Ухвала суду № 73241485, 05.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №640/17354/18 Головуючий 1-ї інстанції: Колесник С.А.

Провадження №11-сс/790/583/18 Доповідач: Яковлева В.С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м.Харків

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :

головуючого - Яковлевої В.С.,

суддів - Бездітка В.М. та Курила О.М.,

з секретарем - Ілюхіною К.А.,

за участю прокурора - Коновалюка Д.С.,

захисника - адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Харкові матеріали за апеляційною скаргою захисників підозрюваного ОСОБА_3 адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, злочинними організаціями СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) строком до 20 травня 2018 року, з заставою у розмірі 704 800 гривень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисники підозрюваного ОСОБА_3 адвокати ОСОБА_1, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просять скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 більш м’який запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, домашнього арешту або застави у значно меншому розмірі. Апелянти вказують, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. Автори апеляційної скарги вважають необґрунтованою підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні слідчого. Слідчим суддею не достатньо ретельно проаналізовані матеріали, додані в обгрунтування клопотання слідчого, а також можливість застосування інших запобіжних заходів. Посилаючись на вимоги КПК України, практику ЄСПЛ, зазначає дані, що характеризують особу підозрюваного, який одружений, має постійне місце проживання та роботи, утримує малолітню дитину та дружину, яка наразі вагітна.

Підозрюваний ОСОБА_3 брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодився. Зазначене не перешкоджає розгляду апеляційної скарги згідно правил ст. 401 КПК України.

Вислухавши доповідь судді, доводи захисників на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220530002494 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (а.с.21-25).

19 березня 2018 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України (а.с.94-133).

В обґрунтування клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України; наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на переконання слідчого, у сукупності із даними про особу підозрюваного свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

1.наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України;

2.наявність реального ризику, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

3.недостатність застосування до ОСОБА_3 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Доводи апеляції щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, є неспроможними.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов’язана мати докази, достатні для пред’явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов’язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред’явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).

Матеріали, додані слідчим в обґрунтування клопотання свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення. Остаточна кваліфікація дій та доведеність його вини у вчиненні правопорушення, що інкримінуються підозрюваному, також підлягають з’ясуванню в процесі досудового розслідування та судового розгляду.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3злочину, які свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю можливого покарання та даними про особу підозрюваного, спростовують доводи апеляційних скарг про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

З висновками слідчого судді погоджується апеляційний суд, оскільки саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов’язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 є недостатнім.

Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст.196 КПК України.

Окрім того, слід зазначити, що доводи захисників є взаємовиключними, оскільки адвокати, стверджуючи про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення та недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто відсутність взагалі підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу, просять застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду клопотання за участю захисника за призначенням заслуговують на увагу, проте не є самостійною підставою для скасування вірного по суті рішення. Доводи апелянтів щодо особи підозрюваного враховані слідчим суддею та їм надана відповідна оцінка.

З таких підстав, колегія суддів вважає ухвалу слідчого Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2018 року законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисників не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисників підозрюваного ОСОБА_3 адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 22 березня 2018 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді