Ухвала суду № 73246460, 02.04.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13868/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Писанець В.А. , при секретарі Лапцун В.В.., за участю прокурора Нескородяного А.М.., захисника - Парінової М.В.., підозрюваної ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Кожедуба Є.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби відносно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Новомосковськ Дніпропетровської області , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.375; ч.3 ст.27;ч.2 ст.376-1,ч.3 ст.27ч.2 ст.375 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Кожедуба Є.М. про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375; ч. 3 ст. 27;ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вказує наступне.

Слідчими Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017020000000033 від 19 січня 2017 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст.375; ч. 3 ст. 27; ч. 2 ст. 376-1, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 375 КК України, ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 376-1 КК України та ОСОБА_6 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України та за ознаками укриття вчинення тяжких злочинів та службової недбалості, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 396, ч. 1 ст. 367 КК України.

Слідчий у клопотанні вказує, що Указом Президента України від 13.11.2008 №1037/2008 ОСОБА_2 призначено на посаду судді Печерського районного суду м.Києва. Указом Президента України від 11.01.2012 №7/2012 суддю Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_2 в межах п'ятирічного строку переведено на посаду судді Обухівського районного суду Київської області. Рішенням Вищої ради юстиції України від 07.02.2012 №137/0/15-12 суддю Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_2 призначено на посаду голови Обухівського районного суду Київської області. Постановою Верховної Ради України від 05.09.2013 №446-VII ОСОБА_2 обрано безстроково суддею Обухівського районного суду Київської області. Будучи суддею Обухівського районного суду Київської області, відповідно до протоколу зборів суддів вказаного суду від 28.12.2010 №3 ОСОБА_2 серед іншого, була уповноважена розглядати матеріали про адміністративні правопорушення. Слідчий вказує, що ОСОБА_2, працюючи на посаді голови Обухівського районного суду Київської області, була обізнана про те, що у листопаді 2013 року Президентом України ОСОБА_7 прийнято рішення щодо відмови від підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом, у результаті чого Кабінетом Міністрів України 21.11.2013 прийнято рішення про зупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Після цього, починаючи 22.11.2013, на майдані Незалежності у м.Києві та в цілому в країні розпочались безстрокові виключно мирні збори громадян (Євромайдан) на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України. Використовуючи гарантоване Європейською Конвенцією та Конституцією України право на мирні збори, продовжуючи протестні акції, передусім проти свавілля правоохоронних органів та на підтримку європейського вектора зовнішньої політики держави, з 30.11.2013 громадянами України організовано цивільний авто протест - «Автомайдан». На знак протесту проти жорстоких дій влади 29.12.2013, використовуючи свої транспортні засоби, дотримуючись Правил дорожнього руху, учасники Автомайдану організували та провели мирний захід - авто похід до резиденції «Межигір'я» Президента України ОСОБА_7, яка розташована в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. 07.01.2014 до Обухівського районного суду Київської області з відділу ДАІ Обухівського РВ УМВС України в Київській області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_8 за ст. 122-2 КУпАП. В той же день заступником керівника апарату Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_5 за допомогою автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» здійснено автоматизований розподіл вказаної адміністративної справи та визначено для її розгляду суддю ОСОБА_2 За твердженням слідчого 10.01.2014 суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_2, порушуючи вимоги ст. 280 КУпАП щодо повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи винесла у справі завідомо неправосудну постанову про визнання ОСОБА_8 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та призначила найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією вказаної статті, а саме позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців. У подальшому, за результатами апеляційного оскарження вказаної постанови, постановою апеляційного суду Київської області від 17.03.2014 постанову судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_2 від 10.01.2014, якою ОСОБА_8 було притягнуто до адміністративної відповідальності скасовано, а провадження у справі закрито.

Також слідчий у клопотанні вказує, що заступник керівника апарату Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_5, виконуючи спільний умисел та незаконну вказівку голови суду ОСОБА_2, з якою вона вступила в попередню змову щодо незаконного втручання в роботу автоматизованою системи документообігу суду з метою розподілу матеріалів про вчинення громадянином ОСОБА_9 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП на конкретного суддю Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_14, безпідставно виключила у суддів Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_14 спеціалізацію щодо розгляду матеріалів про невиконання водіями вимог про зупинку та залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, тобто справи за ст. 122-2 КУпАП. Слідчий вказує у клопотанні, що незважаючи на те, що вина ОСОБА_9 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП не підтверджена доказами, а обставин, які б відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжували його відповідальність не встановлено, діючи умисно, реалізовуючи виключно спільний злочинний з ОСОБА_2 план, у своїх особистих інтересах, з метою прояву лояльності до голови суду та чинної на той час влади, а не здійснення правосуддя, суддя ОСОБА_20 постановив завідомо неправосудну постанову у судовій справі №372/333/14-п про визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та призначив йому заздалегідь обумовлений із ОСОБА_2 найбільш суворий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією вказаний санкцією вказаної статті, а саме позбавлення права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) місяців. В подальшому постановою апеляційного суду Київської області від 17.03.2014 постанову судді Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_20 від 21.01.2014, якою ОСОБА_9 був притягнутий до адміністративної відповідальності скасовано, а провадження у справі закрито.

26.02.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 375, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 376-1 ст. 375 КК України, за вищевказаних обставин.

Слідчий, стверджуючи про наявність ризику, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, посилається на те, що ОСОБА_2 скоїла кримінальні правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до шести років, тому вважає наявною ймовірність того, що розуміючи тяжкість покарання вона може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також слідчий посилається на те, що в ході досудового розслідування у провадженні ОСОБА_2 неодноразово викликалась стороною обвинувачення для проведення слідчих та процесуальних дій, проте без поважних причин на вказані виклики не з'являлась. У зв'язку з вказаним, сторона обвинувачення вважає обґрунтованим припущення, що після зміни процесуального статусу ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Також слідчий вважає наявним ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, посилаючись на те, що в ході проведення досудового розслідування встановити місцезнаходження оригіналів адміністративних матеріалів № 372/333/14-п (№ 3-108/14) щодо ОСОБА_9 та № 372/41/14-п (№ 3-35/14) стосовно ОСОБА_8 за ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є предметом розслідування даного кримінального провадження, не виявилось за можливе. Вказані матеріали зникли після передачі їх ОСОБА_10 до приймальні голови Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_11 в березні 2014 року. Відповідно до висновку службового розслідування проведеного за вказаним фактом комісією Обухівського районного суду Київської області, однією з відповідальних за зникнення матеріалів є колишня голова суду ОСОБА_2 Таким чином, слідчий вважає, що підозрювана може знищити або сприяти знищенню з метою уникнення відповідальності і таким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

З урахуванням викладеного, слідчий просить застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний період доби з 14 год. до 9 год. наступної доби з покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: повідомляти слідчих та прокурорів, які здійснюють досудове розслідування про зміну свого місця реєстрації чи проживання; утримуватися від спілкування з суддею Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_20., колишнім керівником апарату вказаного суду ОСОБА_12, та заступником керівника апарату вказаного суду ОСОБА_5; не відвідувати Обухівський районний суд Київської області; здати на зберігання слідчому свій паспорт та паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та з викладених у ньому підстав просив задовольнити.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що слідчий і прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених ст. 194 КПК України таких, як наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За відсутності цих підстав слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.

Послалась на відсутність доказів обґрунтованої підозри ОСОБА_2, захисник посилається на те, що додані до клопотання документи не місять даних про фактичні обставини підозри та твердження слідчого ґрунтуються на припущеннях слідчого. Також захисник послалась на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, і доказів обставин, на які посилається слідчий.

Також захисник зауважила, що слідчий у стверджувальній формі вказує на те, що нібито «ОСОБА_2 скоїла кримінальне правопорушення». Вважає, що подібні формулювання вказують на ігнорування слідчим базових принципів кримінального процесу та прав людини, гарантованих Конституцією України. Подібні твердження характеризують рівень підходу органу досудового розслідування до формування доказової бази та проведення розслідування. ОСОБА_2 не є засудженою за скоєння злочину. На теперішній час не існує будь-яких свідчень або фактичних обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 протиправних дій. Відтак і жодної причини переховуватись від слідства або суду у неї немає.

Також захисник зазначила про безпідставність твердження слідчого про те, що ОСОБА_2 нібито обізнана про перебування матеріалів адміністративних справ, що є виключно припущенням слідчого, яке не ґрунтується на фактичних обставинах справи. На підтвердження цього припущення слідчий посилається на «службове розслідування» проведене працівниками Обухівського районного суду Київської області. Однак, знищення або викрадення матеріалів судової справи є складом злочину, працівники районного суду не є особами, які уповноважені встановлювати наявність або відсутність складу злочину. Крім того, вказані працівники перебувають зі ОСОБА_2 у неприязних стосунках, що відверто демонструють у власних показаннях. Також слід зазначити, що у наданих слідчим матеріалах відсутні матеріали «службового розслідування». Є лише висновок «службової перевірки», якій не містить відомостей про те, що «однією з відповідальних за зникнення матеріалів є ОСОБА_2.», як це вказує слідчий. Поряд з тим, про зникнення матеріалів адміністративних справ стало відомо ще у 2014 році, саме тоді до ЄРДР були внесені відповідні відомості за №42014110000000305. У цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 допитувалась як свідок, тобто їй було відомо про проведення досудового розслідування ще з 2014 року. У зв'язку з чим, якщо б ОСОБА_2 мала відношення до зникнення цих матеріалів, що заважало їй вчинити дії, на які вказує слідчий протягом останніх чотирьох років та яким чином зараз домашній арешт на певну частину доби міг би зашкодити це зробити. Крім того, з моменту повідомлення про підозру вже минуло близько місяця та вказана подія жодним чином не вплинула на процесуальну дисципліну ОСОБА_2 та будь-які інші її дії, відтак немає жодних підстав стверджувати, що оголошення підозри спричиняє нові ризики.

Також захисник заперечила твердження слідчого про неявку підозрюваної за викликами без поважних причин як таке, що не відповідає дійсності. Зокрема, захисник послалась, що виклики на допити надсилались слідчим невчасно, без дотримання вимог ст.138 КПК України за три дні, про що кожного разу йому повідомлялось письмово. Строк у три дні для підготовки візиту до органу досудового розслідування має не тільки і не стільки формальне значення. Зокрема, цей час потрібен для належної підготовки та узгодження з робочим графіком адвоката, крім того, на час візиту до слідчого, необхідно вирішити питання догляду за дітьми. Враховуючи те, що чоловік ОСОБА_2 працевлаштований, для узгодження питання відсутності на роботі для догляду за дітьми є необхідним письмовий виклик та час, для вирішення цього питання. Крім того, пункт 7 ч. 1 ст. 138 КПК України прямо передбачає, що поважними причинами неприбуття особи на виклик є несвоєчасне одержання повістки про виклик. З огляду на викладене, відомості щодо ігнорування викликів слідчого, викладені у клопотанні про обрання запобіжних заходів не відповідають дійсності. Слідчий в якості підтвердження ігнорування ОСОБА_2 своїх процесуальних обов'язків, додає копію двох рапортів у кінці листопада 2014 року, про те що він нібито дзвонив ОСОБА_2, але не додзвонився. Вказані обставини жодним чином не вказують на те, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про проведення слідчих дій, крім того, у вказаний період вона перебувала на восьмому місяці вагітності. Тим не менше навіть у вказаний період, надавала слідчому відповідні документи, зокрема копії листків непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами. Також слідчий додає кілька повісток, які направлялись ним поштою завідомо невчасно. Зокрема, копія повістки датована 3 лютого з викликом на 7 лютого 2017 року, повістка на 15 лютого 2017 року, датована 10 лютого 2017 року, повістка на 26 лютого 2018 року, датована 22 лютого 2018 року. Більшість повісток надійшла до адресата вже після дати запланованої слідчої дії, що об'єктивно унеможливлювало явку. Поряд з тим, з приводу кожного виклику, в тому числі тих, які були надіслані та вручені невчасно, надавались відповідні листи та пояснення слідчому, в тому числі наголошувалось на необхідності вчасного вручення викликів. Частина цих листів, в тому числі з копіями листків непрацездатності додані слідчим до клопотання, також копії листів додаються до цих заперечень.

При цьому, на кожен виклик, який здійснений слідчим вчасно, ОСОБА_2 з'являлась та брала участь у проведенні слідчих дій. Зокрема, останнім часом були проведені допити 19 травня 2017 року, 13 березня 2018 року, також був проведений допит ще 05 грудня 2014 року в рамках кримінального провадження з іншим номером до проведення об'єднання кримінальних проваджень. Відтак викладені слідчим відомості не відповідають дійсності та не підтверджуються доданими матеріалами.

Також захисник послалась, що твердження слідчого про можливість впливу на свідків та навіть скоєння по відношенню до них злочину взагалі важко коментувати, оскільки це не підтверджується жодними фактичними обставинами. Крім того, з моменту порушення першого кримінального провадження минуло близько чотирьох років, з моменту повідомлення про підозру минуло близько місяця. За весь цей час жодних подібних дій ОСОБА_2 не здійснювала та не мала таких намірів. Так, під час допиту в якості потерпілого О6 лютого 2017 року ОСОБА_13 щодо можливого впливу на нього з боку ОСОБА_2 повідомив, що до нього з проханням не давати свідчення та відмовитись від претензій до судді ніхто не звертався.

Також захисник послалась, що слідчим не обґрунтовано недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, тобто відсутні докази обставини, обов'язковість доведення якої передбачена п. З ч. 1 ст. 194 КПК України. Зокрема, необхідність застосування до ОСОБА_2 домашнього арешту з 14 години до 9 години наступного дня та покладення обов'язку здати на зберігання слідчому паспорт та паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право виїзду з України. ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі, має двох малолітніх дітей, віком 7 років та 3 роки. Молодша дитина потребує домашнього догляду, про що є довідка відповідного медичного закладу. Старша дитина відвідує спеціалізовану школу №115, навчається у першому класі. Розклад занять передбачає початок занять о 8:30 та закінчення 13:05. Крім того, дитина навчається у музичній школі, заняття проводяться у другій половині дня, вільній від занять у загальноосвітній школі. Чоловік ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, режим його роботи не дозволяє йому супроводжувати дитину до школи та забирати дитину, а також забезпечити відвідування дитиною музичної школи. Таким чином, застосування домашнього арешту у вказаному слідчим режимі може суттєво вплинути на життєвий уклад ОСОБА_2 та зашкодити інтересам малолітніх дітей. Необхідність такого ступеню втручання в приватне життя ОСОБА_2 для потреб досудового розслідування необґрунтована.

ВССУ у своєму листі від 04.04.2013 N2 511-550/0/4-13 Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України звертав увагу на те, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСП/1).

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Відповідно до частини 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: )існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Захисник вважає, що слідчим не доведено наявність обґрунтованої підозри та наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Слідчим не пояснено яким чином забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків може бути забезпечене даним запобіжним заходом. Також відсутнє обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Враховуючи викладене,. захисник просила у задоволенні клопотання відмовити.

Підозрювана ОСОБА_2 підтримала доводи свого захисника та просила відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрювану, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

26.02.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375,ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 376-1 ст. 375 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах першого слідчого управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Кожедуб Є.М. звернувся до слідчого судді з клопотанням , про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Таким чином, закон покладає обов'язок доказування протягом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу наявності вказаних у клопотанні слідчим ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.

Протягом судового розгляду прокурором не надано жодних належних та достатніх даних, які б в своїй сукупності вказували на наявність зазначених у клопотанні ризиків таких, як можливість переховування від органів досудового розслідування, знищення документів, які мають значення для досудового розслідування, можливість впливати через свої зв'язки на потерпілих, колишній та працюючих працівників Обухівського районного суду Київської області.

Разом з тим, суд приймає доводи сторони захисту про відсутність розумних підстав стверджувати про обґрунтовану можливість їх настання, з огляду на те, що дане кримінальне провадження розпочато ще у 2014 році за фактом вчинення кримінального правопорушення за обставин участі ОСОБА_2, разом з тим, даних, які б вказували на перешкоджання з її боку у будь-якій спосіб кримінальному провадженню, у тому числі шляхом неявки, належним чином повідомленої підозрюваної ОСОБА_2 на виклики слідчого без поважних на те причин, відсутні.

При цьому, слідчий суддя враховує, що підозрювана на даний час допитана слідчим, дані про відмову давати пояснення слідчому на поставлені питання в ході допиту відсутні.

Також, слідчий суддя враховує, що даних, які б вказували на те, що підозрювана ОСОБА_2 може знищити або сприяти знищенню відшукуваних слідством адміністративних матеріалів, а також обізнана про їх місцезнаходження.

Суд приймає надані стороною захисту дані про особу ОСОБА_2, яка не судима, позитивно характеризуються, наявність постійного місця її проживання, її сімейний стан - заміжня, наявність двох малолітніх дітей, перебування її у декретній відпустці по догляду за молодшою дитиною та необхідність щоденного догляду за ними та участі у їх вихованні, наявність стійких соціальних зв'язків, остання до 21.01.2018 займала посаду судді.

За вказаних обставин, слідчий суддя вважає необґрунтованим твердження прокурора про належність застосування до підозрюваної такого запобіжного заходу як домашній арешт, який є одним з суворіших запобіжних заходів, необхідність застосування якого в цілях кримінального провадження має виправдовувати обмеження прав підозрюваного та людини.

Таким чином, оскільки прокурором при даному розгляді не доведено слідчому судді наявності вказаних у клопотанні слідчим ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав згідно ч. 3 ст. 194 КПК України для задоволення клопотання.

Разом з тим, враховуючи тривалість строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні та з метою забезпечення дотримання засад розумності строків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за належне на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_2 обов'язок прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 184, 193, 194, 196, 205, 309, ч. 2 ст.376, ст.ст. 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Кожедуба Є.М., про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний період доби відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.375; ч.3 ст.27;ч.2 ст.376-1,ч.3 ст.27ч.2 ст.375 КК України - відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку м.Новомосковськ Дніпропетровської області громадянку України, зареєстровану за адресою:АДРЕСА_1, проживаючу за адресою: АДРЕСА_3, підозрювану у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.375; ч.3 ст.27;ч.2 ст.376-1,ч.3 ст.27ч.2 ст.375 КК України прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

Повний текст ухвали бути виготовлений і проголошений о 12 год. 50 хв., 05 квітня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.А. Писанець