Постанова № 73238828, 05.04.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м.Суми

Справа №578/983/17

Номер провадження 22-ц/788/545/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 31 січня 2018 року, ухвалене у складі судді Косар А.І., в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 23 січня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Так як ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на 31 серпня 2017 року становить 16961,19 грн та складається: із заборгованості за кредитом в сумі – 1979,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом – 13697,63 грн, а також штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн – штраф (фіксована частина), 783,87 грн – штраф (процентна складова) та судові витрати.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 31 січня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 2907 грн 26 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 січня 2012 року, яка складається з: 1979,69 грн – заборгованість за кредитом; 927,57 грн – по процентам за користування кредитом, а також 272 грн судових витрат, а всього 3179 грн 26 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині незадоволених вимог про стягнення відсотків і неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 13697,63 грн заборгованості по процентам, 500 грн – штраф (фіксована частина), 783,87 грн – штраф (процентна складова) задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін. В доводах апеляційної скарги зазначає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору приєднання. Укладення між банком та відповідачем саме вказаного виду договору підтверджується змістом заяви, в якій зазначається, що відповідач своїм підписом приєднується і зобов’язується виконувати умови, викладені в Умовах і правилах надання банківських послуг, тарифах банку, що складають Договір банківського обслуговування. Відповідач не заперечив та не довів факту його не ознайомлення з даними Умовами, тому висновки суду з цього приводу ґрунтуються на припущеннях. В анкеті-заяві при укладенні кредитного договору № б/н від 23 січня 2012 року ОСОБА_1 підтвердив власним підписом свою згоду на те, що заява разом із Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Окрім того, зазначає, що банком не заявлялися вимоги про стягнення відсотків на рівні облікової ставки НБУ.

Сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 січня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, за яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 9).

З наданих позивачем розрахунків слідує, що станом на 31 серпня 2017 року розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком становив 16961,19 грн, яка складається: з заборгованості по кредиту – 1979,69 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом – 13697,63 грн; штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500 грн. (фіксована частина) та 783,87 грн (процентна складова) (а. с. 7-8).

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з наступного.

ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з даним позовом, розмір, нарахованої кредитної заборгованості по відсоткам, комісії та штрафам, обґрунтовує умовами, викладеними у витягу із тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та умовах і правилах надання банківських послуг.

У відповідності до приписів ст. 1055 ЦК України, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла станом на 23 січня 2012 року), кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Згідно із ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач засвідчив, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, однак самі додані позивачем до позову Умови та правила, а також Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача, не мають реквізитів необхідних для офіційного документа (дата, номер).

Таким чином, надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з тарифів ОСОБА_1 не підписані і докази передачі їх екземпляра позичальнику відсутні.

Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме Умови та правила надання банківських послуг, а також Витяг з тарифів, які додані ним до позовної заяви, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови та тарифи мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно взяв на себе зобов’язання зі сплати процентів та неустойки у передбачених ними розмірах.

Наявність у відповідача обов’язку щодо сплати процентів передбачена ч. 1 ст. 1054 ЦК України, їх розмір має обраховуватися, виходячи з положень ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за якими, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України, про що і зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, мотивуючи зменшення розміру суми відсотків, що підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 1979 грн 69 коп. та процентів на суму 927 грн 57 коп.

Суд також дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 штрафів, оскільки сама заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг таких положень не містить, а доказів укладення інших угод з цього приводу між сторонами у відповідності до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», як зазначалося вище, позивачем суду не надано.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог не є безумовною підставою для їх задоволення, оскільки відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 264 ЦПК України, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, вирішує суд під час ухвалення рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 31 січня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді: С.Г. Хвостик

ОСОБА_2