Рішення № 73246709, 20.03.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037,м. Київ, вул. Максима Кривоноса,25; тел.: (044) 249-79-26, факс:249-79-28; e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

__________________

Провадження №2/760/836/18

в справі №760/8076/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

20 березня 2018 року в місті Києві

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві про позбавлення батьківських прав.

представники Позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4;

представники Відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представник Третьої особи: Фіщук М.О.

ІІ. Описова частина

21 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнення аліментів на її утримання.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1, позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_10 та стягнуто з неї аліментів на користь Позивача в розмірі 1/4 частини її доходів до досягнення дочкою повноліття.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції від 20.07.2015 залишене в силі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року рішення судів першої та другої інстанції були скасовані в частині вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки, а справу направлено на новий розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.

З урахуванням положень ст. 11-1 ЦПК України справа передана в провадження судді Коробенка С.В.

Свої вимоги Позивач мотивує наступним.

Від спільного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають дочку ОСОБА_10, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач вказує, що після того, як Відповідач завагітніла, він звернув увагу на те, що не готувалась до пологів, не проявляла інтересу до майбутньої дитини, висловлювала думки про необхідність переривання вагітності, не бажала ставати матір'ю.

В подальшому, з самого народження їх спільної доньки Відповідач не проявляла до дитини материнських почуттів, Позивач був вимушений найняти няньку для дитини, яка доглядала за дитиною, в той час, як Відповідач була зайнята лише собою.

29 грудня 2013 року, як зазначає Позивач, ОСОБА_2 пішла з сім'ї, залишивши дитину Позивачу, після чого проживала окремо. З того часу, як зазначає ОСОБА_1 лише двічі приходила до нього, але не з метою спілкування з донькою, а з метою пред'явлення претензій меркантильного характеру.

Позивач зазначає у позові, що донька не ідентифікує ОСОБА_2 як свою матір, і скоріш за все навіть не впізнає її під час зустрічі.

У судовому засіданні Позивач зазначив, що він намагався створити всі умови для своєї дружини та дитини, щоб вони могли жити комфортно, проте Відповідач не була зацікавлена у сімейному житті. Залишаючи дім в кінці 2014 року ОСОБА_2 зібрала з собою усі цінні речі, які могла зібрати, автомобіль Lexus, подарований їй Позивачем, проте не вважала необхідним забирати дитину. Під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини Відповідача не заперечувала проти того, щоб дочка залишилась проживати з батьком. Після того, як він звернувся до суду з позовом про позбавлення її батьківських прав, Відповідач подала технічний, як вважає Позивач, позов про усунення перешкод у спілкуванні з дочкою. В той же час, як стверджує ОСОБА_1, Відповідач жодного разу не намагалася зустрітися з дочкою, до подання даного позову вона не зверталась до жодного органу з будь-якими заявами про наявність у неї перешкод у спілкуванні з ОСОБА_10. При цьому, коли у справі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною судом було поставлено на обговорення питання про зупинення провадження, вона не заперечувала, що наглядно свідчить про відсутність у неї справжнього бажання бачитись з дочкою. В подальшому Відповідач взагалі подала клопотання про залишення позову без розгляду і подала нову позовну заяву з такими самими вимогами. Поведінка Відповідача, на думку ОСОБА_1, свідчить не про її намагання відновити стосунки з дитиною, налагодити контакт, а про збереження свого впливу на нього за рахунок шантажу інтересами дитини. З метою уникнення можливості зловживання Відповідачем своїми правами на шкоду інтересам дитини Позивач вважає необхідним позбавити її батьківських прав щодо ОСОБА_10.

Представники Позивача позовні вимоги підтримали. Посилаючись на показання допитаних свідків, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки, висновки психологів, наявні у справі, просили позов задовольнити.

Відповідач, яка була допитана в якості свідка, а також її представник проти позову заперечували. Наполягали на тому, що позов не є обгрунтованим. Відповідач зазначила суду, що вона завжди хотіла дитину і була щаслива, коли завагітніла. Але після народження дитини та після того, як вона припинила годувати дитину, відношення її чоловіка до неї різко змінилося, він почав поводитись агресивно, бив її. Після однієї з таких сварок Позивач вигнав її з дому у с. Хотів Київської області, в якому вони проживали. Після цього він не дозволяв їй відвідувати будинок, бачитись з дочкою. Як зазначила Відповідач, після того, як ОСОБА_1 вигнав її з дому, він найняв групу людей, які постійно за нею стежили, залякували людей, з якими вона спілкувалась, морально тиснули на неї. Лише одного разу на свято Нового року (2015 рік) Позивач запросив її з бабусею ОСОБА_12 до себе в с. Хотів, проте і тоді влаштував сварку та побив її. З того часу Відповідач не мала можливості побачити свою дочку, оскільки Позивач перешкоджав цьому усіма доступними йому методами. Відповідач стверджує, що вона зверталась у різні інстанції з приводу створення Позивачем перешкод у спілкуванні з дочкою, що підтверджується відповідними доказами.

ОСОБА_2 пояснила, що вона не змогла взяти участь у засідання органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації при вирішенні питання про доцільність позбавлення її батьківських права щодо ОСОБА_10 у зв'язку з тим, що її не було завчасно повідомлено про такі засідання.

Крім того, Відповідач просила критично поставитись до наданих Позивачем висновків психолога щодо психологічного стану дитини, оскільки вони складені з порушенням усіх можливих методологій, що підтверджується Рецензією на них, наявною у справі.

Відповідач наполягала на тому, що вона цінує материнство, ОСОБА_10 - це є єдина її дитина, і вона готова і бажає виконувати свої материнські обов'язки щодо неї, відновити контакт, добитися усунення перешкод, створених Позивачем, у спілкуванні з нею.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації - у судовому засіданні підтримала висновок органу щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 пояснила суду, що наприкінці 2015 року до неї, як до психолога, звернувся ОСОБА_1 з проханням досліджувати психологічний стан дитини, і кожні півроку до досягнення дитиною трьох років вона зустрічалася з ОСОБА_10 в їх будинку в с. Хотів. Зазначила, що між дочкою та батьком склалася дуже хороша взаємодія, Позивач є розумним і турботливим батьком. Ознак того, що дитина страждає у зв'язку з відсутністю мами свідком не було констатовано.

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що він є другом Позивача свідок ОСОБА_15 вказала, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_16 - рідна сестра Позивача. Зазначені свідки пояснили, що зі ОСОБА_2 вони познайомилися в травні-червні 2012 року, їздили з нею та Позивачем в Крим на відпочинок. Там Відповідач поводилась неадекватно, за два тижні двічі уходила з дому. Така ж поведінка у неї була, коли вона вже була вагітна, під час спільного відпочину в Буковелі. Там вона неодноразово казала, що вагітність їй не потрібна, висловлювала бажання перервати її. ОСОБА_1 в той час усіляко намагався змінити її ставлення до майбутньої дитини, робив для неї все необхідне. Після народження ОСОБА_10 ОСОБА_2 за нею не доглядала, все робила няня. Відповідач свою дитину в руки не брала, не бавилась, лише годувала протягом якогось часу, коли їй ОСОБА_10 приносила няня. В 2013 році Відповідач взагалі на півроку пішла з дому, залишивши дочку разом з батьком. На зустрічі нового 2015 року, Позивач влаштував свято, спеціально запросив ОСОБА_2 з її бабою, щоб та якимось чином відновила стосунки з дочкою, проте Відповідач в стані сп'яніння влаштувала черговий скандал та пішла з дому. Відповідач ніколи не хотіла займатися дитино, лише собою. ОСОБА_1 ніколи не чинив перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з її дочкою, навпаки, намагався протягом якогось періоду зацікавити її у дочці, проте в неї не було інтересу до своєї дитини.

Допитана свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що працює у ОСОБА_1 з 01.04.2013 року, ще коли дитині було три дні. У ОСОБА_2 не було жодного інтересу до дитини, її доглядом займалась саме свідок, а участь матері у піклуванні зводилась лише до годування, коли їх підносили дитину, а потім забирали. Позивач завжди хотів від неї, щоб вона більше уваги приділяла дитині, проте та не змінила свого ставлення до материнства. В кінці 2014 року Відповідач зібрала свої речі та поїхала з дому, ніхто її не виганяв ні тоді, ні на Новий рік 2015, коли вона знову влаштувала сварку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.

У судовому засіданні за клопотанням Відповідача була допитана в якості свідка ОСОБА_20 пояснила, що вона є практикуючим психологом. Зазначила, що до них в Центр «Розрада» зверталась ОСОБА_2 за визначенням психолого-емоційного стану, і основним питанням дослідження було питання про можливість, здатність її бути матір'ю. За результатами дослідження було встановлено, що ОСОБА_2 має серйозні установки на дитину, на материнство, на родинні цінності, а ті установки, про які зазначено у позовній заяві ОСОБА_1, їй не притаманні.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що Відповідач є її онукою, є порядною, хорошою людиною. Свідок зазначила, що вона протягом певного часу після народження ОСОБА_10 проживала у будинку Позивача в с. Хотів, а тому знає, що після того, як Відповідач перестала годувати дитину її чоловік погіршив своє ставлення до неї, почав влаштовувати сварки з нею, іноді бив її. ОСОБА_2 була хорошою матір'ю, вона піклувалась про дочку, годувала, носила на руках, доглядала її. Востаннє, коли вони зі ОСОБА_2 були в будинку в с. Хотів, на свято Нового 2015 року Позивач знову влаштував сварку, побив Відповідачку, штовхнув саму ОСОБА_12, внаслідок чого та отримала перелом тазостегнової кістки. В подальшому, як зазначила свідок, ОСОБА_1 оплатив вартість її лікування в клініці «Борис». З того часу вона з Позивачем на спілкувалась. Він не допускає ОСОБА_2 до дитини.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

З 17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. (Том 1, а.с. 9)

Від зазначеного шлюбу Сторони мають спільну дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, шлюб між Сторонами було розірвано, та визначено місце проживання ОСОБА_10 з її батьком - ОСОБА_1

З Висновку спеціаліста (психолога) № 014 від 13.08.2014 Міського центру дитини Київської міської державної адміністрації (спеціалісти ОСОБА_21 ОСОБА_22) вбачається, що ОСОБА_10 не ідентифікує ОСОБА_2 як мати. В дівчинки не сформований образ матері, а також він не має конкретного втілення. Це можна пояснити тим, що дівчинка останнім часом довго її не бачила, а коли та була поруч, ймовірно приділяла дитині мало уваги - і внаслідок її відсутності в житті дитини ОСОБА_10 не може вважати її близькою людиною. Також, це можна пояснити, віковими особливостями пам'яті дитини, витіснення нею незначущих та негативних спогадів пов'язаних з поведінкою матері. З боку матері ОСОБА_10 ймовірно не отримувала потрібної уваги, догляду та емоційно насиченого позитивного ставлення, і вона не зайняла в системі її цінностей жодного місця. Тобто, на даний момент, дівчинка ніяк не ставиться до матері, ймовірно при зустрічі вона її навіть не впізнає і не знатиме хто це. Адже її присутність в житті дитини була нетривалою та мало емоційно насиченою. (а.с. 15-21)

З іншого Висновку спеціаліста (психолога) № 3/01-36/1 від 15.05.2015 Медичного центру «КЛАСИК-Р» (спеціаліст ОСОБА_21), наявного у справі на а.с.56-64 (Том 1) вбачається, що у порівнянні з результатами психологічного дослідження, яке мало місце в серпні 2014 року, ставлення ОСОБА_10 до матері не змінилось. З боку матері дитина не отримувала потрібної уваги, догляду та емоційно насиченого позитивного ставлення, і вона не зайняла в системі її цінностей жодного місця. І саме вплив батька ОСОБА_1, його позиція та рольова поведінка дозволили зберегти ОСОБА_10 адекватне уявлення про людські стосунки, соціальні норми та моральні цінності.

Натомість, в матеріалах справи наявна рецензія на зазначені вище Висновки, яка складена кандидатом психологічних наук, членом ГО «Всеукраїнська психодіагностична асоціація» ОСОБА_18, з якого вбачається, що вони складені з ігноруванням вимог до подібних документів та процедури психологічного обстеження дитини у випадку, пов'язаному з охороною немайнових прав дітей та батьків. Рецензентом було виявлено порушення методології дослідження психологічного стану дитини, методології вивчення прихильності дитини до батьків. З проведеного психологами дослідження не випливають кінцеві висновки, а отже, вони хибні. (Том 2, а.с. 134-141)

В матеріалах справи наявний Висновок органу опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації №108-8005/01 від 04.06.2015, з якого вбачається, що виходячи з наявних матеріалів справи та інтересів малолітньої, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В той же час суд вважає необхідним зазначити, що вказаний висновок був складений без дослідження пояснень самої ОСОБА_2, відомості про належне повідомлення якої про засідання комісії у справі відсутні. Сама ж Відповідач у справі зазначала, що повідомлення про проведення першого засідання комісії вона взагалі не була повідомлена, а про друге засідання вона дізналась за 40 хвилин до його початку, перебуваючи у м. Черкаси, а тому не мала об'єктивної можливості вчасно прибути на нього.

Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України мати, батько (мати) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В той же час відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 Постанови роз'яснює, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Безспірно встановлено, що протягом тривалого часу ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї дочки ОСОБА_10.

При цьому Відповідач посилається на наявність у неї перешкод з боку Позивача, який не дає їй можливості бачити дочку, спілкуватися з нею.

Питання усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення регламенту побачень ОСОБА_2 є предметом розгляду в іншій справі, яка перебуває у провадженні суду, і аналіз таких обставин в даному випадку виходив би за межі предмету у даному провадженні.

В той же час необхідно звернути увагу на те, що у своїх письмових поясненнях від 01.10.2014 на позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з ним та стягнення з неї аліментів на утримання дочки Відповідач визнавала свій обов'язок з утримання дочки, а погоджуючись з тим, що дочка після розірвання шлюбу буде проживати з батьком, зазначала, що у зв'язку з ремонтом у її квартирі не зможе на даному етапі створити належні умови для проживання з нею дочки. (Том 2, а.с. 88-90) При цьому вже 18 грудня 2014 року ОСОБА_2 подала заяву про збільшення позовних вимог і просила суд визначити місце проживання дитини саме з нею. (Том 3, а.с. 89-95)

26 листопада 2014року ОСОБА_2 зверталася до прокурора Голосіївського району м. Києва із заявою про неправомірні дії ОСОБА_1, спрямовані на відібрання у неї дочки. (Том 3, а.с. 85-87)

Встановлено також, що 08 грудня 2014 року, тобто також ще до подання ОСОБА_1 позову про позбавлення її батьківських прав, Відповідач зверталась до служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації з письмовою заявою щодо захисту прав та інтересів малолітньої ОСОБА_10 та визначення місця проживання дитини. (Том 2, а.с. 117)

Крім того, ОСОБА_2 неодноразово зверталась до Відповідача з позовними вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дочкою.

Крім того, в матеріалах справи наявні медичні документи, згідно з якими ОСОБА_2 зверталась за медичною допомогою внаслідок отриманих нею травм під час побутових сварок з чоловіком (з її слів): 26 лютого 2014 року, 09 червня 2014 року та 01 січня 2015 року.

В матеріалах справи також наявні доказі звернення ОСОБА_2 до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області із заявою про те, що 27.12.2013 її чоловік ОСОБА_1 вигнав з дому, а дитину залишив з собою. (Том 3, а.с. 60-64)

В письмових поясненнях від 27.02.2014 (до подання позову про позбавлення батьківських прав), наданих дільничому інспектору міліції Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_2 вказувала, що її чоловік застосовував до неї насильство та погрожував їй, що забере у неї дитину, позбавивши її батьківських прав. (Том 3, а.с. 70-71)

Таким чином, заперечення ОСОБА_2 проти позову, в яких вона фактично вказує на відсутність своєї вини у відсутності її контакту з дочкою не є голослівними і підлягають більш детальному дослідженню під час вирішення справи за її позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Відтак, беручи до уваги особу Відповідача, яка характеризується позитивно як на роботі, так і за результатами психологічних досліджень, висновки яких вмістяться у матеріалах справи, специфіку їх з Позивачем особистих відносин, які мають конфліктний характер, суд вважає недоцільним позбавлення її батьківських прав щодо дочки ОСОБА_10, оскільки Відповідач постійно, в тому числі - до пред'явлення позову про позбавлення її батьківських прав проявляла інтерес до дитини, зверталась до відповідних інстанцій за захистом своїх порушених, як вона вважала, батьківських прав по відношенню до дочки, а тому суд об'єктивно не має підстав вважати, що ОСОБА_2 дійсно ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 164, 165 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на ОСОБА_1.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1;

Відповідач: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_2;

Третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної державної адміністрації в м. Києві, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 41, ЄДРПОУ: 37378937.

Суддя: