Рішення № 73243845, 29.03.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.2018 Справа №905/2841/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Мунтяну Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, ЄДРПОУ 20077720,

до відповідача, Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 03361075,

про стягнення 5618315,00 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;

від відповідача: не з’явився, –

Згідно ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.03.2018р. по 29.03.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №14/4-981 від 24.11.2017р. до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 5618315,00 грн., у тому числі: 3% річних у сумі 562727,49грн., інфляційних втрат у сумі 5055587,51 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час визначення складу суду), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2841/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 08.12.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2841/17, судове засідання призначене на 16.01.2018р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на купівлю-продаж природного газу №13-419-ПР від 31.01.2013р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу протягом січня-лютого 2015р. та на тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1214/15, внаслідок чого виникли підстави для донарахування за зобов'язанням лютого 2015р. інфляційних витрат починаючи з квітня 2015р. по липень 2017р., 3% річних з 08.04.2015р. по 15.09.2017р. за зобов'язаннями січня-лютого 2015р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 31.01.2017р., у копіях: договір на купівлю-продаж природного газу №13-419-ПР від 31.01.2013р. разом із додатковими угодами №1 від 10.07.2013р., №2 від 31.12.2013р., №3 від 28.04.2014р., №4 від 15.05.2014р., №5 від 05.09.2014р., №6 від 10.11.2014р., №7 від 08.12.2014р., №8 від 22.12.2014р., №9 від 05.02.2015р., №10 від 10.03.2015р., №11 від 27.03.2015р., №12 від 06.04.2015р., №13 від 12.05.2015р., №14 від 03.06.2015р., №15 від 28.10.2015р., №16 від 12.11.2015р., №17 від 25.11.2015р. до нього; акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р., заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №12/1-617 від 01.04.2015р., №12/1-797 від 05.05.2015р., №12/1-337 від 19.08.2015р., №12/1-651 від 18.09.2015р., №12/1-949 від 19.10.2015р., №12/1-1253 від 16.11.2015р., №12/1-1510 від 16.12.2015р., №26-7298/1.2-16 від 24.10.2016р., правоустановчий документ позивача, довіреність на представника позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193, 216-217, 231, 264-265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній на дату подання позову).

15.12.2017р. набрала чинність редакція Закону України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147 – VIII від 03.10.2017р.

16.01.2018р. представник позивача представив суду клопотання б/н від 16.01.2018р., до якого додано документи, наведені у переліку.

Ухвалою суду від 16.01.2018р. визначено розгляд справи №905/2841/17 за правилами загального позовного провадження, стадія: підготовче провадження; відкладено підготовче засідання на 06.02.2018р.; встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву до 30.01.2018р., направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача та надання суду доказів такого направлення до 30.01.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечень до 06.02.2018р., направлення останніх на адресу відповідача та надання доказів такого направлення до 06.02.2018р.

01.02.2018р. від представника відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №15/1 – 242 від 29.01.2018р., у тому числі відзив №15/1 – 240 від 29.01.2018р., за змістом якого просить зменшити розмір компенсації інфляційних втрат до 1 тисячі гривень, розмір компенсації 3% річних до 1 тисячі гривень, відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

До відзиву додано документи, наведені у переліку, а також заяву №15/1 – 236 від 29.01.2018р. про відстрочення виконання рішення суду, заяву №15/1 – 237 від 29.01.2018р. про зменшення розміру компенсації інфляційних втрат та 3% річних.

06.02.2018р. представником відповідача представлено суду клопотання б/н від 06.02.2018р., яким додано документи, наведені у переліку, а також супровідний лист №15/1 – 242 від 29.01.2018р.

06.02.2018р. представником відповідача представлено суду клопотання б/н від 06.02.2018р. про відкладення розгляду справи №905/2841/17, призначеного на 06.02.2018р. на іншу дату, з огляду на потребу у встановлені фактичної суми заборгованості за даною справою, при цьому зауважує на великому обсязі документів, які підлягають аналізу.

Ухвалою суду від 06.02.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 07.03.2018р. (включно); відкладено підготовче засідання на 01.03.2018р.; встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив та заперечень до 19.02.2018р., направлення останніх на адресу відповідача та надання доказів такого направлення до 01.03.2018р.

26.02.2018р. від представника позивача через господарського суду Донецької області отримано відповідь №14/4-08 від 21.02.2018р. на відзив, за змістом якого вказано, що відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, а саме відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства; зауважено на власному скрутному становищі; заперечив проти задоволення клопотання про зменшення інфляційних витрат та 3% річних.

До відповіді на відзив додано документи наведені в переліку.

Ухвалою суду від 01.03.2018р. закрито підготовче провадження по справі №905/2841/17; призначено справу №905/2841/17 до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 12.03.2018р. для розгляду справи по суті.

01.03.2018р. відповідачем електронною поштою надіслано копію клопотання №б/н від 01.03.2018р. про відкладення розгляду справи.

03.03.2018р. відповідачем представлено письмові пояснення №б/н від 01.03.2018р., за змістом яких визнано позовні вимоги в сумі основного боргу в розмірі 11742836,93 грн.; вказано, що розрахунки у спірний період проводилися сторонами на підставі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також здійснювалися оплати грошовими коштами.

До письмових пояснень додано документи згідно переліку.

27.03.2018р. від відповідача електронною поштою отримано копії заяви №15/1-886 від 22.03.2018р. про розгляд справи за відсутності його представника, заяви №15/1-880 від 22.03.2018р. про уточнення письмових пояснень.

29.03.2018р. через канцелярію суду від відповідача надійшли документи, надіслані 27.03.2018р. електронною поштою.

Представник позивача у судовому засіданні 29.03.2018р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення заяв №15/1 – 236 від 29.01.2018р. про відстрочення виконання рішення суду, заяву №15/1 – 237 від 29.01.2018р. про зменшення розміру компенсації інфляційних втрат та 3% річних заперечив.

Представник відповідача у судове засідання 29.03.2018р. не з’явився.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, а також забезпечення з боку суду можливості відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв’язку) відповідних доказів до суду, з огляду на таке суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке, суд задовольняє клопотання відповідача №15/1-886 від 22.03.2018р. про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно звертає увагу заявника на те, що явка у судове засідання 29.03.2018р. не була визнана обов’язковою.

Беручи до уваги викладену позицію сторін, суд не вбачає наявним визнання позову відповідачем як такого, а відтак, приписи ст.191 Господарського процесуального кодексу України не застосовано.

Дослідив матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.

За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Продавець) та Публічним акціонерним товариством “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-419-ПР, згідно з яким Продавець зобов’язався передати у власність Покупцю у 2013-2015рр. природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (п.1.1 договору у редакції додаткової угоди №8 від 22.12.2014р. до нього).

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

За визначеннями п.2.1 договору у редакції додаткової угоди №11 від 27.03.2015р. до нього, Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі до 99159,161 тис.куб.м., у 2013р. - 0, у 2014р. – 24215,296 тис.куб.м., у 2015р. – до 74943,865 тис.куб.м., у тому числі (тис.куб.м.): січень – 13683,331, лютий – 13260,534, березень – 7000,000, квітень – 5600,000, травень – 3800,000, червень – 3500,000, липень – 3500,000, серпень – 3500,000, вересень – 4000,000, жовтень – 4300,000, листопад – 5500,000, грудень – 7300,000.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За визначеннями п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу містить дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 5.1 договору визначено встановлення цін (граничні рівні цін) на природний газ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

За змістом п.5.2 договору у редакції додаткової угоди №7 від 08.12.2014р. до нього до сплати ціна за 1000 куб.м. газу – 5900,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 1180,00 грн., усього з ПДВ – 7080,00 грн.

Можливість змін ціни на природний газ вбачається з п.5.3 договору.

Згідно п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.6.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. до нього, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця виключно в день надходження коштів від споживачів Покупця відповідно до вимог Закону України “Про засади функціонування ринку природного газу” кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ. За наявності заборгованості Покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п.6.2 договору).

У пункті 6.4 договору сторони погодили, що Покупець не зазначає призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця. У всіх інших випадках посилання на призначення платежу та розрахунковий період є обов’язковими.

Також, сторони погодились, що сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується сторонами як погашення заборгованості Покупця перед Продавцем за минулі періоди за договором, а у випадку відсутності простроченої заборгованості за договором сума, яка була сплачена Покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, зараховується Продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць (п.6.5 договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення. (п.11 договору у редакції додаткової угоди №11 від 27.03.2015р. до нього).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2014р., від 30.04.2014р., від 30.11.2014р., від 31.12.2014р., від 31.01.2015р., від 28.02.2015р. за березень – квітень 2014р., листопад 2014р. – лютий 2015р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у березні 2014р. – 6183,945 тис.куб.м. на суму 23100744,95 грн.;

у квітні 2014р. – 2797,860 тис.куб.м. на суму 13496876,64 грн.;

у листопаді 2014р. – 3646,807 тис.куб.м. на суму 22318458,84 грн.;

у грудні 2014р. – 11586,684 тис.куб.м. на суму 82033722,72 грн.;

у січні 2015р. – 5947,626 тис.куб.м. на суму 42109192,08 грн. та 35,705 тис.куб.м. на суму 252791,40грн. (акт приймання – передачі природного газу від 28.02.2015р.);

у лютому 2015р. – 3240,534 тис.куб.м. на суму 22165252,56 грн.

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період березень – квітень 2014р., листопад 2014р. – лютий 2015р. у загальному обсязі 33439,161тис.куб.м. на суму 205477039,19 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Як було зазначено вище, п.6.1 договору у редакції додаткової угоди №3 від 28.04.2014р. до нього визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше:

за березень 2014 року – 19.04.2014р.;

за квітень 2014 року – 19.05.2014р.;

за листопад 2014 року – 19.12.2014р.;

за грудень 2014 року – 19.01.2015р.;

за січень 2015 року – 19.02.2015р.;

за лютий 2015 року – 19.03.2015р.

При цьому, як свідчать матеріали справи, споживання природного газу у січні 2015р. в обсязі 35,705 тис.куб.м. на суму 252791,40 грн. зафіксовано у акті приймання-передачі природного газу №б/н від 28.02.2015р.

Отже, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що наведений обсяг постачання газу за січень 2015р. остаточно фактично визначено лише 28.02.2015р., про що свідчить наведений підписаний акт.

За визначеннями п.п.3.4, 6.1 договору, підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, у них містяться дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість.

Таким чином слідує, що у такій спосіб сторони обумовили підставу для остаточного розрахунку. Тобто, складання акту приймання-передачі природного газу, із відображенням усіх перелічених даних, має юридичним наслідком визначення певного розміру зобов’язання покупця, у спірному випадку в частині обсягу спожитого газу та його вартості, ґрунтуючись на умовах укладеного договору.

Дослідивши у сукупності наведене положення договору разом із п.п.2.1.1, 2.1.2, 3.3 означеного правочину та фактичними обставинами справи, слідує, що сторонами обов’язок зі сплати вартості спожитого природного газу саме в розмірі 252791,40 грн. за поставлений природний газ у січні 2015р. в обсязі 35,705 тис.куб.м. визначено остаточно лише за станом на кінець лютого 2015р.

Відтак, акт приймання-передачі природного газу №б/н від 28.02.2015р. є підставою для остаточного розрахунку між сторонами у сумі визначеній у ньому та обумовлює обов’язок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості природного газу, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у ньому обсязі, з моменту оформлення (підписання).

За таких обставин, суд не вбачає правомірним застосування п.6.1 договору у прямому його значенні щодо визначення згідно нього моменту виникнення права вимоги зі сплати суми в розмірі 252791,40 грн. за зобов’язанням січня 2015р.

Суд дійшов висновку, що застосування цього положення правочину, у наведеній частині, можливе як звичай ділового обороту у сфері договірних відносин, що склались між сторонами, з метою усунення прогалин, які виникли в процесі правового регулювання взаємовідносин сторін, а саме у частині строків оплати поставленого природного газу в означеній вище сумі.

Так, п.6.1 договору встановлено правило поведінки щодо порядку та умов проведення розрахунків, що є усталеним у певній сфері відносин.

Зважаючи на дане, суд дійшов висновку про наявність обов’язку відповідача з оплати вартості спожитого природного газу, обсяги якого відображено в акті приймання-передачі №б/н від 28.02.2015р. - здійснити розрахунок за ним у загальній сумі 252791,40 грн. за зобов’язанням січня 2015р. не пізніше 19.03.2015р., що є поточним строком до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (в означеному випадку - складання акту).

Відтак, вартість поставленого природного газу повинна бути сплаченою відповідачем:

у березні 2014р. – 6183,945 тис.куб.м. на суму 23100744,95 грн. не пізніше 19.04.2014р.;

у квітні 2014р. – 2797,860 тис.куб.м. на суму 13496876,64 грн. не пізніше 19.05.2014р.;

у листопаді 2014р. – 3646,807 тис.куб.м. на суму 22318458,84 грн. не пізніше 19.12.2014р.;

у грудні 2014р. – 11586,684 тис.куб.м. на суму 82033722,72 грн. не пізніше 19.01.2015р.;

у січні 2015р. – 5947,626 тис.куб.м. на суму 42109192,08 грн. не пізніше 19.02.2015р.

35,705 тис.куб.м. на суму 252791,40грн. (акт приймання – передачі природного газу від 28.02.2015р.) не пізніше 19.03.2015р.;

у лютому 2015р. – 3240,534 тис.куб.м. на суму 22165252,56 грн. не пізніше 19.03.2015р.

Як свідчать матеріали справи, зважаючи на дані, які містить сальдо та витяг по операціям щодо Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, а також розрахунок, представлений позивачем, грошове зобов’язання відповідача зі сплати природного газу, спожитого у березні – квітні 2014р., листопаді 2014р., грудні 2014р., лютому 2015р., за договором на купівлю-продаж природного газу №13-419-ПР від 31.01.2013р. погашено у загальній сумі 85550698,95 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв:

- №12/1-949 від 19.10.2015р. на суму 271656,15 грн. (отримана позивачем 20.10.2015р. за вх.№4685/15-15),

- №12/1-1253 від 16.11.2015р. на суму 4326941,62 грн. (отримана позивачем 20.11.2015р. за вх.№5157/15-15),

- №12/1-1510 від 16.12.2015р. на суму 5362433,17 грн. (отримана позивачем 18.12.2015р. за вх.№5580/15-15),

- №12/1-651 від 18.09.2015р. на суму 504922,78 грн. (отримана позивачем 22.09.2015р. за вх.№4335/15-15),

- №12/1-337 від 19.08.2015р. на суму 119407,31 грн. (отримана позивачем 20.08.2015р. за вх.№3938/15-15),

- №12/1-797 від 05.05.2015р. на суму 2127753,75 грн. (отримана позивачем 20.05.2015р. за вх.№2715/15-15),

- №12/1-617 від 01.04.2015р. на суму 8702794,69 грн. (отримана позивачем 21.04.2015р. за вх.№2241/15-15),

- №12/1-491 від 02.03.2015р. на суму 15275090,54 грн.,

- №12/1-306 від 02.02.2015р. на суму 17112628,23 грн.,

- №12/02-1628 від 01.10.2014р. на суму 1659256,78 грн.,

- №12/02-1884 від 01.12.2014р. на суму 23974611,49 грн.

- №12/02-1760 від 01.11.2014р. на суму 6113202,44 грн.

Одночасно відповідно до платіжних доручень №250 від 18.04.2014р. на суму 4850550,88 грн., №286554 від 18.12.2014р. на суму 10000000,00 грн., №286598 від 19.12.2014р. на суму 9300000,00 грн., №795 від 12.02.2015р. на суму 380000,00 грн., №818 від 13.02.2015р. на суму 220000,00 грн., №874 від 16.02.2015р. на суму 350000,00 грн., №994 від 19.02.2015р. на суму 140000,00 грн., №1002 від 20.02.2015р. на суму 400000,00 грн., №1102 від 27.02.2015р. на суму 280000,00 грн., №1300 від 11.03.2015р. на суму 220000,00 грн., з призначенням платежу «оплата грошовими коштами за газ, використаний промисловими споживачами згідно договору №13-419-ПР від 31.01.2013р.», відповідачем проведено оплати у загальній сумі 26140550,88 грн.

Згідно даних, що містять витяги сальдо та операцій по підприємству відповідача з 01.01.2013р. по 31.01.2017р., з урахуванням п.6.2 договору №13-419-ПР від 31.01.2013р., у редакції на час виникнення обов'язку з оплати за газ березня – квітня 2014р., листопада 2014р. – лютого 2015р., що обумовлює застосування п.2.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1000 від 02.08.2012р. “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу”, п.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2516 від 30.09.2015р. “Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки” (чинні на дати проведення відповідачем оплат за спірним договором), за спожитий природний газ перераховано: у грудні 2014р. – 41469762,40 грн. (з 30.12.2014р. по 06.01.2015р.), у січні 2015р. – 45338089,32 грн. (з 08.01.2015р. по 02.02.2015р.), у жовтні 2015р. – 2977937,64 грн. (з 05.10.2015р. по 30.10.2015р.), а загалом на суму 89785789,36 грн.

З даного слідує сплата відповідачем у повному обсязі вартості спожитого природного газу, за рахунок платежів у відповідності до п.6.2 договору у приведеній редакції, у січні 2015р. (загальна сума 45338089,32 грн.), частково у сумі 41469762,40 грн. за спожитий газ грудня 2014р. Залишок переплат за січень 2015р. становить 2976105,84 грн.

Оплата на суму у розмірі 2976105,84 грн., що становлять суму понад вартість фактично отриманого газу за ці розрахункові місяці, відповідно до п.6.5 договору підлягає віднесенню на листопад 2014р., адже за цим зобов'язанням, з урахуванням встановленого, вбачається наявність заборгованості.

При цьому, за твердженнями відповідача споживання ним природного газу за договором №13-419-ПР від 31.01.2013р. після лютого 2015р. не відбувалось.

Відтак, оплати на суму у розмірі 2977937,64 грн. (з 05.10.2015р. по 30.10.2015р.), що становлять суму понад вартість фактично отриманого газу за жовтень 2015р., відповідно до п.6.5 договору підлягає віднесенню на лютий 2015р., адже за цим зобов'язанням, з урахуванням встановленого, вбачається наявність заборгованості.

Таким чином, зобов’язання березня 2014р. у розмірі 23100744,95 грн. погашено за рахунок заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог №12/02-1760 від 01.11.2014р. на суму 6113202,44 грн., №12/02-1628 від 01.10.2014р. на суму 1659256,78 грн. та платіжних доручень №250 від 18.04.2014р. на суму 4850550,88 грн., №286554 від 18.12.2014р. на суму 10000000,00 грн., №286598 від 19.12.2014р. частково на суму 477734,85 грн.,

зобов’язання квітня 2014р. у розмірі 13496876,64 грн. погашено за рахунок платіжного доручення №286598 від 19.12.2014р. частково на суму 8822265,15 грн. та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №12/02-1884 від 01.12.2014р. частково у сумі 4674611,49 грн.,

зобов’язання листопада 2014р. у розмірі 22318458,84 грн. погашено за рахунок заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №12/02-1884 від 01.12.2014р. частково у сумі 19300000,00 грн., за рахунок переплат за січень 2015р. у сумі 2976105,84 грн., платіжного доручення №795 від 12.02.2015р. частково на суму 42353,00 грн.,

зобов’язання грудня 2014р. у розмірі 82033722,72 грн. погашено за рахунок оплат, проведених на виконання постанови НКРЕКП №888 від 12.12.2014р. у розмірі 41469762,40 грн., платіжних доручень №795 від 12.02.2015р. частково на суму 337647,00 грн., №818 від 13.02.2015р. на суму 220000,00 грн., №874 від 16.02.2015р. на суму 350000,00 грн., №994 від 19.02.2015р. на суму 140000,00 грн., №1002 від 20.02.2015р. на суму 400000,00 грн., №1102 від 27.02.2015р. на суму 280000,00 грн., №1300 від 11.03.2015р. на суму 220000,00 грн., заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог №12/1-306 від 02.02.2015р. на суму 17112628,23 грн., №12/1-491 від 02.03.2015р. на суму 15275090,54 грн., №12/1-617 від 01.04.2015р. частково на суму 6228594,55 грн.

зобов’язання січня 2015р. у розмірі 42361983,48 грн. погашено за рахунок оплат, проведених на виконання постанови НКРЕКП №913 від 24.12.2014р. у розмірі 45338089,32грн. (залишок віднесено на листопад 2014р. у сумі 2976105,84 грн.),

зобов’язання лютого 2015р. у розмірі 22165252,56 грн. погашено за рахунок заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог №12/1-617 від 01.04.2015р. частково на суму 2474200,14 грн., №12/1-797 від 05.05.2015р. на суму 2127753,75 грн., №12/1-337 від 19.08.2015р. на суму 119407,31 грн., №12/1-651 від 18.09.2015р. на суму 504922,78 грн., №12/1-949 від 19.10.2015р. на суму 271656,15 грн., №12/1-1253 від 16.11.2015р. на суму 4326941,62 грн., №12/1-1510 від 16.12.2015р. на суму 5362433,17 грн., оплат, проведених на виконання постанови НКРЕКП №2538 від 02.10.2015р. (за жовтень 2015р.) у розмірі 2977937,64 грн.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, зверталось до господарського суду Донецької області з позовом №14/2-828 від 21.07.2015р. до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення 41726554,15грн., у тому числі 28393847,11 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 5644936,40 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 706397,21грн. 3% річних та 6981373,43 грн. інфляційних витрат.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1214/15 позовні вимоги задоволено частково. Провадження по справі №905/1214/15 в частині стягнення 8200865,50 грн. суми основного боргу припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17068837,89 грн., у тому числі 9362433,17 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 2776628,11 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 696472,90 грн. 3% річних та 4233303,71 грн. інфляційних витрат, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 49120,42грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. у справі №905/1214/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2016р. у справі №905/1214/15 клопотання Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги відхилено, касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2016 року у справі № 905/1214/15 та додані до неї документи повернуто.

Даним судовим актом першої інстанції встановлено факт неналежного виконання обов'язку відповідачем щодо оплати отриманого газу у період березень – квітень 2014р., листопад 2014р. – лютий 2015р. та наявність боргу останнього перед позивачем у сумі 9362433,17 грн. До того ж, досліджені та задоволені вимоги, зокрема, щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період згідно розрахунку по 07.04.2015р., інфляційні втрати, у межах позовних вимог, фактично за період по березень 2015р., з огляду на порушення строків оплати вказаного основного грошового зобов'язання та приписи ст.625 Цивільного кодексу України.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відомостями позивача, що не спростовуються відповідачем, за зобов'язанням лютого 2015р. за договором на купівлю-продаж природного газу №13-419-ПР від 31.01.2013р. борг в сумі 4000000,00 грн. на теперішній час рахується у повному обсязі, так як відсутні оплати.

З огляду на таке неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язанням лютого 2015р. інфляційні витрати у сумі 5055587,51 грн. за загальний період квітень 2015р.-липень 2017р. та за зобов'язаннями січня-лютого 2015р. 3% річних у розмірі 562727,49 грн. загалом за період з 08.04.2015р. по 15.09.2017р.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013р. саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У п.5.3 наведеної постанови зазначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання лютого 2015р. становить 5055587,51 грн. (донарахування здійснено за зобов'язанням лютого 2015р. на суму 19691052,42 грн. за квітень 2015р., на суму 17563298,67 грн. за травень 2015р.-липень 2015р., на суму 17443891,36 грн. за серпень 2015р., на суму 16938968,58 грн. за вересень 2015р., на суму 13689374,79 грн. за жовтень 2015р., на суму 9362433,17 грн. за листопад 2015р., на суму 4000000,00 грн. за грудень 2015р.-липень 2017р.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, у межах визначеного періоду, суд дійшов висновку про їх дійсний розмір у цій частині в загальній сумі 4189466,51 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 562727,49 грн. (донараховано за зобов’язаннями: січня 2015р. на суму 6228549,55 грн. за період з 08.04.2015р. по 20.04.2015р., лютого 2015р. загалом за період з 08.04.2015р. по 15.09.2017р. з з урахуванням проведених відповідачем оплат згідно представленого розрахунку).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням вищевикладеного, за допомогою програми “Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН”, суд дійшов висновку про дійсний розмір 3% річних за зобов’язанням лютого 2015р. у сумі 556072,20 грн.

У заяві №15/1-237 від 29.01.2018р. відповідач просить зменшити розмір компенсації інфляційних втрат до 1 тисячі гривень, розмір компенсації 3% річних до 1 тисячі гривень.

Матеріали справи містять сертифікат Торгово-промислової палати України №2085/05-4 від 30.07.2014р.

За змістом представленого відповідачем сертифікату №2085/05-4 від 30.07.2014р. Торгово-промисловою палатою України підтверджено настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють здійснення господарської діяльності Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, у т.ч. виконання зобов’язань Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” за договором купівлі-продажу природного газу №13-419-ПР, укладеним 31.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Початок дії обставин непереборної сили – 07.04.2014р., які продовжують діяти по теперішній час.

Проте, останній не можна розцінювати, як підставу для часткового звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою пов’язаною з виною боржника.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних витрат - частково, у розмірі встановленому судом.

Одночасно відповідач у заяві №15/1-236 від 29.01.2018р. просить надати відстрочку виконання рішення суду з підстав понесення значних збитків, недостатність тарифів, неможливості здійснення господарської діяльності у повному, належному обсязі, проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Дані обставини, за висновками заявника, свідчать про неможливість своєчасного та повного виконання ним своїх зобов’язань. Тому надання відстрочки підприємству, яке здійснює господарську діяльність у вищевказаних умовах, строком на 1 рік є вкрай необхідним заходом.

Відповідач у підґрунтя цих вимог надає у копіях: сертифікат Торгово-промислової палати України №2085/05-4 від 30.07.2014р., постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №201 від 16.02.2017р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу», заява про перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу №б/н від 02.10.2017р., ліцензія Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Серії АЕ №299065, звіти про фінансові результати (звіти про сукупний дохід) за 2016 рік, за 9 місяців 2017р., накази Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” №47 від 24.02.2017р., №52 від 27.02.2017р., №187 від 30.11.2015р., №72 від 23.03.2017р.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 331 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Діючим законодавством не передбачено переліку таких обставин, при цьому, повинно бути враховано ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, суд оцінює докази відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх матеріалів справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач проти надання відповідачу відстрочки виконання рішення заперечує з підстав власного скрутного фінансового становища.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття відстрочення виконання рішення норми процесуального законодавства не вимагають. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідив обставини справи, час прострочення виконання зобов’язання, що зумовило нарахування на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, відсутність доказів вчинення дій з боку відповідача, направлених на виконання рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2015р. по справі №905/1214/15, а також врахував баланс інтересів сторін у спірному випадку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №905/2841/17 строком на 1 рік.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ, до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення боргу у загальній сумі 5618315,00 грн., у тому числі: 3% річних у сумі 562727,49грн., інфляційних втрат у сумі 5055587,51 грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, б.1, ЄДРПОУ 03361075, банківські реквізити не зазначено) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, Шевченківський район, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720, п/р №26002301921 у АТ “Ощадбанк”, МФО 300465) 4745538,71 грн., у тому числі: 3% річних у сумі 556072,20 грн., інфляційні втрати у сумі 4189466,51 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 71183,08 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 29.03.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

7. Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2018р.

Суддя О.В. Кротінова