Постанова № 73247556, 02.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018 року місто Дніпро Справа № 904/8293/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 (повне рішення оформлене 18.12.2017, головуючий колегії – ОСОБА_2, судді: Загинайко Т.В., Красота О.І.) у справі №904/8293/17:

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес», м. Дніпро

до Приватного підприємства «Фавор», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро», м. Київ

про визнання недійсним договору поставки, застосування наслідків недійсності правочину

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Дніпропрес» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «Фавор» про визнання недійсним договору поставки №122/юр від 28.04.2010, застосування наслідків недійсності правочину та зобов’язання повернути банкруту товар за цим договором.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням вимог договору застави №111006-З від 11.10.2006, укладеного між ОСОБА_4 акціонерним товариством «ОСОБА_1 Дніпро» та ОСОБА_3 акціонерним товариством «Завод «Дніпропрес», в частині відчуження майна, що є предметом даного договору, без згоди заставодержателя.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у даній справі (головуючий колегії – суддя Панна С.П., судді: Загинайко Т.В., Красота О.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Місцевим господарським судом встановлено порушення Закону України «Про заставу» та пункту 2.1.1. договору застави при відчуженні майна, яке перебувало у заставі, без згоди заставодержателя, однак внаслідок пропуску строку позовної давності суд відмовив в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро» звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №904/8293/17 і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням з боку ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» умов договору застави та Закону України «Про заставу», які полягають у реалізації заставного майна без отримання згоди Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» як заставодержателя, а пропуск строку позовної давності обґрунтовує поважністю причин.

Так, внаслідок перевірки предмету застави за договором застави №111006-З від 11.10.2006, здійсненої представниками Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» 29.03.2016, було встановлено відсутність заставного майна – токарно-карусельного двостійкового верстату моделі КУ 477 з інвентарним номером 052022, у зв’язку з чим банком було подано скаргу на дії ліквідатора і ухвалою господарського суду зобов’язано його надати відповідні документи та пояснення з приводу місцезнаходження цього майна.

Скаржник зазначає, що ліквідатор ОСОБА_5, призначений ухвалою господарського суду від 25.02.2016 у стадії ліквідаційної процедури (попереднім ліквідатором був ОСОБА_6, розпорядником майна ОСОБА_7А.) в рамках справи № Б15/365-08 про банкрутство ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес», не знав про порушення прав як боржника, так і апелянта, тому рахуватися такий строк повинен з дати розгляду поданої банком скарги та виявлення ліквідатором усіх архівних документів щодо незаконного відчуження заставного майна боржника у процедурі розпорядження майном.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, оскільки про перебування майна в заставі на момент укладення спірного договору відповідачу не було відомо. В свою чергу, ліквідатор знав, що ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро» є кредитором ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» у справі про банкрутство №Б15/365-08 і він не був позбавлений можливості дізнатися про наявність заставного майна і своєчасно звернутись до суду за захистом порушеного права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2018, колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №904/8293/17.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 02.04.2018.

Представник Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник Приватного підприємства «Фавор» заперечив проти доводів апеляційної скарги.

У судовому засіданні 02.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, 20.04.2010 на засіданні ОСОБА_8 ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» прийнято рішення, оформлене протоколом №15 (а.с.14), про надання згоди та дозволу генеральному директору ОСОБА_9 укласти договір поставки з Приватним підприємством «Фавор» токарно-карусельного двостійкового верстату моделі КУ 477 під інвентарним номером 052022, який був в експлуатації, за ціною 3700000,00грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання цього рішення, 28.04.2010 між ОСОБА_3 акціонерним товариством «Завод «Дніпропрес» (постачальник) та Приватним підприємством «Фавор» (покупець) укладено договір №122/юр (далі – Договір, а.с.10-12), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити токарно-карусельний двостійковий верстат моделі КУ 477 під інвентарним номером 052022, найменування, одиниця виміру, комплектація якого визначена Сторонами у Специфікації, що є додатком №1 до Договору.

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (пункт 7.1 Договору).

Розглянувши звернення «Про надання згоди на укладення договору з Приватним підприємством «Фавор», розпорядник майна ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» ОСОБА_7, 13.05.2010 надав генеральному директору згоду на вчинення даного правочину (а.с.15).

Відповідно до умов Договору, Відкрите акціонерне товариство «Завод «Дніпропрес» передав, а Приватне підприємство «Фавор» прийняв токарно-карусельний двостійковий верстат моделі КУ 477 з інвентарним номером 052022, який перебував в експлуатації, про що Сторони 28.05.2010 склали акт (а.с.13), який є додатком №1 до Договору.

Відповідно до умов Договору, Приватне підприємство «Фавор» за платіжним дорученням №7070 від 29.04.2010 (а.с.134) перерахувало на рахунок ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» 437 000,грн. а 30.04.2010 перерахувало 3263000,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №7077 від (а.с.136).

Таким чином, Приватне підприємство «Фавор» виконало перед ОСОБА_3 акціонерним товариством «Завод «Дніпропрес» зобов’язання за Договором в частині повної оплати вартості отриманого товару.

Між тим, як встановлено місцевим господарським судом, 12.04.2005 Закрите акціонерне товариство «Кредит-Дніпро», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро», та Відкрите акціонерне товариство «Завод «Дніпропрес» укладено договір кредитної лінії №120405-Л відповідно до умов якого банк надав кредитну лінію у сумі еквівалентній 5 781 914,81 доларів США за курсом НБУ.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством «Банк Кредит-Дніпро» та ОСОБА_3 акціонерним товариством «Завод «Дніпропрес» укладено договір застави №111006-3 від 11.10.2006 (а.с.36-40), відповідно до пункту 1.3 якого предметом застави, в тому числі, є токарно-карусельний двостійковий верстат моделі КУ 477 з інвентарним номером 052022.

Згідно із пунктом 2.1.1. договору застави заставодавець зобов'язується не передавати іншим особам, не відчужувати предмет застави (або будь-яку його частину) будь-якій третій особі без попередньої письмової згоди заставодержателя на таке відчуження.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2011 у справі №Б15/365-08 Відкрите акціонерне товариство «Завод «Дніпропрес» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Позивач вважає, що у зв'язку із відчуженням майна за спірним договором нанесено шкоду підприємству банкруту та заставному кредитору, оскільки останній має першочергове право на кошти, що отримані від продажу майна, яке перебуває у заставі. Заставний кредитор не надавав згоди на продаж заставного майна та не отримував кошти від його продажу, тому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу №122/юр від 28.04.2010.

Оцінюючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суду приймає до уваги наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відносяться: законність змісту правочину, наявність в особи, яка його вчиняє, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільне волевиявлення учасника правочину, відповідність форми вчинення правочину вимогам закону, спрямованість правочину на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про заставу» (в редакції на момент укладення спірного договору) заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

У даному випадку, згоди заставодержателя на укладення Договору купівлі-продажу отримано не було.

Таким чином, спірний Договір було укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач 23.10.2017 звернувся до господарського суду із заявою, в якій просив застосувати позовну давність щодо заявлених позивачем вимог (а.с.121).

У письмових запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності скаржник та ліквідатор позивача просили місцевий господарський суд відмовити в її задоволенні, оскільки ліквідатор дізнався про укладення договору №122/юр від 28.04.2010 лише після звернення Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит-Дніпро» у справі про банкрутство

№Б15/365-08 зі скаргою на дії ліквідатора, в якій зазначалося про проведення перевірки предмета застави та встановлення відсутності однієї із одиниць обладнання, а саме токарно-карусельного двостійкового верстату моделі КУ 477 з інвентарним номером 052022.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до господарського суду з пропуском позовної давності.

Водночас, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності – за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року №10).

Згідно із пунктом 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року №10, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку із спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, – захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся до господарського суду із даним позовом з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому, господарським судом правильно прийнято до уваги, що позивач при укладенні Договору поставки порушив вимоги ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу» та пункту 2.1.1 договору застави №111006-3 від 11.10.2006, оскільки відчуження майна, яке перебувало у заставі, відбулось без згоди заставодержателя.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання скаржника про те, що ліквідатором пропущений строк позовної давності з поважних причин і рахуватися останній повинен з дати розгляду поданої банком скарги у справі про банкрутство та виявлення ліквідатором всіх архівних документів щодо незаконного відчуження заставного майна боржника у процедурі розпорядження майном, з огляду на наступне.

Так, відповідно до постанови №Б15/365-08 прийнятої Господарським судом Дніпропетровської області 12.07.2011, Відкрите акціонерне товариство «Завод «Дніпропрес» визнано банкрутом, а ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро» є кредитором ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» (ухвала про затвердження вимог кредиторів від 24.06.2011).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі №Б15/365-08 припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_6 як ліквідатора ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» і призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_5

Суд апеляційної інстанції вважає, що ліквідатор ОСОБА_3 акціонерного товариства «Завод «Дніпропрес» не був позбавлений можливості дізнатися про наявність спірного заставного майна та своєчасно звернутися до суду за захистом порушених прав.

Призначення ліквідатора або його заміна новим не є підставою для поновлення строку позовної давності.

Крім того, ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро» не скористалось своїм правом, передбаченим п.3.4. договору застави №111006-3 від 11.10.2006, в будь-який час протягом строку дії цього договору здійснювати перевірки документальної та фактичної наявності предмету застави. Банк скористався своїм правом тільки 29.03.2016 і склав акт перевірки наявності майна, внаслідок чого встановлено відсутність спірного токарно-карусельного двостійкового верстату моделі КУ 477 з інвентарним номером 052022.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №904/8293/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №904/8293/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.04.2018.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко