Постанова № 73248333, 05.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

05 квітня 2018 року справа №805/3652/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання – Токарева А.Г.

за участю: представника позивача – ОСОБА_2, довіреність № 165 від 07.03.2018 року, ордер серія ДН № 016602, договір про надання правової допомоги від 29.12.2017 року,

представника відповідача – ОСОБА_3, довіреність б/н від 13.12.2018 року,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 805/3652/17-а (суддя 1 інстанції Давиденко Т.В., у приміщенні суду вул. Добровольського, 1, м. Слов’янськ, дата складання повного тексту 11 грудня 2017 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» (далі – позивач, ТОВ «Вуглепромтранс», підприємство, товариство) 19 жовтня 2017 року звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, контролюючий орган, управління) про скасування податкового повідомлення – рішення від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1 в частині сплати штрафної санкції за ненарахування та неперерахування військового збору у строки для місячного податкового періоду в сумі 13434 грн. 37 коп. (а.с.4-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 805/3652/17-а у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю (а.с.83-85).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що вчинене ним порушення – триваюче, зафіксоване одним актом перевірки. Повторне порушення протягом 1095 днів за заниження об’єкта оподаткування ОДФО і військовим збором жодним іншим актом не встановлено та зафіксовано не було. Тобто, податковий орган неправомірно застосував штрафну (фінансову) санкцію по не утриманому і не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірах 25%, 50% та 75% за період з серпня 2014 року по березень 2017 року. Посилається на те, що позивач своєчасно сплачував військовий збір, правильно застосував базу оподаткування, але не правильно вибрав джерело сплати податку, а саме замість відрахування із заробітної плати працівників сплачував відповідні суми з прибутку підприємства (а.с.92-96).

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, проти чого заперечував відповідач, вважаючи оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ЄДРПОУ 00179192), місцезнаходження юридичної особи: 85323, Донецька область, м. Мироноград, вул. Соборна, буд. 51 (а.с. 58).

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб’єктом владних повноважень, яке діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Податковим органом була проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2017 року, за наслідками якої складено акт від 19 червня 2017 року № 231/05-99-14-14/00179192 (а.с. 15-42).

В ході проведеної перевірки виявлено порушення позивачем вимог, зокрема абз. «г» п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п.1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в частині ненарахування та неперерахування суми військового збору у строки для місячного податкового періоду на суму 16047 грн. 36 коп., в тому числі по звітних періодах: за січень 2015 року в сумі 1015 грн. 15 коп., за лютий 2015 року в сумі 2 грн. 93 коп., за березень 2015 року в сумі 892 грн. 94 коп., за квітень 2015 року в сумі 444 грн. 58 коп., за травень 2015 року в сумі 466 грн. 09 коп., за червень 2015 року в сумі 470 грн. 42 коп., за липень 2015 року в сумі 525 грн. 32 коп., за серпень 2015 року в сумі 490 грн. 49 коп., за вересень 2015 року в сумі 476 грн. 15 коп., за жовтень 2015 року в сумі 521 грн. 95 коп., за листопад 2015 року в сумі 645 грн. 60 коп., за грудень 2015 року в сумі 596 грн. 02 коп., за січень 2016 року в сумі 499 грн. 33 коп., за лютий 2016 року в сумі 528 грн. 89 коп., за березень 2016 року в сумі 556 грн. 27 коп., за квітень 2016 року в сумі 562 грн. 92 коп., за травень 2016 року в сумі 628 грн. 43 коп., за червень 2016 року в сумі 577 грн. 80 коп., за липень 2016 року в сумі 706 грн. 38 коп., за серпень 2016 року в сумі 692 грн. 29 коп., за вересень 2016 року в сумі 584 грн. 75 коп., за жовтень 2016 року в сумі 580 грн. 67 коп., за листопад 2016 року в сумі 656 грн. 25 коп., за грудень 2016 року в сумі 760 грн. 08 коп., за січень 2017 року в сумі 695 грн. 45 коп., за лютий 2017 року в сумі 663 грн. 27 коп., за березень 2017 року в сумі 806 грн. 94 коп. (а.с. 39).

На підставі акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення – рішення від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1 про сплату штрафної санкції за ненарахування та неперерахування військового збору у строки для місячного податкового періоду в сумі 43250 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 16047 грн., за штрафними санкціями в сум 24711 грн. та пеня в сумі 2492 грн. (а.с. 10).

14 липня 2017 року позивачем до Державної фіскальної служби подана скарга № 474 на податкове повідомлення – рішення від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1, яка рішенням № 20630/6/99-99-11-02-01-15 від 16 вересня 2017 року - залишена без задоволення, а податкові – повідомлення рішення від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов’язання з військового збору та № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов’язання по податку на доходи з фізичних осіб – залишені без змін (а.с.43-45,46-49)

Не погоджуючись із оскарженим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з позовом у суд.

Відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції мотивував тим, що у спірних взаємовідносинах має місце триваюче порушення, оскільки з системного аналізу норм статті 127 Податкового кодексу України, яка регулює питання застосування штрафу за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, вбачається, що вона ставить розмір штрафу в залежність від кількості вчинених протягом певного часу порушень. При цьому, факт порушення норм Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) військового збору платником податків у спорі, що розглядається, позивачем не заперечується (а.с.83-85).

Проте, суд вважає такі висновки суду першої інстанції невірними, такими, що суперечать нормам матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до визначення термінів, наведених у ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пункт 162.1 ст. 162 ПК України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (пп. 162.1.1); фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (пп. 162.1.2); податковий агент (пп. 162.1.3).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст. 168 ПК України, п. 168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Для цілей цього розділу та п. 54.2 ст. 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп. 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Вуглепромтранс» не заперечує того факту, що військовий збір в розмірі 1,5% від загального місячного оподаткування доходу фізичних осіб за період з 03 серпня 2014 року по 31 березня 2017 року в загальній сумі 1199442,18 грн. нарахований і сплачений саме за рахунок підприємства, а не за рахунок працівників.

Під час перевірки позивача податковим органом встановлено також порушення в частині не нарахування та не перерахування військового збору у строки для місячного податкового періоду на суму 16047,36 грн. за період, що перевірявся податковим органом. В результаті чого пеня в сумі 2492 грн. та застосовано штрафну санкцію в сум 24711 грн.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2 ст. 54 ПК України).

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України), тобто у строки вказані у ст. 168 ПК України.

Таким чином, положення ПК України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.

Пунктом 115.1 статті 115 Податкового кодексу України передбачено, що у разі вчинення платником податків або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Нормами пункту 116.2 Податкового кодексу України визначено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції, передбаченої Податковим кодексом України та іншими законами України.

У разі вчинення платником двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (п.115.1 Податкового кодексу України).

Державна фіскальна служба України в листах від 13 травня 2013 року № 1101/Н/99-99-15-04-01-14 та від 11 вересня 2015 року № 33814/7/99-99-17-03-01-17 дає наступне визначення триваючого правопорушення: особа, яка вчинила якісь певні дії або бездіяльність, і далі перебуває в безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують протягом будь-якого часу. Іноді такий стан триває значний час, і весь час винний безперервно здійснює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов’язків.

У цих же листах підкреслено, що триваюче правопорушення припиняється, якщо факт цього правопорушення виявлено компетентним органом при проведенні перевірок.

При цьому, на думку Державної фіскальної служби України, яка викладена в Узагальнюючій податковій консультації від 22 листопада 2012 року № 1046, повторність порушення (повторність визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та / або від'ємного значення суми ПДВ) застосовується в розрізі кожного окремого з податкових порушень (однотипне порушення), передбачених п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 Податкового кодексу України.

В Узагальнюючій податковій консультації від 06 липня 2012 року № 592 Державна фіскальна служба України роз’яснила, що для визначення повторності правопорушення відлік 365 днів (для високосного року – 366 днів) починається з дати винесення податковим органом податкового повідомлення – рішення.

Згідно п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності, нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України).

Водночас, відповідно до вимог п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та сами податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.

З наведених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.

Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 ПК України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 ПК України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 ПК України).

Відповідно до ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених ПК України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.

Згідно зі ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ст. 127 ПК України, може наставати у разі, коли платник податків, у тому числі податковий агент, допускає бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі відсутній факт виконання вказаних обов'язків платником податків (податковим агентом). В такому випадку контролюючий орган за результатами перевірки визначає суму грошового зобов'язання платнику податків та застосовує штраф у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. В тому випадку, коли аналогічні дії, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунку штрафної санкції відповідно до ст. 127 ПК України відповідачем застосовано наступні штрафні санкції: до платежу від 16 жовтня 2014 застосовано штрафну санкцію в розмірі 25 відсотків; до платежу від 26 листопада 2014 застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків; до платежу від 25 грудня 2014 застосовано штрафну санкцію в розмірі 75 відсотків; до платежу від 16 січня 2015 застосовано штрафну санкцію в розмірі 75 відсотків; до платежу від 26 лютого 2015 застосовано штрафну санкцію в розмірі 75 відсотків, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; з січня 2015 року по березень 2017 року на позивача накладено штрафну санкцію в розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Загальна сума штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб становить 24711 грн. Вказана сума відображена у податковому повідомленні-рішенні від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1.

Проте, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, щодо правомірності відповідача застосування до позивача штрафу за встановлене порушення на підставі пп.127.1.2 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки у вказаних діях позивача не вбачається повторності. Вказані порушення податкового законодавства були виявлені однією перевіркою, а відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень визначено розмір штрафу на підставі ст. 127 ПК України, тобто за ненарахування, неутримання та/або несплату податку на доходи фізичних осіб взагалі, нараховане з ознаками повторності та як за такі, що здійснені втретє.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечує факту несвоєчасності, а подальшому не сплати податку з доходів фізичних осіб та не заперечує, що за порушення норм податкового законодавства до позивача має бути застосовано 25 відсотків штрафу, оскільки згідно із п. 115.1 ст. 115 ПК України, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. В даному випадку існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у зв'язку з неправомірним застосуванням відповідачем ст. 127 ПК України при притягненні платника до відповідальності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 127 ПК України.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 4000,00 грн., тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. відповідно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог товариства до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1 в частині сплати штрафної санкції за ненарахування та неперерахування військового збору у строки для місячного податкового періоду в сумі 13434 грн. 37 коп., а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 250, 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 805/3652/17-а – задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 805/3652/17-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення – рішення від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1 в частині сплати штрафної санкції за ненарахування та неперерахування військового збору у строки для місячного податкового періоду в сумі 13434 грн. 37 коп. задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 03 липня 2017 року № НОМЕР_1 в частині сплати штрафної санкції за не нарахування та неперерахування військового збору у строки для місячного податкового періоду в сумі 13434 грн. 37 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглепромтранс» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вулиця Соборна, 51, код ЄДРПОУ 00179192) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) судові витрати у сумі 4000,00 (чотири тисячі гривень) 00 копійок сплаченого судового збору.

Повний текст постанови складений 06 квітня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4

.