Постанова № 73248407, 04.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1003/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.,

секретар судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Голови Державної авіаційної служби України Більчука Олександра Васильовича, Державної авіаційної служби України, за участю третіх осіб Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про

1) визнання протиправними та скасування рішення (висновку) Державної авіаційної служби України оформлене наказом відповідача 1 від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_3;

2) скасування наказу Голови Державної авіаційної служби України Більчука Олександра Васильовича від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки Державної авіаційної служби України, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_3;

3) поновлення позивача на посаді директора департаменту авіаційної безпеки Державної авіаційної служби України;

4) стягнення з Державної авіаційної служби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогул, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови Державної авіаційної служби України Більчука Олександра Васильовича, Державної авіаційної служби України, за участю третіх осіб Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про:

1) визнання протиправними та скасування рішення (висновку) Державної авіаційної служби України оформлене наказом відповідача 1 від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_3;

2) скасування наказу Голови Державної авіаційної служби України Більчука Олександра Васильовича від 03 січня 2017 року №2 о/с про звільнення позивача з посади директора департаменту авіаційної безпеки Державної авіаційної служби України, щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_3;

3) поновлення позивача на посаді директора департаменту авіаційної безпеки Державної авіаційної служби України;

4) стягнення з Державної авіаційної служби України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогул.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Державіаслужби України від 03 січня 2017 року №2 о/с «Про звільнення ОСОБА_3» за підписом Більчука О.В. звільнено ОСОБА_3 03 січня 2017 року з посади директора департаменту авіаційної безпеки відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 3 Закону України «Про очищення влади», пункту 72 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, на підставі листа СБУ від 27 грудня 2016 року №24/166808-л.

Не погоджуючись з вказаним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося правомірно, підстави для поновлення позивача на посаді директора департаменту авіаційної безпеки Державіаслужби України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною третьою статті Закону України «Про очищення влади» встановлено, що протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Пунктом 3 частини четвертої статті 3 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України (частина перша статті 5 Закону України «Про очищення влади»).

У відповідності до частини чотирнадцятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка.

Пункт 5 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» передбачає, що керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі, в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу.

Пункт 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» встановлює, що рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Тобто, що у разі отримання висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», керівник органу зобов'язаний звільнити особу, стосовно якої складено висновок, із займаної посади не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку.

Наказом Державної авіаційної служби України від 02 березня 2015 року №120 вирішено провести в Державній авіаційній службі України перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади», визначивши дату початку проведення перевірки для керівників структурних підрозділів та їх заступників 10 березня 2015 року.

16 березня 2015 року ОСОБА_3 подав Голові Державіаслужби України заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», у якій повідомив, що заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, не застосовуються щодо нього.

На запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_3 Служба безпеки України у листі від 19 червня 2015 року №24/л-38344 повідомила, що в Служба безпеки України в результаті перевірки наявних матеріалів відсутні заборони, передбачені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» щодо зазначеної особи.

28 грудня 2016 року до Державної авіаційної служби України надійшов лист (висновок) Служби безпеки України від 27 грудня 2016 року №24/166808-л, яким, у зв'язку із виявленням додаткової інформації щодо відомостей, які підлягали перевірці згідно відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», яка впливає на суть раніше надісланого висновку від 19 червня 2015 року №24/л-38344 стосовно ОСОБА_3, повідомлено, що в період з 01 березня 1982 року по 22 серпня 1988 року і 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1992 року проходив службу на штатних посадах КДБ УРСР. Згідно з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 22 вересня 2015 року №348 «Про деякі питання проведення в Служби безпеки України перевірки», передбаченої статтею 5 Закону України «Про очищення влади», підготовленим на підставі роз'яснення Міністерства юстиції України від 02 вересня 2015 року №11.0.2/1674, під терміном «штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР», застосованим у пункті 3 частини четвертої статті 3 Закону, слід розуміти військовослужбовців, робітників і службовців. Таким чином, відомості, повідомлені ОСОБА_3 про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону, на підставі критерію, визначеного пункту 3 частиною четвертою статті 3 цього Закону, є недостовірними. Листом Служби безпеки України від 19 червня 2015 року №24/л-38344 надалі не керуватись.

Отримавши від Служби безпеки України лист (висновок) від 27 грудня 2016 року №24/166808-л про недостовірність повідомлених ОСОБА_3, відомостей про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», Голова Державіаслужби України в силу вимог частини чотирнадцятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» зобов'язаний був звільнити позивача із займаної посади.

Закон України «Про очищення влади» не покладає на відповідачів обов'язку по перевірці відомостей, зазначених в отриманих висновках та контролювати правомірність дій з проведення відповідної перевірки.

Щодо неприпустимості звільнення ОСОБА_3 у період тимчасової непрацездатності на підставі частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про очищення влади», який не передбачає обмежень в частині очищення влади шляхом звільнення особи у період тимчасової непрацездатності; крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Щодо відповідності позивача критеріям здійснення люстрації відповідно до пункту 3 частиною четвертою статті 3 Закону України «Про очищення влади», а саме чи був позивач штатним працівником чи негласним агентом в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР.

Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з архівною довідкою Служби безпеки України від 02 березня 2017 року ОСОБА_3 проходив військову службу на посадах КДБ УРСР у період з 01 березня 1982 року по 22 серпня 1988 року та з 01 вересня 1988 року по 28 лютого 1992 року, що визнається позивачем.

На думку позивача, військова служба на посадах КДБ УРСР не свідчить про те, що він був штатним працівником чи негласним агентом в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів.

Проте, висновок Служби безпеки України від 27 грудня 2016 року №24/166808-л про недостовірність повідомлених позивачем відомостей про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та зазначені у ньому відомості, не є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів також, вважає за необхідне зазначити, що частина одинадцята статті 5 Закону України «Про очищення влади» передбачає, що висновок про результатами перевірки може бути оскаржений особою в судовому порядку, та роз'яснює, що позивач не позбавлений права оскаржити висновок Служби безпеки України та вчинені нею дії під час перевірки у установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 29 січня 2018 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2018 року.