Ухвала суду № 73250205, 28.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/4520/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 320/4520/15-к Головуючий в 1 інстанції Міщенко Т.М.

Провадж. № 11-кп/778/172/18 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Гріпаса Ю.О., Дадашевої С.В.,

при секретарі Бойко О.О.,

за участю:

прокурора Мотренко М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_4

розглянула 28 березня 2018 року у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2017 року відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця х. Сагуни, Чернишківського району Волгоградської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України.

Встановлені вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2017 року обставини:

29.06.2014 року, приблизно о 00 год. 45 хв., ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем НОМЕР_1, в темну пору доби, на неосвітленій дільниці вулиці рухався по вул. Кірова в с. Промінь Мелітопольського району Запорізької області без світла фар, чим поставив себе та інших учасників руху у небезпечне для життя становище.

На шляху прямування ОСОБА_6 у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, та непрацездатністю освітлювальних приладів автомобіля, маючи технічну можливість уникнути ДТП, ігноруючи вимоги безпеки руху, в районі буд. № 68 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, який рухався по проїзній частині в попутному напрямку, а після падіння потерпілого на проїзну частину переїхав його колесами свого автомобілю, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_6 порушив п.п. 19.1.а, 31.6.6 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, зі змінами №136 від 04.06.2014 року, згідно з якими:

19.1. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:

а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла»

31.6. «Забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких:

б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів»

Порушення п. 31.6.6 ПДР України, вчинене ОСОБА_6 знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 621 від 27.08.2014 у потерпілого ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма (рани, піддані хірургічному лікуванню, садна шкіри і синці голови; множинні осколкові переломи кісток лицьового відділу черепа: верхній щелепи з двох сторін; стінок гайморових пазух; кісток носа; дуг обох виличні кісток; крововиливу в порожнину обох гайморових, клиновидних, лобних пазух і в осередку ґратчастої кістки; забій головного мозку важкого ступеня), що супроводжувався небезпечними для життя клінічними явищами; лінійні переломи 8-9 ребер справа по лінії лопатки без зміщення уламків.

Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином:

в області голови - тяжкі, небезпечні для життя,

в області грудної клітини - середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий (більш (ніж 21 день) розлад здоров'я.

Крім того, 29.06.2014 року, приблизно о 00 год. 45 хв., в районі буд. № 68 по вул. Кірова в с. Промінь Мелітопольського району Запорізької області ОСОБА_6, скоївши наїзд на пішохода ОСОБА_7, своїми протиправними діями поставив його в небезпечне для життя становище, після чого з місця пригоди зник, свідомо залишивши потерпілого без допомоги в небезпечному для життя стані і позбавленого можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у зв'язку з травмами, отриманими ним при ДТП, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, чим порушив вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

2.10 «У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; с) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки)».

Такі дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, а також за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2017 року:

ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання:

за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки;

за ч.1 ст. 135 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов’язання, до набрання вироком законної сили, залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_6 витрати на проведення судово-автотехнічної експертизи в сумі 589 (п’ятсот вісімдесят дев’ять) гривень 68 копійок, судової експертизи технічного стану автомобіля в сумі 589 (п’ятсот вісімдесят дев’ять) гривень 68 копійок, комплексної судово-хімічної експертизи в сумі 737 (сімсот тридцять сім) гривень 88 копійок, судово-хімічної експертизи в сумі 1404 (одна тисяча чотириста чотири) гривні 48 копійок, судової молекулярно-генетичної експертизи в сумі 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 12 копійок.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3, не погоджуючись з оскаржуваним вироком, вважає його незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, неправильне застосуванням кримінального закону та порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на порушення права обвинуваченого на справедливий суд, вказала, що судом не прийнято до уваги, що покази свідків та потерпілого є суперечливими, ця суперечність не усунена хоча це має істотне значення встановлення фактичних обставин кримінального провадження, судом надано перевагу стороні обвинувачення, обмежив сторону захисту в можливості реалізувати свої процесуальні права, і тим самим не надавав можливості стороні захисту довести і обґрунтувати свою позицію. Крім того, вказує, що в діях потерпілого вбачаються порушення п.п. 4.1, 4.3, 4.4, 4.14 Правил дорожнього руху України, оскільки в супереч вимогам закону потерпілий не рухався на назустріч руху транспортних засобів; заважав руху іншим учасникам дорожнього руху; в темну пору доби не виділив себе для своєчасного виявлення його іншими учасниками дорожнього руху; знаходився на проїзній частині, що суворо заборонено ПДР. І в свою чергу у оскаржуваному вироку не надана оцінка незаконних дій потерпілого, та не враховано це при вирішенні питання про задоволення цивільного позову. Також зазначає про не вирішення судом доля речового доказу, а саме автомобіля НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 та був вилучений в ході досудового слідства. Апелянт вважає безпідставним визнання обтяжуючою покарання обставиною – вчинення обвинуваченим правопорушення у стані алкогольного сп'яніння. Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6, вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок його м’якості, а також не погоджується з вироком в частині вирішення цивільного позову. Вважає, що призначаючи покарання, суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, наявність обтяжуючої покарання обставини, особу обвинуваченого та наслідки після ДТП, зазначає, що ОСОБА_6 жодного разу не відвідав потерпілого у лікарні, не надав кошти на лікування, не попросив вибачення та не розкаявся у скоєному. , а навпаки - поводив себе дуже зухвало. Також зазначає, що через свій вік – 80 років не може оформити інвалідність онуку, який сам себе не може обслуговувати. Просить вирок в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та вирішення заявленого потерпілою цивільного позову про стягнення моральної шкоди, завданої злочином, скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 с. 286 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України - покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у вигляді 7-ми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнути з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 295 000 гривень.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідача, думку адвоката ОСОБА_3А та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та висловили заперечення доводам та вимогам апеляційної скарги потерпілої, позицію представника потерпілої адвоката ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу потерпілої та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, позицію прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_6, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України.

При цьому, суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.

Так, у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 вказав на не визнання провини, зазначивши, що 28.06.2014 року він алкогольні напої не вживав, відвозив ОСОБА_8 додому в с. Ясне. Між с. Ясним та с. Широке йому стало погано, він 2-3 рази з’їжджав з дороги, випивав ліки та приїхав додому. О котрій годині він приїхав додому не пам’ятає, це було вже вночі. Випив він вже вранці 29.06.2014 року, щоб «розігнати» кров, бо вона в нього дуже густа. Обвинувачений заперечував факт ДТП.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений підтвердив позицію щодо висунутого обвинувачення та заперечив скоєння дорожньо-транспортної пригоди, вказуючи на отримання потерпілим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень через його побиття сторонніми особами.

Натомість, вище наведені пояснення ОСОБА_6 та доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника з цього приводу спростовуються дослідженими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 28.06.2014 року він вживав алкогольні напої. Після 00 годин пішов додому проїзною частиною, була світла ніч, він все бачив. Він йшов прямо, не падав. Дорогою зустрів ОСОБА_9, з яким поспілкувалися та останній пішов додому, а він пішов далі до свого дому дорогою прямо. Від будинку ОСОБА_9 він відійшов приблизно на 3 метри. Ні попереду, ні ззаду автомобілей не було. Потім опинився у лікарні, йому сказали, що його переїхала машина. Місяць лежав в комі, переніс численні операції, в теперішній час не може самостійно себе обслуговувати, навіть у дрібних речах, оскільки він не бачить, а руки не функціонують.

Вищевказані пояснення потерпілого узгоджуються з поясненнями допитаних свідків.

Зокрема свідок ОСОБА_9 пояснював, що в той день на ОСОБА_7 він не бачив ніяких тілесних ушкоджень. Біля 00 години він зустрів його на дорозі, вони разом дійшли до його будинку. ОСОБА_7 був па підпитку, однак йшов самостійно, рівно, не хитався, не падав. Біля його будинку вони попрощалися, він зайшов до себе у двір, а потерпілий пішов далі. Потім він почув тупий стук та два удари і відразу за звуками зрозумів, що ОСОБА_7 переїхала машина. Підбігши до ОСОБА_7, який лежав за 30 метрів від його калитки на спині, хрипів, бризкала кров. Автомобіль, що його збив, був без світла, він намагався роздивитися номер автомобіля, однак його видно не було. Автомобіль рухався десь 20 км/год. Свідок вказав, що він біг майже рядом з автомобілем, в якому були люди і казав, що вони збили людину, тоді автомобіль різко поїхав. Він взяв велосипед та поїхав до сільради щоб викликати швидку допомогу. Коли приїхала швидка, водій швидкої сказав, що бачив машину бежевого кольору та трьох чоловіків, він записав номера машини та сказав йому. В подальшому ці номери він повідомив поліції.

Згідно висновку експерта №621 від 17.09.2014 року у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження - закрита черепно-мозкова травма (рани, піддані хірургічному лікуванню, садна шкіри і синці голови; множинні осколкові переломи кісток лицьового відділу черепа: верхній щелепи з двох сторін; стінок гайморових пазух; кісток носа; дуг обох виличні кісток; крововиливу в порожнину обох гайморових, клиновидних, лобних пазух і в осередку ґратчастої кістки; забій головного мозку важкого ступеня), що супроводжувалася небезпечними для життя клінічними явищами; лінійні переломи 8-9 ребер справа по лінії лопатки без зміщення уламків. Вказані ушкодження кваліфікуються наступним чином: в області голови - тяжкі, небезпечні для життя; в області грудної клітини - середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий (більш (ніж 21 день) розлад здоров'я. Тілесні ушкодження у ОСОБА_7 утворилися за механізмом тупої травми та могли виникнути при різних обставинах від дії тупих твердих предметів або при ударі о такі предмети, можливо у пішохода при ДТП 29.06.2014 р. (т.1, а.с.174-176).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 пояснював, що влітку 2014 року він повертався додому по с. Промінь, було вже темно. На узбіччі по вул. Кірова він побачив автомобіль ВАЗ 2103, бежевого кольору. Оскільки цей автомобіль не належав нікому з мешканців їх села, побоюючись крадіжок, він записав його номер – АР2807АН. Автомобіль стояв з ввімкненими освітлювальними приборами, в ньому були люди, однак їх він не розглядав. Наступного дня він почув, що в с. Промінь сталася дорожньо-транспортна пригода, він відразу подзвонив та розповів про машину та її номер.

З пояснень свідка ОСОБА_11 слідує, що остання в той день, близько 19.00 год. з ОСОБА_7 до 00 годин була у клубі, потім розійшлися, ніяких тілесних ушкоджень у потерпілого не було. Через 40 хвилин подзвонив ОСОБА_9 та сказав, що ОСОБА_7 збила машина, він лежить на спині, руки та ноги розкинуті, все у крові. ОСОБА_9 розповідав, що коли вони попрощалися, він зайшов у свій двір та почув стук. Вибіг та побачив лежачого ОСОБА_7, а також світлу машину «трійку» чи «п’ятірку», яка повільно від’їжджала. Він догнав її, в машині знаходилось троє людей, він кричав, однак машина поїхала. ОСОБА_9 повідомив про пригоду, викликали міліцію та швидку. Водій швидкої допомоги їм сказав, що за поворотом на с. Берегове стоїть машина та троє людей біля неї про щось розмовляють та махають руками. ОСОБА_10 також розповідав, що бачив підозрілу машину і записав номери. В теперішній час вона допомагає піклуватися за ОСОБА_7, він нічого не бачить, заново вчиться ходити.

Свідок ОСОБА_12 пояснював, що 28.06.2014 року біля контори ПП «Могутній» він бачив автомобіль «Жигулі» 3-11 моделі, в якому сидів чоловік віком, приблизно 60 років. Після 00 годин 29.06.2014 року він також бачив вказаний автомобіль біля контори, однак автомобіль стояв поперек дороги, передом в сторону с. Промінь. Він підійшов та поспілкувався із водієм. Може впевнено стверджувати, що водій знаходився в стані сильного алкогольного сп’яніння. Наступного дня він дізнався, що в с. Промінь сталася дорожньо-транспортна пригода.

За протоколом пред’явлення особи для впізнання від 01.04.2015 року свідок ОСОБА_12 на фото № 3 впевнено впізнав чоловіка, якого бачив 28.06.2014 року в автомобілі НОМЕР_2 біля контори ПП «Могутній» в с. Ясне. Впізнав цього чоловіка за поглядом, формою обличчя та загальним видом обличчя. На фото № 3 зображений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.п.172-173).

Свідок ОСОБА_13, який працює слідчим Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області пояснював, що за показами свідка, який записав номер автомобіля обвинуваченого та який саме автомобіль скоїв ДТП і хто був за кермом було встановлено. Першими до ОСОБА_6 приїхали працівники ДАІ, а він з експертом – криміналістом пізніше. ОСОБА_6 поводив себе спокійно, але зухвало. Свідки казали, що ОСОБА_6 був у стані сп’яніння, вранці він також був у стані сп’яніння. Потерпілий був у дуже тяжкому стані, а за тяжкістю тілесних ушкоджень зробив висновок, що автомобіль проїхав по голові потерпілого. Швидкість автомобіля була встановлена за показами свідків. За оглядом автомобіля було встановлено наявність несправностей.

Колегія суддів розділяє позицію місцевого суду щодо відсутності будь-яких об’єктивних сумнівів стосовно достовірності показань потерпілого ОСОБА_7 та свідків, оскільки такі показання логічні, послідовні та узгоджуються як між собою, так і з іншими матеріалами кримінального провадження, зокрема письмовими доказами, а саме:

- за відомостями протоколу огляду місця події від 29.06.2014 року, схемою місця ДТП та фототаблицею до протоколу огляду - оглянуто місце ДТП по вул. Кірова, пряма горизонтальна ділянка вулиці. Сухий асфальт. Відсутня дорожня розмітка. Закруглень проїзної частини немає. Праворуч - узбіччя. Ліворуч - узбіччя. Координати місця зіткнення – не визначені. Автомобіль зник з місця ДТП (т.1, а.п.132-135);

- протокол огляду від 29.06.2014 року та фототаблиця до нього засвідчують, що був оглянутий двір будинку № 48 по вул. Центральна в с. Кірова, Токмацького району, Запорізької області, де знаходиться автомобіль НОМЕР_2, на якому встановлені численні пошкодження кузова, передньої частини, права протитуманна фара має тріщини. Габаритні вогні, ближнє та дальнє світло, сигнали стоп, покажчики поворотів не працюють (т.1, а.п. 151-159);

- висновок експерта №58/14 від 11.07.2014 року підтверджує, що на момент експертного дослідження рульове керування, робоча гальмова система і ходова частина автомобіля НОМЕР_2 знаходилися в працездатному стані (т.1, а.с. 185-193).

Протокол огляду автомобіля від 01.07.2014 року та фототаблиця до нього вказують на огляд автомобіля НОМЕР_2 і виявлення: на передній частці нижнього кріплення лівого заднього амортизатору плями - засохлої рідини червоного кольору діаметром 2-3 мм., на підкришці заднього лівого колеса налипання бруду з вкрапленням речовини червоного кольору, на лівому утримувачі тросу стоянкового гальма плями засохлої рідни червоного кольору діаметром 2 мм. Зроблені відповідні змиви на марлевий тампон (т.1, а.п.137-142).

Висновком експерта № 665 від 17.07.2014 року встановлена група крові ОСОБА_7 У змиві з підкрилку заднього лівого колеса, вилученого в ході огляду автомобіля НОМЕР_2 знайдена кров людини, отриманий результат не виключає походження крові від потерпілого ОСОБА_7 (т.1, а.п.208-210).

За висновком експерта №1070 від 11.12.2014 року - генетичні ознаки крові у змиві з підкрилка автомобіля НОМЕР_2 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_7 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак крові у змиві з підкрилка автомобіля НОМЕР_2 та генетичних ознак зразка крові ОСОБА_7 складає 4,2х1025, тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше ніж у 1 з 2,4 септильйонів (2,4х1024) осіб (т.1, а.п.213-216).

Відповідно до висновку експерта № 64/14 від 30.07.2014 року - в розглянутій дорожній ситуацій водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 при виконанні вимог п. 31.6 «б» ПДР України. Дії водія автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п.19.1 «а», 31.6 «б» ПДР України. Невиконання водієм автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_6 вимог п. 31.6 «б» ПДР України знаходиться в прямому причинному зв’язку з подією даної ДТП (т.1, а.п.180-182).

За висновком комісійної судово-медичної експертизи № 59/к від 14.03.2017 року встановлений, зокрема механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7, відповідно до якого з’ясовано, що тіло потерпілого було знайдено в положенні лежачі на спині в середній частині правої полоси дороги. Ротова порожнина його була заповнена кров'ю, яка у великій кількості виділялася зовні. На момент знаходження потерпілий гучно хрипів. Виходячи з результатів КТ-дослідження від 01.07.2014 р. про відсутність внутрішньочерепних гематом, ознак субарахноїдальних крововиливів, наявної об’ємно- вогнищевої патології головного мозку; висновку Мелітопольського міського офтальмолога про «нисходящую атрофию зрительных нервов обоих глаз», перебіг посттравматичного та реабілітаційного періоду з домінування когнітивних розладів, з урахуванням клінічного аналізу медичної документації невропатологом консультантом КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР, слід вважати, що у ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди розвинулася постгіпоксична енцефалопатія (відмирання нервових клітин найбільш уразливих до кисневої недостатності ділянок головного мозку). Виходячи з наявних у ОСОБА_7 ушкоджень (закритий перелом лівої ключиці та відкритий перелом тіла нижньої щелепи) слід вважати, що розлади дихання та кровообігу, які призвели до постгіпоксічної енцефалопатії, могли утворитися внаслідок здавлення шиї та нижньої частини обличчя зі стисненням судин, які годують головний мозок, подразненням коротидного синусу та закриттям кров'ю верхніх дихальних шляхів. Усі ці чинники як у сукупності, так і окремо викликали критичний дефіцит кисню у головному мозку і призвели до загрозливого до життя стану у ОСОБА_7 (п.2.1.3.0 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). В медичній документації на ім'я ОСОБА_7 будь-якої інформації про специфічні чи характерні для переїзду колесом автомобіля ушкодження не знайдено. Однак, наведений у п.п. 2, 3 висновків механізм розвитку у потерпілого енцефалопатії в сукупності з наявністю у нього осколкового перелому лівої ключиці та нижньої щелепи зі зміщенням уламків, та переломів 8-9 ребер справа по лопатковій лінії припускають можливість утворення цього комплексу ушкоджень при косому переїзді тіла потерпілого колесом автомобіля через ділянку лівої ключиці (накочування) та нижні відділи правої половини грудної клітки (зкочування) при положенні тіла горилиць (на спині). Голова потерпілого при цьому була розташована проміж передніми колесами автомобіля і могла отримувати травматичний вплив внутрішньої поверхні лівого переднього колеса та деталей днища автомобіля, які виступають. Внаслідок цього впливу могли утворитися множинні переломи кісток лицьового черепу та множинні рани потиличної ділянки голови. При огляді 21.01.2017 р. на голові потерпілого ОСОБА_7, переважно в потиличній і тім’яній ділянках, встановлено 21 рубець, які є наслідком загоєння «множинних ран волосистої частини голови», що були вказані під час надходження в лікарня після травми. Рубці мають різноманітну форму і направлення, довжину від 1 см до 8 см. Частина з них має сліди хірургічних швів (див. малюнок № 1). Не виключається можливість їх утворення від дії ребер та граней частин гравію, що виступають над поверхнею асфальтного покриття дороги. Враховуючи розташування ран (рубців) на умовно взаємоперпендикулярних поверхнях - передні відділи тім’яних та потиличній ділянках - можна вважати, що вони утворювались принаймні в 2 етапи. Перші - при падінні вперед з положення стоячи зі значним нахилом тулубу. Останні - внаслідок притиснення голови до дорожнього покриття нижньою поверхнею кузову автомобіля. Резюмуючи все вищезазначене, з урахуванням вихідних даних, викладених в обвинувальному акті та в питанні № 4 ухвали суду, можна уявити наступне: внаслідок впливу передньої частини автомобіля, який рухався зі швидкістю 10 км/год., в задню поверхню тіла потерпілого, який стояв зі значним нахилом тулубу вперед, було викликане падіння вперед сторчки з ударом тім'яною ділянкою голови об нерівне дорожнє покриття з наступним перевертанням тіла через голову. Надалі відбувся косий переїзд тіла, яке лежало горілиць лівим переднім колесом автомобіля через ліве надпліччя та шию в напрямку до нижньої частини правої половини грудної клітки. Також даною експертизою встановлено, що наявність етилового спирту в організмі потерпілого на перебіг травматичного процесу був різнобічним та невирішальним (т.2, а.с.189-202).

Наведені висновки зроблені на підставі дослідження не лише матеріалів кримінального провадження, а і пояснень свідків, є більш інформативними і мотивованими, а отже цілком вірно взяті судом першої інстанції до уваги.

Висновки експертизи №72/к від 19.07.2016 року (т.2, а.с. 95-105), за якими не встановлено ознак контактної взаємодії автомобіля і тіла потерпілого не протирічать висновкам комісійної судово-медичної експертизи № 59/к від 14.03.2017 року, оскільки експертиза №72/к від 19.07.2016 року лише встановила, що специфічних та характерних ознак переїзду тіла (його частин) колесом автомобіля не виявлено.

За поясненнями експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вони особисто потерпілого ОСОБА_7 не оглядали, а експертизу проводили за медичними документами. Отже цей висновок зроблений лише на підставі відсутності описаних у медичних документах ознак, які могли і не відобразитися і обґрунтовано підданий критиці місцевим судом.

Натомість допитані в судовому засіданні експерт ОСОБА_16 та спеціаліст ОСОБА_17 не виключали можливість косого переїзду тіла потерпілого колесом автомобіля через ключицю та грудну клітину.

Після допиту вказаних осіб районним судом була призначена вище наведена комісійна судово-медичної експертиза (№ 59/к від 14.03.2017 року), висновки якої підтвердили показання ОСОБА_16 і ОСОБА_17 в частині можливості утворення комплексу ушкоджень у потерпілого ОСОБА_18 при косому переїзді тіла потерпілого колесом автомобіля через ділянку лівої ключиці (накочування) та нижні відділи правої половини грудної клітки (зкочування) при положенні тіла гориліць (на спині).

Крім того, ОСОБА_17 суду пояснив, що він працює рентгенологом та може пояснити, що відносно ребер та ключиці голови потерпілого могло бути здавлювання, а відносно голови – ні, такі травми голови могли утворитися від однократного удару черепа, міг впасти з висоти свого зросту. Такі травми могли утворитися, якщо потерпілого штовхнув автомобіль та він впав з висоти свого зросту. У потерпілого оскальчасті переломи щелепи, носу, кулаком чи палкою такі травми завдати неможливо. Такі травми могли бути, якщо автомобіль штовхнув людину, він впав на землю обличчям до низу, а потім автомобіль косо переїхав його по ребрам та ключиці.

Отже, наведені покази спеціаліста ОСОБА_17 у сукупності із висновками медичної експертизи спростовують версію обвинуваченого про отримання потерпілим ОСОБА_18 тілесних ушкоджень у результаті його побиття.

Доводи сторони захисту про відсутність доказів перебування ОСОБА_6 28.06.2014 року у стані алкогольного сп’яніння спростовуються вище наведеними показамисвідка ОСОБА_12, висновком щодо результатів медичного огляду № 719 від 29.06.2014 року відповідно до якого ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Суд першої інстанції, дотримавшись вимог закону, проаналізувавши докази з точки зору їх допустимості та належності, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність переконливих доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_6

Сукупність досліджених доказів вказує, що саме ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_2 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (ч.2 ст. 286 КК України), а також завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан (ч. 1 ст. 135 КК України).

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи ОСОБА_6 про непричетність останнього до вчинення інкримінованих злочинів та цілком аргументовано, з посиланням на досліджені докази, спростував дане твердження обвинуваченого і прийшов до висновку про вчинення останнім вищевказаних злочинів, а показання останнього щодо невизнання провини вірно розцінені як спосіб захисту та бажання уникнути кримінальної івдповідальності.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах, які між собою взаємозв’язані і є достатніми, обґрунтовано покладені в основу обвинувального вироку, є такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи адвоката ОСОБА_3 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту не вказують на порушення судом при розгляді кримінального провадження вимог матеріального чи процесуального права.

Стосовно доводів апеляційної скарги потерпілої відносно судового рішення в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов’язковому врахуванню.

Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом’якшують та обтяжують покарання, відповідно до положень ст.ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Одночасно місцевий суд, призначаючи покарання цілком слушно врахував: суспільну небезпеку скоєних ним діянь, зокрема, що одне з кримінальних правопорушень (ч.2 ст. 286 КК України), вчинених ним, відноситься до категорії тяжких, пов’язане з грубим порушенням Правил дорожнього руху України, обставини та наслідки скоєнних діянь, які спричинили тяжкі наслідки для здоров’я потерпілого у вигляді безпорадного стану ОСОБА_7, який самостійно не пересувається та потребує сторонньої допомоги, позитивні відомості щодо особи винного, часткове відшкодування ним моральної шкоди у сумі 5 000 грн. і матеріальної шкоди у загальному розмірі 7 716 грн. 07 коп., відсутність обставин, що пом’якшують покарання.

З урахуванням сукупності наведених обставин, районний суд аргументовано прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у розмірі, наближеному до мінімального, встановленого санкцією ч.2 ст. 286 КК України та у вигляді його реального відбуття.

Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання повністю відповідає вимогам ст.ст. 65-67 КК України, воно є достатнім та необхідним для його виправлення, відповідає принципу індивідуалізації покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув оскаржуваний вирок в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

При цьому апеляційна інстанція зауважує на відсутність вимог обвинуваченого щодо пом’якшення покарання.

Суд першої інстанції за наявності обставин щодо грубого порушення ПДР України та настання тяжких наслідків в результаті дій обвинуваченого, обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у вигляді позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

З урахуванням наведеного, призначенеОСОБА_6 основне та додаткове покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є домірним скоєному та особистості обвинуваченого, що в свою чергу обумовлює залишення вироку без змін в частині призначеного обвинуваченому покарання.

Судова колегія вважає доводи потерпілої ОСОБА_5 про невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м’якість необґрунтованими і не знаходить підстав для посилення призначеного ОСОБА_6 покарання.

Апеляційна інстанція звертає увагу, що висуваючи вимогу про призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, підставами для такого рішення адвокат ОСОБА_3 зазначає неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і невідповідність вироку суду вимогам ст. ст. 370, 374 КПК України.

Натомість, положення ст. 415 КПК України чітко визначають підстави для призначення нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, які не передбачають наведених апелянтом підстав для прийняття такого рішення.

Одночасно судова колегія, перевіряючи доводи апеляційної скарги відносно заявленої вимоги, не вбачає правових підстав, встановлених ст. ст. 412, 415 КПК України для скасування оскаржуваного вироку з призначенням нового судового розгляду даної справи у суді першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення не встановлено.

Питання щодо речового доказу – автомобіля може бути вирішено в порядку ст. 537 КПК України. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що це питання, у зв’язку накладенням арешту на вказане авто, що належить обвинуваченому, пов’язане із забезпеченням цивільного позову.

Вимогу апеляційної скарги потерпілої в частині збільшення розміру моральної шкоди, стягненої з обвинуваченого на її користь судова колегія знаходить такою, що підлягає частковому задоволенню.

Право кожної фізичної особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, гарантоване ст.ст. 32, 56 Конституції України.

Цивільне законодавство України, під моральною шкодою розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, всебічно, повно і неупереджено дослідив матеріали кримінального провадження щодо цивільного позову відносно необхідності відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд першої інстанції правильно встановив, що діями обвинуваченого потерпілій стороні завдано моральну шкоду.

З урахуванням фактичних обставин справи та матеріалів провадження, вбачається причинний зв’язок між заподіяною потерпілим моральною шкодою та протиправними діями обвинуваченого.

Разом з тим, судова колегія приходить до висновку, що встановлена судом сума моральної шкоди, яка виражається у перенесених потерпілим емоційних, психічних стражданнях, які потерпілий зазнав як під час скоєння злочину та які призвели до порушення звичайного способу життя,не відповідає характеру та тривалості страждань.

Співставивши глибину моральних страждань, їх тривалий характер та необхідність докладання додаткових зусиль для поліпшення стану здоров’я ОСОБА_7 та заявлений потерпілою розмір компенсації, грошовий розмір відшкодування з обвинуваченого на користь потерпілої моральної шкоди, спричиненої внаслідок скоєних обвинуваченим злочинів, має становити 100 000 гривень, що передбачає часткове задоволення поданої потерпілою апеляції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 червня 2017 року відносно ОСОБА_6, обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135, ч.2 ст. 286 КК України змінити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.

Судді:

М.С. ОСОБА_19 ОСОБА_20 Гріпас