Рішення № 73247046, 27.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/202/18

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Цукурова Ю.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС”

01033, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37567185

до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТІК-ТРЕЙДІНГ”

07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Симоненка, 4,

03110, м. Київ, вул. Солом’янська, будинок 3, код ЄДРПОУ 39101878

про стягнення заборгованості, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність № 01/18-6 від 02.01.2018);

відповідача – не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТІК-ТРЕЙДІНГ” про стягнення заборгованості, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем отримано товар за видатковою накладною від 10.08.2017 № 6711 на суму 10267,73 грн., в межах правовідносин сторін за договором поставки № 04/15-1 Ки від 23.04.2015, частину товару на суму 2825,17 грн. повернуто за накладною на повернення від 26.09.2017, відтак, наявна заборгованість відповідача з оплати вартості решти товару за вказаною накладною, на яку позивачем також нараховані штраф, 3 % річних, пеню та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні 27.02.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2018 відкладено судове засідання на 27.03.2018.

У судове засідання 27.02.2018 з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав додаткові докази (вх. № 6326/18 від 27.03.2018), відповідачем не забезпечено участі представника у судових засіданнях, відзиву не подано.

У матеріалах справи наявне поштове повідомлення ПАТ “Укрпошта”, що направлялось відповідачу, яке повернене суду з причини невказання повної адреси Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТІК-ТРЕЙДІНГ”. Поштове повідомлення направлено судом на адресу: 07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Симоненка, 4 - ці відомості отримано судом з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.02.2018 № НОМЕР_1 та не змінювались станом на час направлень кореспонденції суду.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи щодо нього у господарському суді.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.03.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК - ТРЕЙДІНГ» (далі - відповідач) укладений договір поставки № 04/15-1 Ки від 23.04.2015 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов’язується поставляти товар відповідно до поданих покупцем замовлень, а відповідач зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник зобов’язується прийняти від покупця замовлення на поставку товару та здійснити поставку товару.

Відповідно до пункту 4.6 Договору покупець (тільки платник ПДВ) має право замінити нереалізований по тим або іншим обставинам товар при умові збереження товарного вигляду і упаковки, але не пізніше 6 календарних місяців з моменту поставки. Заміна проводиться шляхом повернення нереалізованого товару та відвантаженням нового.

Згідно з пунктом 5.4. Договору, оплата партії товару здійснюється відповідачем в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунка фактури та/або накладної протягом 70 календарних днів з моменту поставки товару.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання пункту 5.4 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та проценти за користування чужими грошовими коштами в розрахунку 3 % річних, нарахованих на суму грошового зобов’язання за весь період такого користування. У разі, якщо затримка по оплаті товару становить більше 30 календарних днів, покупець зобов’язаний додатково до пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та процентів за користування чужими грошовими коштами виплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар за видатковою накладною № 6711 від 10.08.2017 на суму 10267,73 грн., що підписана уповноваженими представниками обох сторін.

Частину товару, що отриманий за вищевказаною видатковою накладною, відповідачем повернуто за накладною на повернення постачальнику № АТ00001669 від 26.09.2017, як стверджується позивачем у позовній заяві, на суму 2825,17 грн., відтак, решту вартості товару - 7442,56 грн., позивач відніс до заборгованості, що підтверджує документами бухгалтерського обліку, яку заявляє до стягнення та на яку нарахував штраф, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Зокрема, враховуючи, що відповідачем прострочена оплата за поставлений товар згідно з видатковою накладною № 6711 від 10.08.2017 більше ніж на 30 днів, позивачем нараховано штраф в розмірі 2232,77 грн. (7442,56 грн *30% = 2232,77 грн.), а також: 3 % річних за період прострочення з 20.10.2017 по 18.01.2018 в розмірі 55,67 грн. (7442,56 грн*3*91/365/100 = 55,67 грн.), пеню в розмірі 512,41 грн. (7442,56 грн*25*7/365/100 = 35,68 грн; 7442,56 грн*27*49/365/100= 269,77 грн; 7442,56 грн*29*35/365/100 = 206,96 грн; 35,68 грн +267,77 грн+206,96 грн = 512,41 грн.), інфляційні втрати в розмірі 142,08 грн. (7442,56 грн*1,019-7442,56 грн = 142,08 грн.).

Проте, з огляду на наявність у накладній на повернення постачальнику № АТ00001669 від 26.09.2017 достатніх відомостей, зокрема, реквізитів видаткових накладних, кількості та ціни товару, що повертається, судом встановлено, що за даною накладною повернуто товар, що отриманий за наданою суду видатковою накладною № 6711 від 10.08.2017, стягнення заборгованості за якою є предметом позову, на суму більшу, ніж вказує позивач, а саме: на 6660,48 грн., відтак, вартість неоплаченого та неповернутого відповідачем товару складає 3607,25 грн.

Позивач обґрунтовував наявність заборгованості відповідача у сумі 7442,56 грн. також даними бухгалтерського обліку, зокрема, актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами за Договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ і саме такі документи , згідно з частиною 1 статті 9 цього ж Закону, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом досліджено акт звіряння взаєморозрахунків сторін та встановлено, що його складено щодо 38 господарських операцій з повернення товару за Договором, що не являються спірними у даному провадженні, зміст яких судом не встановлювався, первинних документів щодо яких до позовної заяви не надано, їх зв’язок з господарською операцією з поставки товару за видатковою накладною № 6711 від 10.08.2017, стягнення заборгованості за якою є предметом позову, за змістом акту звіряння встановити неможливо, відомостей щодо господарських операцій з поставок товару акт не містить, крім того, вказаний акт містить початкове сальдо на користь позивача у розмірі 36607,20 грн., що не підкріплено будь-якими доказами.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, за заявою позивача, суд розглядає дану справу у порядку спрощеного позовного провадження, за ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2018 розгляд справи проводиться з ініціативи суду в судовому засіданні з повідомленням сторін, перше з яких відкладене, в порядку пункту 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою відповідача щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

У другому судовому засіданні, 27.03.2018, представником позивача надано суду додаткові письмові докази, всього на 64 аркушах, із зазначенням, що це бухгалтерські документи щодо всіх господарських операцій, що відбулись між сторонами за Договором і суд має, дослідивши ці докази, встановити ті господарські операції з поставок та повернення товару, за якими у відповідача наявна заборгованість перед позивачем.

З огляду на вказану позицію позивача, судом враховане таке.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Зокрема, позивачем викладаються свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування у позовній заяві (частина 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України), що, у тому числі, гарантує відповідачеві право на подання заперечень проти позову щодо нього, зважаючи на вимоги статті 172 Господарського процесуального кодексу України щодо надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Крім того, відповідно до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідно до частини 8 цієї ж статті, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Позивачем у даній справі не зазначено у позовній заяві доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою і будуть подані пізніше та не обґрунтовано неможливості подання раніше доказів, що згодом надані суду у судовому засіданні.

Відповідно до частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Відповідно до відбитку календарного штемпелю поштового відділення на описі вкладення до цінного листа, яким позивач надіслав копії нових доказів відповідачу, відправлення здійснено 26.03.2018, тобто, напередодні судового засідання, в якому надано їх суду.

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України складає три дні без урахування дня подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку, згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", відтак, не може вважатись, що нові докази заздалегідь направлені відповідачу.

Зважаючи не все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що додаткові письмові докази, всього на 64 аркушах (вх.№6326/18 від 27.03.2018), що надані позивачем з порушенням порядку і строків подання, судом до розгляду не приймаються, а усні пояснення позивача у судовому засіданні 27.03.2018 про те, що суд має дослідити всі господарські операції з поставок та повернення товару між позивачем та відповідачем та встановити загальний стан розрахунків між сторонами за Договором є зміною підстав позову, що не приймається судом, оскільки відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження право на зміну підстави позову позивачем може бути реалізоване не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі і виключно шляхом подання письмової заяви.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРІМ МЕЙКЕРС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТІК - ТРЕЙДІНГ» укладений договір поставки № 04/15-1 Ки від 23.04.2015.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач зобов’язується поставляти товар відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов’язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість.

Згідно з видатковою накладною № 6711 від 10.08.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 10267,73 грн., згідно з накладною на повернення постачальнику № АТ 00001669 від 26.09.2017 відповідач повернув позивачу товар на суму 6660,48 грн., тобто, станом на дату подання позову заборгованість за спірний товар складає: 10267,73 грн. - 6660,48 грн. = 3607,25 грн. Доказів оплати товару суду не надано.

Враховуючи наведене, розрахунок позивача: штрафу в розмірі 2232,77 грн. (7442,56 грн *30% = 2232,77 грн.), 3 % річних за період прострочення з 20.10.2017 по 18.01.2018 в розмірі 55,67 грн. (7442,56 грн*3*91/365/100=55,67 грн.), пені в розмірі 512,41 грн. (7442,56 грн*25*7/365/100=35,68грн; 7442,56 грн*27*49/365/100=269,77 грн; 7442,56 грн*29*35/365/100=206,96 грн; 35,68 грн+267,77 грн+206,96 грн=512,41 грн.), інфляційних втрат в розмірі 142,08 грн. (7442,56 грн*1,019-7442,56 грн = 142,08 грн.) є невірним.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання пункту 5.4 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та проценти за користування чужими грошовими коштами в розрахунку 3 % річних, нарахованих на суму грошового зобов’язання за весь період такого користування. У разі, якщо затримка по оплаті товару становить більше 30 календарних днів, покупець зобов’язаний додатково до пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання та процентів за користування чужими грошовими коштами виплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За встановленими обставинами справи щодо розміру основного боргу, судом перераховані розміри інших позовних вимог та встановлено, що відповідач повинен сплати на користь позивача: штраф у розмірі 1082,18 грн. (3607,25*30%=1082,18 грн.), пеню в розмірі 248,36 грн. (3607,25 грн*25*7/365/100=17,30 грн; 3607,25 грн*27*49/365/100 = 130,75 грн; 3607,25*29*35/365/100=100,31 грн; 17,30 грн + 130,75 грн + 100,31 = 248,36 грн), 3 % річних у розмірі 26,98 грн. (3607,25 грн*3*91/365/100=26,98 грн), інфляційні втрати у розмірі 68,86 грн. (3607,25*1,019-3607,25=68,86 грн).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, відповідач має відшкодувати позивачу 854,01 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТІК-ТРЕЙДІНГ” про стягнення заборгованості, штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АТЛАНТІК- ТРЕЙДІНГ” (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Симоненка, 4, 03110, м. Київ, вул. Солом’янська, будинок 3, код ЄДРПОУ 39101878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРІМ МЕЙКЕРС” (01033, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 37567185) 3607,25 грн. (три тисячі шістсот сім гривень двадцять п’ять копійок) основного боргу, 1082,18 грн. (одна тисяча вісімдесят дві гривні вісімнадцять копійок) штрафу, 26,98 грн. (двадцять шість гривень дев’яносто вісім копійок) 3 % річних, 248,36 грн. (двісті сорок вісім гривень тридцять шість копійок) пені, 68,86 грн. (шістдесят вісім гривень вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат, 854,01 грн. (вісімсот п’ятдесят чотири гривні одна копійка) судового збору.

3. У задоволені решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 06.04.2018.

Суддя С.О. Саванчук