Вирок № 7324514, 25.12.2009, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 1-4/2009 рік

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

25 грудня 2009 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого — судді Поляниці М. М.

секретарів судового засідання Лукань О.З.,Ковалів А.В., Кондрат В.М.

за участю: представника державного обвинувачення — прокурора Долинського міжрайонної прокуратури ОСОБА_1

підсудного ОСОБА_2

захисника адвоката ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, Болехівської міської ради, Івано-Франківської області, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, непрацюючого інваліда ІІ групи, в минулому не судимого, обраний запобіжний захід — тримання під вартою, у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, —

в с т а н о в и в :

Підсудний ОСОБА_2 умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Злочин вчинив при наступних обставинах.

ОСОБА_6 14 серпня 2008 року біля 4 години ранку у житловому будинку в якому проживає зі своєю сім’єю в с. Танява, Болехівської міської ради в ході сімейної сварки зі своєю дружиною ОСОБА_7 умисно наніс останній декілька ударів кулаком по голові. В результаті нанесених ударів потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку важкого ступеню із стисненням гострою гематомою під твердою мозковою оболонкою в правій лобно-скронево-тім'яній ділянці, що викликало необхідність проведення операції – декомпресивної трепанації черепа по життєвих показах, що відноситься тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, садна з припухлістю м’яких тканин обличчя, перелом орбіти справа, тобто вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав частково та пояснив наступне. 13 серпня 2008 року вони з дружиною, ОСОБА_8 та ОСОБА_9В заготовляли сіно. Закінчивши роботу, у літній кухні перекусили, після чого ОСОБА_7 пішла в будинок відпочити. Після того, як мати приготовила вечерю пішов за дружиною покликати на вечерю. Остання відмовилась іти вечеряти і він силоміць хотів потягнути її, однак вона вирвалась і упала на підлогу при цьому вдарившись до чогось. Він допоміг їй піднятись і лягти на ліжко. Після вечері ліг спати окремо від дружини. Приблизно о 4 год. ранку розбудивши дружину попросив піти спати до нього. Дружина відмовила йому, при цьому висловилась нецензурними словами, що його образило і він вдарив її кулаком по голові та схопивши за передпліччя почав тягнути у кімнату, остання вирвалась з його рук і впала на підлогу при цьому вдарившись до стола. Він допоміг їй піднятися та лягти на ліжко і пішов до себе у кімнату. Вранці біля 6 год. зайшовши у кімнату де спала ОСОБА_7 виявив, що вона без свідомості і не реагує на його слова. Взявши воду почав бризкати на неї в цей час зайшла мати і побачивши, що потерпіла без свідомості покликала фельдшера та викликала швидку медичну допомогу. Дружину забрали в лікарню. Свою вину у причетності до смерті дружини визнає, однак наміру наносити їй тяжкі тілесні ушкодження чи спричиняти смерть не мав. Розкаюється у вчиненому просить суворо не карати. Він є інвалідом 2 групи, має на утриманні двох малолітніх дітей перестарілу матір. З дружиною жили добре.

Крім часткового визнання вини, винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, у повному обсязі доведена зібраними та ретельно дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні показав, що донька розповідала йому, що ОСОБА_2 неодноразово бив її, однак нікому про це не розповідала. Зі слів ОСОБА_10 йому стало відомо, підсудний не пускав її у кімнату де лежала потерпіла. Після отриманих травм ОСОБА_7 до свідомості не прийшла і померла у лютому 2009 року. Діти проживають разом з ним. Цивільний позов просить задоволити у повному об’ємі;

- показами свідка ОСОБА_10, яка суду показала, що 13 серпня 2008 року пригнавши череду дізналася, що син ОСОБА_2 та лаврів Б.В. ще не вечеряли. На запитання де ОСОБА_7 син відповів, що відпочиває і не хоче їсти. Вранці зайшовши у будинок побачила невістку, яка лежала без верхнього одягу, а біля неї сина який бризкав водою. Після чого побігла по фельдшера, щоб та надала медичну допомогу та викликати швидку медичну допомогу. Син з дружиною жили добре;

- показами свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні показала, що працює фельдшером та проживає неподалік господарства ОСОБА_10 Вранці 14 серпня 2008 р. почула від ОСОБА_10 про те, що померла її невістка. Прийшовши у будинок в одній з кімнат побачила потерпілу, яка була оголена та не рухалась. На тілі потерпілої були синці, як свіжі так і старі. Також був синець на внутрішній частині плеча правої руки. По очах і судорогах встановила, що в останньої черепно-мозкова травма. На голові явних тілесних ушкоджень не було, тільки зліва на обличчі було почервоніння. Вона викликала швидку медичну допомогу. Не вірить, що ОСОБА_2 міг убити свою дружину;

- показами свідка ОСОБА_12, яка показала,, що її вранці 14 серпня покликала ОСОБА_10, повідомивши, що її невістка без свідомості. Зайшовши в кімнату, побачила ОСОБА_13, яка була роздягнута та без свідомості. На тілі були синяки, як свіжі так і старі. Спроби привести до свідомості потерпілу не дали і вони викликали швидку медичну допомогу. Що сталося ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_10 не пояснювали. Напередодні жодних сварок, чи криків у господарстві ОСОБА_10 не чули;

- показами свідка ОСОБА_14, який в суду показав, що 13 серпня 2008 року допомагав спільно з ОСОБА_2, потерпілою та ОСОБА_9 розгрузити сіно. Коли розгружали сіно то чув суперечку між подружжям, але чого вони сперечались йому невідомо. Повечерявши пішов додому. ОСОБА_13 за столом з ними не було. Вранці дізнався, що ОСОБА_7 забрали в лікарню без свідомості. Подружжя знає давно, ОСОБА_13 не жалілась, що її б’є чоловік;

- свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 13 серпня 2008 року коли допомагав складати сіно в стодолі то подружжя ОСОБА_13 між собою сварилося, хто більше працює. Після чого ОСОБА_7 пішла у будинок і з ними не вечеряла. Після вечері він пішов спати у будинок. Біля 4 год. ранку почув слова потерпілої ОСОБА_13, «Зенику не треба» та почув глухий звук, як від удару чи падіння;

- показами неповнолітньої ОСОБА_15, яка показала, що батьки сварилися між собою, були випадки, що тато бив маму, коли остання не давала йому грошей. Не любить батька;

- показами допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_16, яка суду показала, що експертиза проводилась по медичних документах ОСОБА_7 У потерпілої мались тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку важкого ступеню із стисненням гострою гематомою під твердою мозковою оболонкою в правій лобно-скронево-тім'яній ділянці, що викликало необхідність проведення операції –декомпресивної трепанації черепа по життєвих показах, що відноситься тяжких тілесних ушкоджень та садна з припухлістю м’яких тканин на обличчі.. Об’єм гематоми 120 см3 є смертельним. Вказані у медичних документах перелом орбіти справа та перелом внутрішньої вискової кістки не береться до уваги, оскільки вони не підтверджені об’єктивно тобто рентгенограмами. Не зазначено локалізація перелому орбіти. Перелом внутрішньої вискової кістки, коли не пошкоджена зовнішня неможливий. Крім того при дослідженні тіла потерпілої після смерті вказані тілесні ушкодження не підтверджені об’єктивно, тобто при їх наявності експерт би зазначив про це у своєму висновку. Зовнішні ушкодження були зліва, гематома справа, що є підставою вважати, що місце прикладення сили було зліва тобто гематома утворилась внаслідок противоудару. Садна з припухлістю на обличчі характерні при падінні з ковзанням. Характер закритої черепно-мозкової травми її тяжкість на її думку найбільш вірогідно могли утворилась при падінні з висоти власного росту внаслідок падіння з прискорення (удар, поштовх) чи без такого. Однак і повністю виключити, що тілесне ушкодження було заподіяно внаслідок удару кулаком також не можна;

- показами свідка лікаря – нейрохірурга ОСОБА_17, який суду показав, що потерпіла поступила у приймальне відділення у важкому стані, без свідомості. На обличчі були наявні травми та травматичний набряк тканин обличчя зліва. Потерпілій було зроблено томографію та проведено операцію трепанації черепа по життєвих показах, оскільки була загроза смерті. Стан потерпілої різко погіршувався. На голові потерпіла мала пов’язку. На його думку вказана гематома могла утворитись, як від падіння так і від удару кулаком;

- показами лікаря – рентгенолога ОСОБА_18, який суду показав, що 14.08.2008 року було виконано рентгенограму за №1978 хворої ОСОБА_7 Ним було прочитано рентгенограму на якій чітко було видно перелом орбіти ока справа. Про наявність перелому внутрішньої вискової пластини він зробив висновок з того, що були відмінності між лівою і правою пластинами;

- висновками експерта від 12 жовтня 2008 р. за №229 та від 28 лютого 2009 р. за №29/229/08-Д в якому зазначено, що у потерпілої ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку важкого ступеню із стисненням гострою гематомою під твердою мозковою оболонкою в правій лобно-скронево-тім'яній ділянці, що викликало необхідність проведення операції – декомпресивної трепанації черепа по життєвих показах, що відноситься до ушкоджень тяжких, що небезпечні для життя в момент спричинення. Садна з припухлістю м’яких тканин на обличчі відносяться до легких тілесних ушкоджень. Висловитись про наявність переломів кісток черепа та лицевого скелета, ступінь їх тяжкості, не має можливості, а також не має можливості висловитись про механізм виникнення тілесних ушкоджень у зв’язку з тим, що медичні документи представлені не в повному об’ємі (т.1 а.с.75-77);

• актом судово-медичного дослідження за №23/09 від 23 лютого 2009 року в якому зазначено, що смерть ОСОБА_7 наступила від набряку головного мозку, що є віддаленим наслідком перенесеної раніше черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку важкого ступеню важкості з стисненням гострою субдуральною гематомою в правій лобно-скронево-тім’яній ділянці та знаходиться безпосередньо в причинному зв’язку з черепно-мозковою травмою, яка мала місце 13 серпня 2008 р. При судово-медичному дослідженні тіла ОСОБА_7 виявлено рубець – слід оперативного втручання в правій тім’яно-скроневій ділянці. Інших ушкоджень черепа не виявлено (т. 2 а.с.13-16);

- дослідженої в судовому засіданні медичної картки стаціонарного хворої ОСОБА_7 за №1548708 мається запис лікаря – нейрохірурга ОСОБА_17 від 14.08.2008 року «стан хворої важкий, без свідомості. Сліди травми на обличчі, травматичний набряк тканин обличчя зліва»; На рентгенограмі черепа в 2-х проекціях за №1978 відмічається перелом орбіти справа та перелом внутрішньої вискової кістки зліва. Запис лікаря приймального відділення «на обличчі множинні садна та набряки»;

• Смерть ОСОБА_7 підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 лютого 2009 р. (т. 2 а.с.12).

Оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що органами досудового слідства протиправному діянню підсудного за ч.2 ст.121 КК України дана правильна кримінально-правова оцінка.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя чи здоров’я особи» за №2 суд при розгляді даної категорії справ повинен ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: у разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Доводи захисника та ОСОБА_2 про перекваліфікацію його дій за ч.1 ст. 119 КК України, так як умислом підсудного не охоплювалося заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, є необґрунтованими, оскільки суперечать зібраним у справі доказам.

Стаття 119 КК передбачає відповідальність за злочин, за який винний, не маючи умислу ні на спричинення смерті, ні на завдання тяжких тілесних ушкоджень, спричиняє смерть з необережності.

Як встановлено в ході судового слідства, між підсудним та потерпілою того дня двічі виникали конфлікти в ході яких ОСОБА_2, умисно наносив неодноразові удари у життєво важливі ділянки тіла (голову), поштовхи потерпілій, внаслідок яких остання двічі падала.

Наявність у ОСОБА_7 множинних саден та набряків на обличчі, а також, як ствердили допитані в судовому засідання свідки: фельдшер про наявність свіжих синців на тілі, лікар рентгенолог про наявність перелому орбіти ока справа, свідчить про наявність умислу підсудного на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкоджень своїй дружині.

В ході виконання окремого доручення суду слідчим Долинського РВ УМВС вживались заходи, щодо встановлення місця знаходження рентгенограми черепа в 2-х проекціях від 14.08.2008 р. за №1978. З показів допитаного в судовому засіданні свідка лікаря – рентгенолога ОСОБА_18 встановлено, що рентгенограма була виготовлена в Болехівській міській лікарні при поступленні потерпілої і видана на руки супроводжуючим при доставці останньої в Івано-Франкіську ОКЛ. Як вбачається з відповіді Івано-Франківської обласної клінічної лікарні від 25.11.2009 року за №2935 в архів рентгенограма за №1978 потерпілої ОСОБА_7 не виявлено. Можливості встановлення зазначеної рентгенограми вичерпані, як органом досудового слідства так і судом.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, перелому орбіти справа, перелому внутрішньої вискової кістки зліва, множинних саден з припухлістю м’яких тканин обличчя зліва внаслідок умисного нанесення підсудним неодноразових ударів у життєво важливі ділянки тіла (голову) потерпілій.

Суд визнав, що виходячи з характеру дій підсудного, смерть потерпілої була наслідком тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного ОСОБА_2 умисно. Про це свідчить той факт, що підсудний ОСОБА_2, як мужчина наніс декілька ударів потерпілій, яка фізично набагато слабша від нього, також враховує, що сварку була спровоковано підсудним.

Суд вважає, що покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 з яких вбачається, що конфліктів між подружжям в ході, яких ОСОБА_2 не бив дружину є такими, що не в повній мірі відображають життя подружжя, оскільки, як заявила в судовому засіданні неповнолітня дочка підсудного між батьками виникали конфлікти в ході яких батько бив свою матір.

Призначаючи покарання підсудному суд, відповідно до ст. ст. 65,66,67 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини справи, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Вивченням особи підсудного встановлено, що він вперш притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у наркологічному кабінеті не перебуває, характеризується посередньо (а.с.86,91,93). Хворіє на інфільтративний туберкульоз верхньої долі правої легені в фазі розпаду МБТ(-) Є інвалідом 2 групи з 17.05.2007 року (а.с.178). Має на утриманні двох неповнолітніх дітей: Ірину ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає з перестарілою матір’ю ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.92).

При призначенні покарання суд також враховує конкретні обставини події, а саме, що сварка виникла між підсудним та потерпілою, які перебували в шлюбі, з приводу особистої праці кожного з подружжя у власному господарстві, тобто на побутовому ґрунті.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом’якшують покарання, суд, відносить підсудному явку з повинною, сприяння розкриттю злочину, часткове визнання вини.

Обставин, що обтяжують покарання підсудному суд не знаходить.

У відповідності до ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

За таких обставин, суд не визнає, як обтяжуючу обставину вчинення злочину тяжкі наслідки завдані злочином, оскільки вказана обставина є кваліфікуючою для ч. 2 ст. 121 КК України.

Статтею 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд умотивувавши своє рішення може за особливо тяжкий, тяжкий злочин чи злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання.

За таких обставин суд приходить до переконання про обрання щодо ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі, яке відповідає скоєному, його особі, та буде цілком достатнім для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Заявлений прокурором Долинської міжрайонної прокуратури цивільний позов в інтересах держави в особі Долинської центральної лікарні про стягнення витрат на лікування ОСОБА_7 слід задоволити, оскільки витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають згідно ст.931 КПК України відшкодуванню у повному обсязі – 4615.33грн., на підставі даних бухгалтерії лікувального закладу, де потерпіла перебувала на лікуванні (а.с.135).

Заявлений потерпілим ОСОБА_4. цивільний позов на суму 10 тис. грн. що становить вартість витрат на проведення лікування потерпілої та 25 тис. грн.. заподіяної шкоди підлягає до часткового задоволенню.

Згідно ст.1166 ЦК України в зв’язку з тим, що вина підсудного у заподіянні шкоди повністю доведена, Потерпілим представлено документально підтверджених витрат на суму 5179,62 грн. така сума завданої шкоди підтверджена матеріалами справи та встановлена судом. Вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн. підлягають до повного задоволення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги те, що внаслідок протиправних дій підсудного потерпілий втратив дочку, цим враховує характер, обсяг, тривалість фізичних і моральних страждань, істотність і наслідки вимушених змін у його життєвих стосунках, а тому на користь ОСОБА_4 слід стягнути 25000 грн. заподіяної моральної шкоди.

Речових доказів по справі не має.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 323,324 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, —

з а су д и в .

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 статті 121 Кримінального кодексу України та застосувавши ч.1 ст. 69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишити попередньо обраний — тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_2:

• на користь Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (розрахунковий рахунок 35412001001179 в УДК Івано-Франківської області МФО 836014, код 01993150) 4615 (чотири тисячі шістсот п’ятнадцять) грн. 33 коп. витрат на лікування потерпілої;

• на користь потерпілого ОСОБА_4 5179 (п’ять тисяч сто сідесят дев’ять) грн. 62 грн.. заподіяної матеріальної шкоди, та 25 000 ( двадцять п’ять тисяч) грн. моральної шкоди.

• В решті позову на суму 4820 (чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 38 коп. відмовити.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з часу фактичного затримання — з 03 вересня 2008 року.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15 (п’ятнадцяти ) діб учасниками процесу з часу його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляції через Болехівський міський суд.

Суддя Поляниця М.М.