючи вищевказані доводи позивача необґрунтованими, суд виходить з наступного.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, та реалізує покладені на нього повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України, які знаходяться за межами населених пунктів.

Діловодство в Головному управлінні Держгеокадастру у Полтавській області здійснюється відповідно до Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600 та Інструкції з діловодства в Головному управлінні Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженої наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 жовтня 2015 року № 41 (далі за текстом - Інструкція № 41).

Пунктом 84 зазначених Інструкцій передбачено, що накази видаються як рішення організаційно -розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності Головного управління, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Пунктом 123 Інструкції передбачено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією.

Оскільки у дослідженому судом випадку рішення розпорядчого характеру відповідачем не приймалось, суд визнає обґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для видачі наказу.

Відтак, повідомлення позивача про наявність недоліків у поданому на затвердження проекті землеустрою службовим листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області не суперечить вимогам Інструкції № 41.

Таким чином, надана відповідачем на звернення гр. ОСОБА_3 відповідь, оформлена листом від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18, відповідає вимогам чинного законодавства щодо оформлення документів.

Відхиляючи твердження представника позивача про те, що оскільки проект землеустрою погоджено територіальним органом Держгеокадастру, то Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не мало правових підстав для відмови у його затвердженні, суд виходить з такого.

Абзацом 1 частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частини сьомої зазначеної норми органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

На підтвердження відповідності поданого відповідачу на затвердження проекту землеустрою вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій" Відділом Держгеокадастру у Чорнухинському районі Полтавської області складено висновок про погодження проекту землеустрою від 13 квітня 2016 року № 31-28-99.3-130/0/41-16 (а.с. 39), разом із тим зазначений висновок в силу положень частини сьомої статті 186-1 Земельного кодексу України не носить для Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області наперед встановленого значення під час прийняття рішення про затвердження такого проекту землеустрою.

Так, частиною тринадцятою статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Отже, законодавець надає відповідачу право під час вирішення питання про затвердження проекту землеустрою самостійно перевіряти його на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правовим актам.

З огляду на викладене, суд визнає помилковими переконання позивача про вирішальне значення факту погодження проекту землеустрою для його затвердження.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у даному спорі довів правомірність та обґрунтованість спірного рішення, надавши суду належні, достовірні та достатні докази відсутності підстав для затвердження проекту землеустрою позивача.

Натомість, позивач у ході судового розгляду справи не спростував доводи відповідача, що стали підставою для ухвалення рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки, оформленого листом від 11 січня 2018 року № 228/0/26-18.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнок НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 року.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова