Рішення № 73252507, 10.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/586/18

Головуючий-суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Біловодське ОУПФУ), з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача в частині припинення нарахування і невиплати пенсії позивачу з 01.08.2014;

2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01.08.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу пенсію нараховувало та сплачувало Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові. З 01.08.2014 виплату пенсії припинено у зв'язку з початком бойових дій. Останню пенсію позивач отримала у липні 2014 року. У січні 2018 року позивач звернулась до відповідача з проханням нарахувати та виплатити пенсію позивачу, на що отримала відмову.

З посиланням на статті 47, 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), позивач вважає дії щодо припинення виплати пенсії за віком протиправними, оскільки припинення виплати пенсії відбулося з непередбаченої законом підстави.

У зв'язку з тим, що в судовому порядку визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2014 № 595, вважає, що відповідач повинен виконувати свої обов'язки належним чином, а його дії щодо невиплати позивачу пенсії повинні бути визнані у судовому порядку протиправними.

Ухвалою від 12.03.2018 дану заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач не скористався правом подати відзив на позов.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером по інвалідності 3 групи за загальним захворюванням, що підтверджено копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійного посвідчення (арк. спр. 14-16).

Позивач звернулася до відповідача щодо поновлення виплати пенсії, на що отримала лист відповідача від 30.01.2018 № 5/М-14, у якому, з посиланням на статті 1, 4, 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637, від 01.10.2014 № 509, від 08.06.2016 № 365, зазначено, що для поновлення виплати пенсії позивачу потрібно особисто звернутися до органів соціального захисту населення та органів Пенсійного фонду України на контрольованій українською владою території (арк. спр. 17).

Листом від 20.03.2018 № 10/12-748 Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області повідомило суд, що ОСОБА_1 на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції не зареєстрована (арк. спр. 29).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 85 Закон № 1788-XII пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Статтею 47 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, у частині першій цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У позовній заяві позивач зазначає, що нарахування та виплату їй пенсії здійснювало Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові. Однак, з 01.08.2014 виплату пенсії припинено у зв'язку з початком проведення на території Луганської області антитерористичної операції.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі «Луганська область» включено м. Стаханов, де зареєстрована позивач.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Порядок) та зобов'язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

Відповідно до пункту 2 Порядку у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади; казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2016 року, визнаний незаконним та не чинним з моменту прийняття пункт 2 зазначеного Порядку.

Разом з тим, пунктом 8 Порядку, який не визнаний незаконним та нечинним, передбачено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296), пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, суд зазначає, що 06.08.2014 Правління Національного банку України прийняло Постанову № 466, якою встановлено: ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров'ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Правління Національного банку України постановлено: 1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. 2. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.

Банки до повного відновлення діяльності вправі надавати клієнтам послуги за допомогою засобів мобільного обслуговування.

Згідно листа в.о. директора Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 26.10.2017 № 594 з 07.11.2014 УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти та тимчасово послуги поштового зв'язку не надаються у Луганській області, зокрема, у м. Стаханові.

Суд звертає увагу позивача на те, що право на пенсійне забезпечення здійснюється не тільки шляхом нарахування пенсії, а й фактичним отриманням нарахованих сум, що не можливо без відновлення роботи банківської системи на території населених пунктів, які не контролюються українською владою.

Відповідно до пункту 9 Заяви Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» (схвалена Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII) Україна користується своїм правом на відступ від зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в окремих районах Донецької та Луганської областей України, визначених Антитерористичним центром при Службі безпеки України у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України та повідомлення Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй та Генеральному секретарю Ради Європи про продовження застосування у повному обсязі Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У вказаній заяві відсутнє посилання на те, що Україна відступає від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, у вказаній Заяві зазначено про те, що в Україні склалася надзвичайна ситуація, яка становить суспільну небезпеку та загрожує життю нації в розумінні пункту 1 статті 4 Міжнародного пакту, пункту 1 статті 15 Конвенції.

Статтею 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

В рішенні від 13 лютого 2018 року у справі «Цезар та інші проти України» (заява № 73590/14 та 6 інших заяв) Європейський суд з прав людини зазначив, що головна різниця між положеннями заявників у порівнянні з положеннями осіб, які проживають на території інших регіонів, контрольованих Урядом, полягає у тому, що в місті, де проживають ці заявники (Донецьк), Уряд не здійснює свої повноваження в результаті військових дій. Очевидно, це значно обмежує, якщо не позбавляє Уряд можливості ефективно підтримувати діяльність судів та здійснювати соціальні виплати на цій території. Об'єктивний чинник військових дій, що відбуваються в регіоні, де проживали заявники, змусив Уряд вжити заходів щодо виправлення становища, які не потрібні в інших частинах країни, які залишилися під контролем Уряду.

Тобто, Європейський суд з прав людини підтвердив те, що на окремих територіях України держава не має можливості здійснювати соціальні виплати та вживає інші заходи щодо забезпечення їх виплат.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд зазначає, що органами Пенсійного фонду України не було порушено вимог Конституції України та Закону № 1058-IV під час зупинення виплати їй пенсії, починаючи з серпня 2014 року, оскільки на даний час відсутній порядок виплати пенсій без використання банківської системи України.

Разом з тим, позивач не позбавлена права на отримання пенсії на підконтрольній органам державної влади України території.

Так, Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Зазначений Закон є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта») з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.

Тобто, за приписами вищенаведених норм умовами призначення та продовження виплат пенсій особам, які проживають в населених пунктах, на території яких здійснюється антитерористична операція, є: отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою, та наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Таку правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 234/11937/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72287934).

Також, слід зазначити, що у рішенні від 13 лютого 2018 року у справі «Цезар та інші проти України» (заява № 73590/14 та 6 інших заяв) Європейський суд з прав людини не вважає прийняті Україною заходи з переміщення державних установ з зони конфлікту дискримінаційними.

Судом встановлено, що позивач не перемістилася з тимчасово окупованої території України на територію, підконтрольну українській владі, не отримала статусу внутрішньо переміщеної особи, тобто не вчинила законодавчо визначених дій для належного отримання пенсії в установленому законом порядку. Відповідно, на даний час у суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача здійснити поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу.

Крім того слід зазначити, що позивач має можливість для відновлення отримання пенсії шляхом звернення до органів соціального захисту населення та органів Пенсійного фонду України у визначеному чинним законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем не доведено ґрунтовність своїх вимог та їх відповідність діючому законодавству.

На підставі вищевикладеного у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 94000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження юридичної особи: 92800, Луганська область, Біловодський район, селище міського типу Біловодськ, вулиця Центральна, будинок 77, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 41247269) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова