Постанова № 73250008, 05.04.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/1191/17

Головуючий у 1-й інстанції: Гавриленко О.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

05 квітня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представник відповідача: Форсюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року (прийняте у м. Нетішині) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

у вересні 2017 року позивач звернулась до Нетішинського міського суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Нетішинської міської ради, яку в подальшому було замінено на відділ Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності, якою ОСОБА_4 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн., у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення № 04/2017 від 14.09.2017 року, а справу направлено на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, в період з 17.08.2017 року по 31.08.2017 року посадовими особами відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області було проведено планову перевірку щодо дотримання ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт при здійсненні реконструкції індивідуального гаража, за результатами чого складено акт.

31 серпня 2017 року посадовою особою відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області складено протокол про виявлені порушення ОСОБА_4, допущені при здійсненні реконструкції індивідуального гаража.

Постановою № 04/2017 від 14.09.2017 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 96 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Не погодившись із цією постановою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративне стягнення на неї накладене з порушенням встановленого законом порядку, внаслідок чого постанова підлягає скасуванню, а справа направленню до компетентного органу на новий розгляд.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 96 КУпАП порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів чи споруд - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначено, що ОСОБА_4 на земельній ділянці, яка розташована на АДРЕСА_1, здійснює реконструкцію індивідуального гаража з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил, а саме: проектна документація затверджена без отримання вихідних даних на проектування (містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані 09.07.2012 року № 9 та 14.08.2013 року № 39, а проектна документація затверджена 26.05.2012 року, тобто до отримання цих документів); код об'єкта визначений з порушенням Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, так як будівля містить приміщення з декількома призначеннями. Крім того, контролюючий орган зазначив, що під час виконання будівельних робіт були відсутні проект організації будівництва та проект виконання робіт.

З приводу зазначеного суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Частиною 5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

В силу вимог ч. 1 ст. 31 вищезазначеного Закону проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Таким чином, проектна документація може бути затверджена лише після отримання вихідних даних, зокрема містобудівних умов та обмежень. Однак, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані 09.07.2012 року № 9 та 14.08.2013 року № 39, а проектна документація на реконструкцію індивідуального гаража затверджена 26.05.2012 року, що суперечить зазначеним нормам.

Відповідно до ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Згідно з ч. 5 ст. 34 Закону контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ДБН А 3.1-5-2016 "Організація виробництва" організація будівельного виробництва полягає у спрямуванні організаційних, технічних, технологічних рішень та інших заходів на реалізацію проектних рішень щодо будівництва об'єкта з дотриманням вимог законодавства та нормативних документів і забезпеченням під час будівництва: а) механічного опору та стійкості конструктивних елементів, що споруджуються; б) пожежної безпеки; в) унеможливлення загрози здоров'ю або безпеці людей та шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; г) захисту від шкідливого впливу шуму та вібрації.

Відповідно до п.п.. 3.2.11, 3.2.13 проект організації будівництва (ПОБ) - вид проектно-технологічної документації у складі проекту, яка містить рішення з організації будівництва об'єкта в цілому та, за необхідності, черги, пускового комплексу, відокремленої частини, частини об'єкта будівництва, підготовчих робіт. Проект виконання робіт (ПВР) - вид проектно-технологічної документації, яка розробляється на основі робочої документації та проекту організації будівництва і визначає та деталізує технологію, організацію та умови виконання будівельних робіт

Пунктом 5.2.6 цих ДБН визначено, що вихідними матеріалами для розробки ПОБ є: а) завдання на проектування об'єкта будівництва; б) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, отримані в установленому законом порядку; в) матеріали інженерних вишукувань (у тому числі для будівництва в умовах існуючої забудови - матеріали обстеження ділянки для будівництва, прилеглих об'єктів та інженерних мереж, а для реконструкції, капітального ремонту, в першу чергу, у разі необхідності, підсилення будівельних конструкцій чи основ або технічного переоснащення об'єктів - матеріали їх попереднього технічного обстеження); г) дані режимних спостережень на територіях, які підлягають впливу несприятливих природних явищ; д) проектна документація для будівництва: об'ємно-планувальні та конструктивні рішення об'єкта будівництва з розбивкою його на черги, пускові комплекси, якщо це передбачено завданням на проектування; кошториси, принципові технологічні схеми основного виробництва, характеристики технологічного обладнання (вага, габарити, умови зберігання тощо); е) спеціальні вимоги до будівництва складних об'єктів; ж) відомості про особливі умови виконання будівельних робіт на об'єктах, де здійснюється реконструкція, капітальний ремонт (підсилення конструкцій) або технічне переоснащення; і) документи, необхідні для встановлення термінів будівництва; к) рішення щодо застосування матеріалів, конструкцій, основних будівельних машин і транспортних засобів тощо; л) відстані до кар'єрів, місць відвалів тощо; м) дані щодо заходів із захисту території будівництва від несприятливих природних явищ (зокрема, геологічних та гідрогеологічних процесів), а також від можливих пожеж та щодо етапності їх виконання; н) дані про забезпечення об'єкта будівництва засобами цивільного, протипожежного захисту.

Згідно з п. 5.3.1 ДБН проект виконання робіт має містити рішення з технології та організації виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва або окремих його черг, пускових комплексів, окремих видах чи етапах робіт, а також перелік необхідної виконавчої документації. ПВР розробляється на підставі робочої документації та ПОБ і має передбачати заходи із забезпечення якісного, безпечного і своєчасного виконання робіт.

Отже, ПОБ та ПВР розробляються на етапі виготовлення проектної документації та повинні передувати будівельним роботам.

Що стосується неправильного визначення коду об'єкта, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ДБН В.2.3-15.2007 "Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів" гараж - будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Гаражі наземні - будинки, споруди, позначки підлоги основних приміщень яких не нижче рівня спланованої поверхні землі.

Згідно з п. 4.2 цих ДБН основним типом гаража в умовах багатоповерхової житлової забудови міст є багатоповерхові гаражі, у тому числі з частково заглибленим першим поверхом чи декількома вбудовано-прибудованими підземними поверхами.

Пунктом 4.7 визначено, що місткість автостоянок і гаражів, склад об'єктів і площі приміщень для обслуговуючого персоналу, у тому числі технічного призначення, санітарних вузлів, їхнє об'ємно-планувальне рішення, кількість в'їздів-виїздів з однобічним або двобічним рухом і їхнє розміщення стосовно міських вулиць і дворових проїздів, необхідність влаштування накопичувального майданчика перед в'їздом, огородження території визначаються завданням на проектування, містобудівними, санітарними та цими нормами.

В силу вимог п. 6.1 ДБН наземні гаражі можуть передбачатися висотою не більше 9 поверхів, підземні - не більше 5 поверхів. У гаражах, крім приміщень для зберігання автомобілів, допускається передбачати: службові (для чергового і адміністративно-обслуговуючого персоналу) та складські приміщення; об'єкти та технічні приміщення для розміщення інженерного обладнання (трансформаторна підстанція, тепловий пункт, насосні пожежогасіння, очисні споруди та ін.); пости ТО, ТР і миття автомобілів, включаючи пости самообслуговування та місця прибирання (чищення) салону автомобіля пилососом.

Таким чином, на думку колегії суддів, чинне законодавство України передбачає можливість проектування та будівництва багатоповерхових гаражів, однак такі гаражі повинні мати ознаки приміщень, в першу чергу, передбачених для функціонального постійного або тимчасового зберігання автомобілів. Службові, складські та технічні приміщення повинні бути передбачені лише для забезпечення зберігання автомобілів.

При цьому суд, вивчивши матеріали справи, зокрема наявний проект реконструкції гаража, фототаблиці об'єкта будівництва, а також дослідивши норми, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що приміщення, реконструкцію якого здійснює позивач, не є гаражем у розумінні чинного законодавства України.

На підставі зазначеного суд критично оцінює наявний в матеріалах адміністративної справи висновок експерта.

Враховуючи викладене, в діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 96 КУпАП, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Що стосується порядку притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, зокрема розгляду справи, на думку позивача, за її відсутності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, в силу вимог ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивач знала про розгляд справи 14 вересня 2017 року, оскільки прибула до компетентного органу. До початку розгляду справи клопотання про відкладення позивач не подавала. Крім того, часу, який був наявний у позивача до розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення, на думку суду, було достатньо для того, аби скористатись правовою допомогою для захисту своїх прав у цьому провадженні.

Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства України, обставини справи, специфіку справ про адміністративні правопорушення, терміновість їхнього розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому підстави для скасування його рішення відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним у справі доказам, в деяких випадках помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області задовольнити повністю.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 16 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відділу Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 05 квітня 2018 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.