Постанова № 73247256, 02.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. Справа № 909/928/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий-суддя Бонк Т.Б.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача, не з’явився;

від відповідача, ОСОБА_2А.(адвокат)

від відповідача, ОСОБА_3 (адвокат)

Прокурор, ОСОБА_4

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс" від 09.12.2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2017, суддя Т.В, Максимів, повний текст складено – 28.11.17 року

у справі № 909/928/17

за позовом: першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, вул. Гаркуші, 9, м. Івано-Франківськ, 76018 в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс", вул. Д. Дудаєва, 31А, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення збитків у розмірі 876 613,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради у позовній заяві до приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс" про стягнення збитків у розмірі 876 613,51 грн. зазначає про те, що Івано-Франківською місцевою прокуратурою встановлено факт використання приватним підприємством "Науково-технічна фірма "Білекс" земельної ділянки комунальної власності без правовстановлюючих документів, що призвело до заподіяння територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків у вигляді неодержаного доходу за використання земельної ділянки у розмірі 876 613,51грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 у справі № 909/928/17 позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс" про стягнення збитків у розмірі 876 613,51 грн. задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс" на користь Івано-Франківської міської ради - збитки в розмірі 876 613,51 (вісімсот сімдесят шість тисяч шістсот тринадцять гривень п’ятдесят одну копійку).

Рішення суду мотивовано тим, що судом встановлено наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме:- протиправної поведінки (бездіяльності), яка полягає в тому, що відповідач в порушення наведених норм Земельного кодексу України не вчинив дій, спрямованих на оформлення права користування землею;- збитків, що полягають у неотриманні доходів до бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні з відповідачем договору оренди;- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що бездіяльність відповідача спричинила неможливість отримання доходів для бюджету від оренди земельної ділянки;- вини відповідача. Відповідачем не доведено, що ним вжито заходи щодо належного виконання зобов'язання в період з 07.10.2013 - 07.10.2016. Заперечення відповідача щодо перебування проектної документації з відведення земельної ділянки у процесі виготовлення в період, зазначений вище, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами За таких обставин у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у позові відмовити, мотивуючи це тим, що відповідачем здійснювалися заходи, спрямовані на отримання правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, зокрема, в силу арештів на рахунки відповідач не мав змоги оплатити вартість проектних робіт. Крім того, зазначає, що ним також здійснювалися заходи щодо поліпшення стану земельної ділянки. Скаржник вважає, що в його діях відсутні елементи правопорушення, при наявності яких настає цивільно-правова відповідальність. Звертає увагу, що земельна ділянка може бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності. Крім того, скаржник у своїх письмових поясненнях до апеляційної скарги покликається на те, що в період з 07.10.2013 по 25.10.2015 застосувано нормативну грошової оцінку, на підставі рішення міської ради, яке визнано судом незаконним та скасовано.

Скаржником до апеляційної скарги долучено Договір на створення проектно- вишукувальної продукції від 02.12.2015, завдання на виконання робіт, довідка ПАТ КБ «Приватбанк» від 01.12.2017, та довідки відповідача про поліпшення стану землі. Скаржник просить долучити такі документи до справи як додаткові докази, які не були подані ним в суді першої інстанції.

Апеляційний суд, проаналізувавши обґрунтування поважності причин неможливості подання зазначених документів до суду першої інстанції, відхиляє клопотання скаржника про долучення таких документів до справи, оскільки апеляційний суд не вважає причини неможливості подання зазначених документів в суд першої інстанції поважними, зокрема, такі залежали від суб’єктивного волевиявлення скаржника та його власних завчасних дій на отримання таких документів, зокрема, довідки банку, довідок про стан поліпшення земель, а також копії договору на здійснення проектно- вишукувальної продукції.

Крім того, 23.02.2018 відповідач подав апеляційному господарському суду додаткові пояснення до апеляційної скарги стосовно долучених доказів, а також додатки: копію договору оренди від 21.12.2001, копію витягу з рішення Івано-Франківської міської ради від 24.05.2017 №135-12, платіжні доручення у кількості 10 штук, копію технічної документації – 22 аркуші, копію платіжного доручення № 55 від 15.02.2017.

На адресу апеляційного суду 27.02.2018 та 27.03.2018 поступили письмові пояснення від позивача щодо поданих відповідачем додаткових доказів. Також, 30.03.2018 Івано-Франківська місцева прокуратура подала свої пояснення щодо поданого відповідачем договору оренди від 21.12.2001.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що скаржником у суді апеляційної інстанції подано нові докази у справі, однак у додаткових поясненнях ним не наведено поважності причини неможливості подання їх до суду першої інстанції, тому судом апеляційної інстанції такі докази не приймаються.

У відзиві на апеляційну скаргу Івано-Франківська міська рада просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, мотивуючи це тим, що ПП НТФ” Білекс”, набувши право власності на об’єкти нерухомості, розташовані на спірній ділянці, належним чином не оформило правовідносини щодо користування земельною ділянкою, і з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою до Івано-Франківської міської ради через Центр надання адміністративних послуг до жовтня 2016 року не зверталось. Покликається на висновки, зроблені Верховним судом України у Постанові від 12 квітня 2017 року у справі №3-1345гс16, де вказано, що якщо “фактичний орендар земельної ділянки” не вчинив дій, спрямованих на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, він не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор Івано-Франківської місцевої прокуратури просить залишити оскаржуване рішення без змін, мотивуючи це тим, що аналіз судової практики свідчить, що саме власник нерухомого майна зобов’язаний оформити право землекористування та укласти правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою. В бездіяльності відповідача, яка виявилася в ухиленні від укладення договору оренди земельної ділянки, наявний повний склад цивільно-правового правопорушення, в тому числі вина відповідача, що у відповідності до ст..1166 ЦК України є підставою для настання цивільної відповідальності у формі відшкодування шкоди. Відповідачем не було вжито передбачених законодавством заходів щодо оформлення даної земельної ділянки. Відповідач не звернувся в установленому законом порядку в Центр надання адміністративних послуг з необхідним пакетом документів щодо оформлення вказаної земельної ділянки, що передбачено ч.14 ст.4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” та Закону України “Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності”.

Слід зазначити, що 15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засіданні позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка на вул. Побутова (зараз Джохара Дудаєва, 31а) у м. Івано-Франківську, площею 1,5514 га, перебувала у користуванні Дочірнього підприємства "Промавтоматика" №440 на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 14.08.98 №259.

Дослідивши матеріали справи, вбачається, що копія вищезазначеного Державного Акту відсутня, а відтак, належний доказ на підтвердження зазначеної обставини позивачем не подано.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору про виділ у натурі частки нерухомого майна від 09.07.08 ДП "Промавтоматика" №440 ЗАТ "Променергоавтоматика" ПП "Науково-технічна фірма "Білекс" набуло право власності на адміністративно - виробничі будівлі та споруди, які знаходяться на даній земельній ділянці, що підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія Договору про виділення частки в натурі з нерухомого майна (поділ) від 09.07.2008 без номера, реєстровий номер такого договору – 1355(Т. 1 а.с 34-35). Сторонами такого Договору є ПП Науково-технічна фірма «Білекс» та ЗАТ «Променергоавтоматика». З Договору вбачається, що як представники спільної часткової власності адміністративно – виробничих будівель, що розташовані в м. Івано-Франківську по вул. Дж. Дудаєва, 31-а, які належали сторонам на підставі Договору купівлі – продажу основних засобів № 4/00 від 17.12.2000, сторони домовились про виділення в натурі та поділ між ними зазначеного нерухомого майна. Зокрема, за цим договором у власність ПП НТФ «Білекс» належать адміністративно - виробничі будівлі, що становить 71/100 ідеальну частку.

Докази про площу адміністративно-виробничих будівель ЗАТ «Променергоавтоматика», які знаходились на зазначеній земельній ділянці та виділені відповідачу в натурі, відсутні у матеріалах справи.

З вказаного Договору та Інформаційної довідки з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно не вбачається визначення площі під набутим відповідачем майном.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, твердження суду першої інстанції, що відповідач набув право власності на адміністративно - виробничі будівлі та споруди, які знаходяться на даній земельній ділянці площею 1,5514 га, спростовується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки відсутні відповідні документи на підтвердження висновків суду.

У матеріалах справи відсутній ОСОБА_3 з Реєстру прав власності на нерухоме майно, натомість наявна копія Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка зазначена в додатках до позовної заяви (№ 16).

Також, судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Івано-Франківської міської ради №1129 від 20.06.13 державний акт на право постійного користування землею від 14.08.98 №259 анульовано. Проте, копія такого Рішення відсутня в матеріалах справи, що не дозволяє з належною достовірністю встановити такий факт.

Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради листом №117/05-03/08-в від 12.11.2015 повідомлено відповідача про проведення обстеження земельної ділянки на предмет наявності правовстановлюючих документів. Крім того, 25.11.2015 Управлінням земельних відносин складено Акт обстеження земельної ділянки №111, яким встановлено, що право власності чи оренди на земельну ділянку, на якій знаходяться адміністративно - виробничі будівлі, не зареєстроване, земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно.

У вищезазначеному Акті не встановлено площі земельної ділянки, щодо якої проводилося обстеження на предмет наявності правовстановлюючих документів.

04.12.2015 позивачем на адресу відповідача направлено клопотання вх.№897/01-17/08-в із вимогою вчинити дії, направлені на виготовлення документів, які б посвідчували право ПП "Науково-технічна фірма "Білекс" на користування спірною земельною ділянкою (договір оренди землі) та відшкодування Івано-Франківській міській раді збитків, завданих за час користування даною земельною ділянкою без наявності прововстановлюючих документів на неї. Однак, відповідачем залишено дану вимогу без відповіді та задоволення.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.03.2015 №150 затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства.

Як стверджує позивач у позовній заяві, рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,0151 га та 0,0048 га на вул. Дудаєва, 31а (є частиною земельної ділянки площею 1,1861 га).

Вищезазначене рішення позивачем до матеріалів справи не долучено.

Позивачем, та судом першої інстанції зазначено, що відповідно до кадастрового плану, наданого ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ГІС" листом №1-1/08 від 04.07.2016, площа земельної ділянки, яка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів складає 1,0790 га з врахуванням земельних ділянок ФОП ОСОБА_5, спільного заїзду та спільної споруди.

З аналізу цього кадастрового плану вбачається, що загальна площа земельної ділянки 1,1861 га (Т.1 а.с. 26). Разом, з тим, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували правовий статус, належність такої земельної ділянки з вказаною загальною площею конкретній особі, а також існування сформованої земельної ділянки площею 1,1861 га. В кадастровому плані зазначено, що 0,330 га (спільна власність ПП НТФ «Білекс» та гр. ОСОБА_5І.) та 0,0430 га під будівлею (спільна власність ПП НТФ «Білекс» та гр. ОСОБА_5І,) з врахуванням орендованих земельних ділянок гр. ОСОБА_6 за межами будівлі. Разом з тим, позивачем зазначено, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,0151 га та 0,0048 га на вул. Дудаєва, 31а (є частиною земельної ділянки площею 1,1861 га) (разом - 0,0199 га).

Відтак, з зазначеного кадастрового плану не вбачається конкретної площі земельної ділянки саме відповідача по справі, а також зазначено лише про спільну власність відповідача та гр. ОСОБА_5І, без розподілення розмірів земельних ділянок за цими особами.

У матеріалах справи відсутні докази про спільну власність щодо окремого нерухомого майна (будівель чи земельних ділянок ) гр. ОСОБА_5 та відповідача.

ТОВ науково- виробниче підприємство «ГІС», яке виготовило зазначений кадастровий план, у своєму листі від 04.07.2016 також не зазначило конкретної площі земельної ділянки, належної відповідачу (Т. 1 а.с 48).

Крім того, у службовій записці Департаменту комунальних ресурсів від 14.07.2016 вбачається, що при розробленні кадастрового плану земельної ділянки загальною площею 1,1861 га не було враховано те, що одна із споруд перебуває у спільній частковій власності ПП НТФ «Білекс» і ФОП ОСОБА_7І, і наявність спільного заїзду до приміщень (Т. 1 а.с.22).

У своїй позовній заяві позивач роз’яснює, що площа земельної ділянки, яка використовується відповідачем без правовстановлюючих документів, складає 1,079 га та обраховується шляхом віднімання від площі земельної ділянки 1,1861 га площі земельної ділянки 0,0430 га під будівлею спільної власності ПП НТФ «Білекс» та ФОП ОСОБА_5І, з врахуванням орендованих земельних ділянок ФОП ОСОБА_5І, за межами будівлі та площі 0,0641 га спільного проїзду.

07.10.2016 відбулось засідання комісії, на яке запрошувалися представники відповідача (докази чого долучено до матеріалів справи), де вирішувалось питання про наявність та нарахування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Івано-Франківська внаслідок використання відповідачем земельної ділянки площею 1,0790 га, яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Дж. Дудаєва,31а, без правовстановлюючих документів.

За результатами роботи комісії складено акт від 07.10.2016, який затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.11.2016 №750 "Про затвердження Актів про визначення збитків власнику землі". Розрахунок відповідачу збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності від 11.10.2016, здійснено з врахуванням площі 1,0790 га. (Т. 1 а.с20). Комісією встановлено, що сума неодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки ПП "Науково-технічна фірма "Білекс" на вул. Дж. Дудаєва, 31а, площею 1,0790 га та становить 876 613,51 грн.

З вищевказаного розрахунку вбачається, що вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 876 613,51 грн., як втрат позивача у вигляді неодержаного доходу від орендної плати, розраховувалась як орендна плата земельної ділянки зменшена на суму сплаченого земельного податку з врахуванням площі земельної ділянки 1,0790 га та нормативних грошових оцінок землі за вказаний період.

Крім того, представником позивача у судовому засіданні надано пояснення щодо здійснення розрахунку збитків та повідомлено суд, що з 07.10.2013 по 25.10.2015 використовувалась нормативно-грошова оцінка, яка затверджена Рішенням Івано-Франківської міської ради б/н від 10.08.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківська" та Рішенням Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011. За період з 25.10.2015 по 01.01.2016 нарахування збитків не здійснювалось, оскільки в судовому порядку нормативна грошова оцінка затверджена Рішенням Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011 визнана незаконною та скасована. Також, за період з 01.01.2016 по 07.10.2016 використовувалась нормативна грошова оцінка земельної ділянки, затверджена Рішенням Івано-Франківської міської № 1733-54 від 19.05.2015 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківськ".

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (стаття 23 Закону України «Про оцінку земель»).

Рішення Івано-Франківської міської ради б/н від 10.08.2008 "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель міста Івано-Франківськ" визнано незаконним та скасовано Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2009 у справі № 2а-1965/2009, яка залишена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2010 без змін. Крім того, Рішення Івано-Франківської міської ради № 248-10/1 від 25.06.2011 також визнано незаконним та скасовано Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2015 у справі № 876/7281/15, яка залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 у справі №К800/48385/15.

Отже, технічна документація про нормативну грошову оцінку земель міста Івано-Франківськ, яка затверджена рішеннями Івано-Франківської міської ради б/н від 10.08.2008 та № 248-10/1 від 25.06.2011 не могла використовуватись позивачем при здійсненні розрахунку орендної плати і відповідно збитків за недоодержання орендної плати земельної ділянки за період з 07.10.2013 по 25.10.2015, оскільки втратила юридичну силу з моменту прийняття.

Повідомленням від 09.11.16 №2087/01-15З позивач, з метою досудового врегулювання даного спору, пропонував відповідачу добровільно сплатити збитки та направив останньому, копію акта про визначення збитків від 07.10.2016, копію рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.11.2016 №750 "Про затвердження Актів про визначення збитків власнику землі", договір про добровільне відшкодування Івано-Франківській міській раді збитків.

Однак, відповідачем не здійснено сплати заподіяних збитків в добровільному порядку.

Позивач зазначає, що факт використання відповідачем земельної ділянки підтверджується також листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 11.09.2017 №3788/9/09-19-12-03-38, оригінал якого долучено до матеріалів справи. Даним листом підтверджено, що відповідач протягом 2013 - 2016 років платив земельний податок за користування земельною ділянкою площею 1,1565 га та станом на 01.09.2017 боргу по земельному податку немає (Т.1 а.с.49).

Отже, з зазначеного вбачається, що відповідач платив земельний податок за земельну ділянку площею 1,1565 га.

Крім того, згідно листа Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 21.09.2017 вбачається, що ПП НТФ «Білекс» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі земельної ділянки площею 0,6577 га.

Предметом позову - є вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 876 613,51 грн. як втрат позивача у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за період з 07.10.2013 по 07.10.2016.

Отже, встановлено, що відповідач набув частину адміністративно - виробничих будівель в м. Івано- Франківськ, вул. Дудаєва, 31а, загальною вартістю 179 921,0 грн. за Договором про виділення частки в натурі з нерухомого майна (поділ) від 09.07.2008, де сторони передбачили, які будівлі (за відповідними літерами) поділені між сторонами договору.

У застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Згідно з ст. 120 ЗК України (в редакції на момент виділення частки за договором) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.{ Частина перша статті 120 в редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 } При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Як зазначає позивач, попередній власник володів земельною ділянкою під поділеними будівлями на підставі права постійного користування, а згідно Земельного кодексу України суб’єктами права постійного користування земельними ділянками можуть бути конкретно передбачені ст. 92 ЗК України особи, до яких відповідач не відноситься. Тобто земельна ділянка під набутими будівлями може перейти відповідачу на праві користування (оренди тощо), але відповідач у даному випадку не є суб’єктом права постійного користування на земельну ділянку і таке не може перейти до нього від попереднього користувача.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на момент переходу відповідачу частини нерухомого майна) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на

земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як також вбачається з матеріалів справи адмінстартивно – виробничі будівлі продавця, попереднього власника, були поділені між кількома наступними набувачами, як і відповідно, речове право на земельну ділянку під поділеними будівлями.

Пунктом «е» ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції ЗК України на підставі із Закону № 1702-VI від 05.11.2009) підставою для припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

З аналізу вказаного положення вбачається, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється в силу Закону.

Відтак, до відповідача перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщені набуті будівлі, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування за законодавством, яке діяло на момент укладення відповідного договору.

Станом на початок спірного періоду, за який позивач просить стягнути збитки, ст. 377 ЦК України діяла вже в наступній редакції: « 1. До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). 2. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).{Стаття 377 в редакції Закону N 1702-VI від 05.11.2009}».

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами ст.126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

10.07.2008 зареєстровано право власності на адміністративно-виробничі будівлі за ПП НТФ «Білекс» на підставі Договору про виділ у натурі частки нерухомого майна від 09.07.2008 року (Т. 1 а.с.39).

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Крім того, слід зазначити, що за приписами частини 1, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж: та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з ст.ст. 16, 24 Закону України «Про Держаний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Отже, набуттю цивільної оборотоздатності земельної ділянки обов'язково передують дві юридично значимі події: реєстрація земельної ділянки (у державному земельному кадастрі) та реєстрація речових прав (право власності) на земельну ділянку (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п.3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Виходячи з досліджених обставин справи, судом встановлено наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме:

- протиправної поведінки (бездіяльності), яка полягає в тому, що відповідач в порушення наведених норм Земельного кодексу України не вчинив дій, спрямованих на оформлення права користування землею;

- збитків, що полягають у неотриманні доходів до бюджету міської ради, які могли бути отримані у вигляді орендної плати при укладенні з відповідачем договору оренди;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, який полягає у тому, що бездіяльність відповідача спричинила неможливість отримання доходів для бюджету від оренди земельної ділянки;

- вини відповідача.

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не доведено, що ним вжито заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою після набуття у власність нерухомого майна на цій земельній ділянці, а також у спірний період з 07.10.2013 - 07.10.2016 року. Заперечення відповідача щодо перебування проектної документації з відведення земельної ділянки у процесі виготовлення в період, зазначений вище, не підтверджено жодними належними та допустими доказами.

Доводи скаржника щодо здійснення поліпшення стану земельної ділянки під набутими будівлями не відноситься до предмету позову.

Разом з тим, законом не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14).

У даному випадку, як вбачається з вищенаведеного, зокрема, встановлення фактів та обставини в описовій частині даного рішення апеляційного суду, позивачем не підтверджено належними доказами та документами саме площі земельної ділянки, якою, на думку позивача безпідставно користується відповідач, і яка є необхідною складовою при здійсненні розрахунку суми збитків. Позивачем також не доведено, що така площа земельної ділянки відповідає площі самого набутого відповідачем майна (будівель), яке розташоване на такій земельній ділянці, а також земельній ділянці, необхідній для обслуговування таких будівель.

Відтак, зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що в даному випадку судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, з оскаржуваного рішення вбачається невідповідність висновків обставинам справи, не було проаналізовано обставин справи у відношенні до норм ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, не з’ясовано правового статусу спірної земельної ділянки, що належала попередньому власнику на підставі належних доказів, є підставою для скасування зазначеного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Апеляційним судом у резолютивній частині постанови здійснюється розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За розгляд справи в суді першої інстанції у зв’язку з відмовою у позові судовий збір залишається за позивачем, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції – апеляційний суд стягує з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс" від 09.12.2017 – задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.2017 у справі № 909/928/17 – скасувати повністю.

У позові першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, про стягнення збитків у розмірі 876 613,51 грн. – відмовити.

3. Стягнути з прокуратури Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000 (код 03530483, р/р 35215084003924, ДКС України, м. Київ, МФО 820172) на користь приватного підприємства "Науково-технічна фірма "Білекс", вул. Д. Дудаєва, 31А, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 25073017) - 14 464, 13 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривень тринадцять копійок) судового збору.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286, 287, 288 ГПК України.

Головуючий-суддя: Т.Б. Бонк

Суддя О.І. Матущак

Суддя О.Л. Мирутенко

Повний текст складено 06.04.2018