Постанова № 73248408, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8228/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Коляди С.М.,

представника відповідача - Доброва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 10.03.2016 №100270004/2016/000011/2; визнання протиправною та скасування картку відмови у прийнятті митної декларації від 10.03.2016 №100270004/2016/00012.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Свої доводи обґрунтовує тим, що ним прийнято законне рішення про коригування митної вартості товарів.

До Київського апеляційного адміністративного суду 26.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року - без змін.

У судовому засіданні 05 квітня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

05.02.2016 між ТОВ "РМ-Інвест" (покупець) та Becker sp.z.o.o., Польща (продавець) укладений контракт №0004/16 від 05.02.2016, відповідно до умов якого продавець продає покупцю європалети пластикові з вторсировини чорного кольору LLDPEP18, розмір 1200*800.

Відповідно до п.п.2.1 п.2 Контракту ціна на товар зазначається в Ex-Works (Inkoterms 2010).

Згідно з п.п.2.2. п.2 загальна вартість Контракту становить 16 920 Евро.

З метою митного оформлення товару декларантом 29.02.2016 подано до відповідача вантажну митну декларацію № 100270004/2016/302659. Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

Одночасно, ТОВ "РМ-Інвест" було подано до відповідача ряд товаросупровідних документів, що підтверджує заявлену митну вартість ввезеного товару: міжнародна автомобільна накладна (СМR) №162433 від 25.02.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару №453972 від 12.02.2016; банківський платіжний документ від 29.02.2016; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 29.02.2016; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціальними експертними організаціями №ЦЕ-260 від 26.02.2016, рахунок-фактура (інвойс) № RM-Invest No exp. від 23.02.2016; рахунок-проформа № RM-Invest No exp. від 08.02..2016; доповнення до контракту №1 від 25.02.2016; контракт №0004/16 від 05.02.2016, інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару №2730 від 25.02.2016; сертифікат про походження товару форми EUR.1 за № PL/MF/AL 0031367 dsl 25/02/2016; інші некласифіковані документи ( відомості) від 29.02.2016; ТЕХ ДОК від 29.02.2016; копія митної декларації країни відправника №16 PL353010E0020765 від 25.02.2016.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2016 №100270004/2016/000011/2, у зв'язку з тим, що: відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00012.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 10.03.2016 №100270004/2016/000011/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00012 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з того, що відмова Митниці у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості дає можливість витребовувати додаткові документи у декларанта, та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, зазначених до митного оформлення за ЕМД від 10.03.2016 №100270004/2016/302659 встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості, а саме:

- платіжне доручення від 12.02.2016 №453972 та відомість по взаєморозрахунках з контрагентом не містили банківських реквізитів та печаток банку, необхідних для ідентифікації цих документів з партією оцінюваного товару; згідно умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 05.02.2016 № 0004/16 та специфікації до нього від 25.02.2016 № 1, поставка товарів здійснюється на умова ЕХW Муslеnісе (Польща), але в довідці про транспортні витрати зазначений пункт відправлення Zakliczyn (Польща);

- в інвойсі на поставку товарів від 23.02.2016 № ЯМ-Invest No/01exp. умови поставки взагалі відсутні;

- в наданому прайс-листі відсутні умови продажу товарів та реквізити підприємства, а також будь-яка інформація стосовно виробника товарів, Вартість товарів, зазначена у прайс-листі в польських злотих не відповідає вартості, зазначеній у митній декларації країни відправлення, і зазначені дані не піддаються обчисленню, оскільки не відомо за яким курсом валют розраховані;

- у висновку про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - ТПП від 26.02.2016 № ЦЕ-260, не міститься інформації щодо якісних характеристик товару, а саме того, що товар виготовлений із вторинної сировини;

- інвойс на поставку товарів, також не містить інформації стосовно сировини, з якої він виготовлений.

Разом з тим, в самому оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів зазначено лише те, що під час контролю було встановлено, що прайс-лист не містить реквізитів, які дають змогу ідентифікувати його з виробником товарів, не містить умов поставки. Вартість товарів, зазначена у прайс-листі не відповідає вартості зазначеній у митній декларації країни експорту, і зазначені дані не піддаються обчисленню, оскільки не відомо, за яким курсом валют розраховані.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Крім того, із положення, закріпленого у частині першій статті 2 КАС України випливає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб'єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб'єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Дослідження судом обставин, які не були досліджені митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість фіскального органу, а тому суперечить частині першій статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.

Отже, суд не має права досліджувати обставини, які не були предметом дослідження фіскального органу при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Вказані відповідачем підстави не були покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів, а відтак, останній не може посилатися на них під час судового розгляду справи.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а.

Стосовно доводів митного органу в оскаржуваному рішенні про неточності, які містить прайс-лист, колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 18.01.2018 по справі № 816/747/15-а.

Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу, що та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом.

Автоматизована система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.

Тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано товариством, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів,оскільки законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 №К/800/67953/14.

Позивач надав усі документи, необхідні для митного оформлення товарів, а інформація в ЄАС не може бути підставою для виникнення у митного органу сумніву, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів, що ця інформація була отримана за результатами саме першого методу визначення митної вартості товарів.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013 № 21-270а13.

Крім того, митниця не врахувала, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, вона повинна також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 06.02.2018 по справі № 804/11813/13-а.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Поряд із цим, надавши правову оцінку всім доводам скаржника, викладеним у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що ним не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 05 квітня 2018 року