Рішення № 73252860, 05.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/746/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

06 березня 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформленого листом від 26.01.2018 №633/0/26-18, про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 03.01.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що ним подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. Однак рішенням відповідача, яке набрало форму листа від 26.01.2018 за вих. №633/0/26-18, в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки відмовлено. Вказану відмову позивач вважає протиправною, посилаючись на те, що перелік підстав з яких можна відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою визначено ст. 118 Земельного кодексу України і є вичерпним, в межі існуючих та перспективних до заповідання територій та об'єктів природно-заповідного фонду зазначена земельна ділянка не входить, а тому спірне рішення є безпідставним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення. Зазначав, що відповідач не має повноважень щодо розпорядження землями природоохоронного призначення та не має правових підстав для задоволення клопотання. Крім того, вказував, що відповідно до листа Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 01.02.2018 №02-26/308 земельні ділянки знаходяться в оренді ТОВ "Агротехсервіс" та "Проект організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "імені Енгельса" Решетилівського району Полтавської області" не скасований у встановленому законодавством порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2.

03 січня 2018 року ОСОБА_3 звернувся з клопотанням (вхідний номер М-35/25-18 від 03.01.2018 2017 року) із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області за межами населеного пункту. До заяви додав: графічні матеріали, на яких зображене бажане місце розташування земельної ділянки; копії паспорта та ідентифікаційного номера.

26.01.2018 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області позивачу направлено лист вих. №633/0/26-18, у якому зазначено про відсутність у Головного управління повноважень щодо розпорядження землями природоохоронного призначення, оскільки за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку ОСОБА_3 бажає отримати у власність відноситься до земель природоохоронного призначення.

Позивач не погодився з відмовою ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектар.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Як встановлено судом, підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на виготовлення проекту землеустрою вказано, що за інформацією відділу у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення. Таким чином, зважаючи на те, що земельна ділянка відноситься до земель природоохоронного призначення, відповідач зазначив про відсутність в нього права розпоряджатися земельною ділянкою.

Разом з тим, суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка належить до земель природоохоронного призначення, внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею, з огляду на наступне.

Так у відзиві на позов та у судовому засіданні представник відповідача пояснював, що вищевикладені висновки зроблені останнім виходячи із інформації, наданої відділом у Решетилівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Вказував, що земельна ділянка згідно умовних позначень до картографічного матеріалу "Проект організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "імені Енгельса" Решетилівського району Полтавської області" позначена як землі природоохоронного призначення /а.с. 42/.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 Земельного кодексу України).

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (частина перша статті 46 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться: а) у складі земель сільськогосподарського призначення: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньо глибокі ґрунти; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі ґрунти Закарпаття; б) торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; в) землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; г) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

За повідомленням Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 20.02.2018 року №940/03-03-07 (а.с. 12), наданим на адвокатський запит, інформація про природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність у межах земельної ділянки, яка розташовується на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району за межами населених пунктів, станом на 19.02.2018, в Департаменті відсутня. В межі існуючих та перспективних до заповідання територій та об'єктів природно-заповідного фонду зазначена земельна ділянка не входить.

Представником відповідача надано до суду копію довідки Відділу Держгеокадастру у Решетилівському районі від 29.03.2018 № 149/414-18 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями на території Решетилівської міської ради (за даними форми 6-зем станом на 01.01.2016), де зазначено, що землі з яких передбачається відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3 орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства віднесена до земель запасу, сільськогосподарських земель.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

А в силу положень частини сьомої цієї ж статті, зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Так, надані відповідачем до матеріалів справи документи не містять відомостей про те, на підставі яких нормативних документів запитувану земельну ділянку позначено як об'єкт природоохоронного призначення.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом "а" частини другої статті 22 Земельного кодексу України, до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Сторонами у ході судового розгляду справи не надано доказів прийняття компетентними органами рішень про віднесення спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка відносяться до земель природоохоронного призначення.

Суд також не бере до уваги доводи відповідача з посиланням на лист Виконавчого комітету Решетилівської міської ради від 01.02.2018 №02-26/308, згідно якого земельні ділянки знаходяться в оренді ТОВ "Агротехсервіс" /а.с. 43/, оскільки вказаний лист надано після винесення відповідачем оскаржуваного рішення. Відтак, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області при прийнятті рішення від 26.01.2018 №633/0/26-18 не могло керуватися листом Виконавчого комітету Решетилівської міської ради, датованим 01.02.2018, тобто наданим вже після винесення оскаржуваного рішення.

Як зазначалося судом вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа відповідача від 26.01.2018 №633/0/26-18 встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не довів та не обґрунтував суду правомірність прийнятого відносно позивача оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки порушене право має бути відновлене шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, оформлене листом від 26 січня 2018 року № 633/0/26-18; зобов'язання Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930)про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгоекадастру у Полтавській області, оформлене листом від 26 січня 2018 року № 633/0/26-18, про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Зобов'язати Головне управління Держгоекадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 03 січня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Решетилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 10 квітня 2018 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва