Постанова № 73241174, 03.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 квітня 2018 року

м.Харків

справа № 643/10952/15-ц

провадження № 22-ц/790/1995/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Колтунової А.І.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2017 року, постановлене під головуванням судді Майстренко О.М., в залі суду в місті Харкові,

в с т а н о в и в :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 14.07.2006 року Відділом РАЦС Ленінського районного управління юстиції м.Севастополя.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, справу залишити без розгляду, що в подальшому не позбавляє можливості позивача звернутися до суду із таким саме позовом.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що рішення суду було ухвалено за її відсутності, позивач жодного разу не з’являвся у судові засідання, тоді як вона бажає зустрітися із позивачем та зберегти сім’ю, оскільки вони мають від шлюбу двох синів, діти повинні виховуватися у повній родині та не бути позбавлені батьківського піклування.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони припинили шлюбно-сімейні відносини, спільного господарства не ведуть, на теперішній час сім’я фактично розпалась і не може бути збережена.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 14 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб,зареєстрований Відділом РАЦС Ленінського районного управління юстиції м.Севастополя (а.с.4).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9,10).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що сімейні стосунки між ним та відповідачкою зійшли нанівець, на даний час вони не мають спільного дозвілля, мають протилежні погляди на життя та виховання дітей, спільного господарства не ведуть. Шлюб втратив природний зміст і завдає лише страждань, позбавляючи можливості створити нову благополучну сім’ю.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Частиною 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Згідно вимог ст.110, 112 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Матеріали справи свідчать про те, що позов про розірвання шлюбу від імені ОСОБА_1 подано його представником за довіреністю ОСОБА_7 (а.с. 3,20).

При цьому довіреністю уповноважено представляти інтереси ОСОБА_1 у судах всіх інстанцій, виконавчій службі, подавати та отримувати будь-які заяви, запити, листи, довідки тощо, здійснювати представництво при перевірках правоохоронними контролюючими органами, а саме: органами внутрішніх справ України, органами прокуратури, Службою безпеки України, органами Державної податкової адміністрації України, податковою міліцією, контрольно-ревізійною службою України, санітарно-епідеміологічною службою та Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів МОЗ України; посвідчувати своїм підписом копії документів, що подаються до будь-яких підприємств, установ та організацій, тощо. Повноваження за вказаною довіреністю передоручені ОСОБА_8 (а.с.20, 21, 22).

Розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного із подружжя відповідно до ст. 110 СК України. Проте, закон не виключає можливості участі представника сторін, насамперед позивача, у розгляді справи про розірвання шлюбу.

Разом з тим, у судові засідання по даній справі позивач жодного разу не з’явився, не подав жодної заяви, у зв’язку з чим у колегії суддів виникають сумніви в тому, чи взагалі позивач обізнаний про подання такого позову від його імені, та чи дійсно розірвання шлюбу відповідає його волі.

Як зазначено вище, довіреністю, виданою представникові, обумовлена велика кількість повноважень у різних напрямках діяльності. Проте право на розірвання шлюбу є невід’ємним від особи чоловіка та дружини, тому питання їх волевиявлення на вчинення таких дій судом має ретельно перевірятись.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, ухвалив рішення про розірвання шлюбу за відсутності позивача. З часу подачі позову, а саме з липня 2015 року, позивач жодного разу не з’являвся у судові засідання, не цікавився справою; заява про розгляд справи за відсутності позивача подана також представником ОСОБА_8

Таким чином в матеріалах справи відсутні дані про те, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідають обставинам справи та вимогам закону.

У зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про залишення позову без розгляду не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки матеріали справи свідчать про те, що 26 квітня 2017 року представником позивача до суду була подана заява, в якій вказано, що позивач підтримує позовні вимоги, просить розірвати шлюб з відповідачкою; справу розглянути за його відсутності (а.с.108). Підстав для залишення позову без розгляду не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, в сумі 365 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384, п. 9 Перехідних Положень ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 11 грудня 2017 року – скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, в сумі 365 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

ОСОБА_9

Повне судове рішення виготовлено 05.04.2018 року.