Постанова № 73248264, 21.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 р. м.ОдесаСправа № 815/5838/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 14.12.2017р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про скасування картки відмови та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.12.2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.07.2017 року №UA500060/2017/000078/2.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.07.2017 року №UA500060/2017/00785;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як зазначає позивач, ним при розмитненні товару, було надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, які не містили розбіжностей. Наведені ж митним органом підстави щодо коригування митної вартості є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим митницею неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року адміністративний позов ТОВ «Дунайська імпортна компанія» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000078/2 від 03.07.2017р. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00785 від 03.07.2017р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Одеської митниці ДФС 27.12.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій значив що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 року та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

21.03.2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду від представника ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та представника Одеської митниці ДФС надійшли клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність усіх належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

27.04.2017р. між TOB «Дунайська імпортна компанія» та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньо - економічний Контракт № 336/17, відповідно до умов якого, Фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а TOB «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.

Відповідно до Специфікації №47 від 28.06.2017р. до Контракту та Інвойсу №047 від 28.06.2017р, Фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA-Скідра (склад поставщика) поставила TOB «Дунайська імпортна компанія» наступний товар: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках CR 4317 (багатообертова тара, що зворотньо ввозиться) - 1570 шт., на 15 дерев'яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» - 12645 кг., вага «нетто» - 10850кг. на загальну суму: 3580,5 євро, де 0,33 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат; персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках CR 4317 (багатообертова тара, що зворотньо ввозиться) - 200 шт., на 2 дерев'яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» -1805 кг., вага «нетто» - 1575 кг. на загальну суму: 315 євро, де 0,2 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат; персики свіжі, OUFO, у пластикових ящиках CR 4317 (багатообертова тара, що зворотньо ввозиться) - 300шт., на 3 дерев'яних піддонах, врожай 2017р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» - 2736 кг., вага «нетто» - 2391 кг. на загальну суму: 1028,13 євро, де 0,43 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат. персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 400 шт., на 5 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р. Країна виробництва - Греція, Виробник - FRUTOPOLIS S.A. Вага «брутто» - 4329 кг., вага «нетто» - 4054 кг. на загальну суму: 1540,52 євро, де 0,38 євро за 1 кг. без врахування транспортних витрат.

На підставі Договору про надання послуг між Позивачем та TOB «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп»», декларантом ОСОБА_2, з метою митного оформлення товару TOB «Дунайська імпортна компанія», на підтвердження його митної вартості, до митного поста «Одеса-Порт» Одеської митниці ДФС була подана електронна митна декларація №UA 500060/2017/00010038, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за «основним методом», т.б. за ціною зовнішньо - економічного Контракту №336/17 від 27.04.2017р.

На підтвердження митної вартості товару декларант надав усі необхідні документи, які підтверджують його митну вартість, а саме: зовнішньоекономічний Контракт №336/17 від 27.04.2017р. та додаткова угода №1 від 09.06.2017р.; специфікацію №47 від 28.06.2017р. до Контракту №336/17 від 27.04.2017р. Інвойс №047 від 28.06.2017р.; сертифікат походження товару форми EUR.1 №А702825; митну декларація країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (Контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП); та інші документи, обумовлені ч.2 ст.53 МКУ, та які підтверджують числове значення митної вартості то вару та не містять будь-яких розбіжностей.

Проте, 03.07.2017р. митним органом було ухвалено рішення №UA500060/2017/000078/2 про коригування митної вартості товарів, де вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують чистові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за «резервним методом».

Так, у своєму рішенні митний орган зазначив наступні підстави для коригування митної вартості товару: 1) у довідці на вартість перевезення не визначені умови поставки та відсутня печатка підприємства, яка надала цю довідку; 2) у експортної декларації не визначений клас (А,В) товару, що не дало митниці змоги перевірити вартість товару.

Також декларанту було запропоновано, у відповідно до п.3. ст.53 МКУ, для підтвердження заявленої митної вартості, протягом 10 календарних днів, надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, позивачем, на цю вимогу митного органу були надані змістовні письмові пояснення щодо витребуваних документів.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і пояснення, уповноваженою особою Одеської митниці ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000078/2 від 03.07.2017р., згідно з яким відповідач, за результатом проведеної консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості по товару №№1,2,3,4 було обрано «резервний метод» визначення митної вартості.

При чому, скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: МД від 23.06.2017 року №UA125220/2017/705715, МД від 20.06.2017 року №UA125110/2017/409961, МД від 30.06.2017 року №UA500060/2017/009992, МД від 23.06.2017 року №UA125220/2017/705715.

Далі, на підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця ДФС видала позивачу Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00785 від 03.07.2017 року.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також відповідно, з правомірності дій та спірного рішення митного органу.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту вимог ст.49 Митного кодексу України, «митною вартістю» товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Так, за приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Крім того, як визначено в ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 вказаного кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У відповідності до ч.4 ст.54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

Так, згідно із ч.5 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Дійсно, відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При чому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, з вказаних норм діючого митного законодавства вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Так, приймаючи 03.07.2017 року спірні рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів, Одеська митниця ДФС виходила з того, що у поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжності, а саме:

1) у довідці на вартість перевезення не визначені умови поставки та відсутня печатка підприємства, яка надала цю довідку;

2) у експортної декларації не визначений клас (А,В) товару, що не дало митниці змоги перевірити вартість товару.

Так, що ж стосується не визначення у довідці умов постачання товару, то колегія суддів, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції та, в свою чергу, зазначає, що законодавством не визначено обов'язкових реквізитів, які повинні бути у таких довідках про транспортні витрати, у тому числі умови постачання, а тому, відповідно, їх відсутність у цій довідці не може бути належною причиною для відмови у митному оформленні за «контрактною» ціною товару.

До того ж, на підтвердження транспортних витрат покупця, позивач надав до митниці наступні документи:

1) контракт на перевезення № 338/17 від 12.06.2017р. укладений між TOB «Дунайська імпортна компанія» та Компанія «Masiv Auvto» SRL (Молдова).

Відповідно до п. 6.2.15 цього контракту, перевізник має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за Контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодування з боку Замовника такі витрати не підлягають.

2) Договір-заявка №17 GR від 26.06.2017 року до Контракту № 338/17 від 12.06.2017р., якій містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити Постачальника та Покупця; найменування товару, його вагу; маршрут перевезення; ставки на перевезення та інші...

Крім того, як видно з матеріалів справи, позивачем була надана відповідачу й довідка від 28.06.2017 року про транспортні витрати з печаткою Компанії, якій здійснювала перевезення Товару - «Masiv Auvto» SRL (Молдова).

Рахунок-фактура, якій містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та Контракт за яким здійснюється сплата. Умови постачання товару вказані у Контракті на поставку товару, у інвойсі, у специфікації, у експортної декларації, які були надані до митного оформлення.

Відповідно до умов Контракту на постачання товару №336/17, поставка товару здійснюється на умовах FCA, тобто витрати на перевезення здійснюються за рахунок Покупця товару. Відповідно, складовою митної вартості товару - є транспортні витрати.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, до зазначених документів, серед іншого, можуть належати: - рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи; - калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність, тарифна ставка.

Щодо факту відсутності печатки на довідці, то з цього приводу слід зазначити, що вона складена на фірмовому бланку з зазначенням усіх необхідних реквізитів підприємства, містить посаду та прізвище особи, яка її підписала, до того ж будь-якого нормативного акту який вимагає наявність на цьому документі печатки представник відповідача не зазначив.

Отже, за вказаних обставин, колегія суддів приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що митницею безпідставно зазначено у рішенні про корегування про відсутність належних документів щодо підтвердження транспортних витрат та неможливість визначення митної вартості товару.

Що ж стосується невизначення в експортній декларації класу (А,В) товару, то судова колегія зазначає, що в Україні діє спеціальний класифікатор продукції та послуг.

Державний класифікатор продукції та послуг - систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації.

ДКПП: згармонізовано зі Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності». У ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях «секція - клас» відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов'язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

Так, дійсно у ДКПП відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач (персиків) по класам.

Разом з тим, згідно ДКПП, персикам визначений єдиний код - « 0809 30 90 00» та одна позиція у класифікаторі.

Отже, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару, зазначені у графі 33 оскаржуваного рішення, є безпідставними, так як контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Оскаржуване ж рішення про коригування митної вартості, в свою чергу, не містить вказівки на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містять обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

Крім того, у відповідача відсутні будь-які факти чи докази, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Дунайська імпортна компанія» митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів звертає увагу, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Крім того, на підтвердження того, що дана декларація стосується товару, який був поставлений саме за Контрактом №336/7 свідчать інші дані, зазначені у декларації.

Так, в експортної декларації є посилання на інвойс, за якім був поставлений товар (персики): у графі « 44» вказана цифра - 380/047, де « 380» - це назва документа (код) - інвойс, а « 047» - номер інвойсу.

В свою чергу, в інвойсі №047 зазначені наступні данні: номер та дата Контракту, за якім був поставлений товар, найменування постачальника та покупця товару, найменування Товару, розділ товару по класам, вартість товару, вага товару, а також умови постачання Товару, згідно «Інкотермс 2010», та географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця - FCA - Скідра (Греція).

Також, до митного оформлення був наданий пакувальний лист від 01.07.2017р., де також зазначені товари, розділенні по класам.

Отже, вищевказане свідчить про те, що відповідачу декларантом були надані всі документи, які надавали йому можливість обґрунтовано і справедливо визначити митну вартість товару.

При цьому, слід зазначити, на думку суду, усі надані позивачем документи не містять ніяких суттєвих розбіжностей та неоднаковості як стосовно ціни товару, так і з будь-яких інших реквізитів сторін. Навпаки, останні містять всі необхідні реквізити і відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей про ціну, яка була сплачена за ці товари.

Окрім того, з цього приводу ще слід звернути увагу на те, що як слідує зі змісту приписів ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Аналогічні положення містяться і в п.3.16 та п.6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими, в свою чергу, запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, зазначене узгоджується і з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

До того ж, відповідно до вимог ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, виявлені митним органом в даному конкретному випадку розбіжності по суті є формальними і несуттєвими та жодним чином не впливають на рівень заявленої митної вартості, а тому, відповідно, доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

За таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що позивачем було надано митному органу достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за «основним методом», а відповідачем, в свою чергу, не підтверджено належними і беззаперечними доказами наявність у поданих позивачем документах суттєвих розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом, а також не доведено існування належних підстав для коригування митної вартості.

Одночасно необхідно зазначити, що аналогічна правова позиція з даного спірного питання вже була неодноразово викладена як Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалі від 23.05.2017 року (по справі №К/800/47031/14), так і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2018 року (по справі №К/9901/12792/18) та (№К/9901/13724/18).

Отже, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність спірних рішень митного органу та необхідність їх скасування.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено _30.03.2018_р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

В.О. Скрипченко