Рішення № 73238266, 06.04.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6810/17

Провадження № 2/591/706/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В.

за участю секретаря: Сітало Я.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу 591/6810/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 12.02.2013 року ПАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого він є, уклав з відповідачем кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 19944 грн. зі сплатою відсотків та комісій в розмірі встановленому договором. Відповідно до умов договору відповідач мав щомісячно відповідно до графіку повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним. Однак відповідач порушує графік повернення кредиту та сплати відсотків, комісій. Станом на 10.10.2016 року відповідач має заборгованість по кредиту в розмірі 43541,66 грн. Тому просять стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором та понесені по справі судові витрати.

У даній справі 29.11.2017 року було відкрите провадження та справа призначена до розгляду на 21.02.2018 року. У зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 06.04.2018 року.

З огляду на ціну позову, характер спірних правовідносин, розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не подав.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12.02.2013 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено договір про надання кредиту. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит в розмірі 19944 грн. зі сплатою .01% річних на строк до 15.02.2016 року. Умовами договору також визначений обов’язок відповідача сплачувати щомісячну комісію, а також сплатити штраф за кожний випадок порушення прострочення строку сплати тіла кредиту/процентів/комісій. Вказані обставини підтверджуються копією договору (а.с. 8-13).

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини між сторонами є цивільними і врегульовані ст.ст. 207, 526, 527, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно зазначених положень закону кредитний договір укладається лише у письмовій формі і підписується сторонами. Відповідач, боржник за договором, зобов’язаний добросовісно виконувати свої обов’язки та повернути заборгованість по тілу кредиту, сплатити відсотки за користування.

Відповідно до умов договору факторингу (а.с. 27-34), право вимоги за вказаним кредитним договором відступлене ПАТ «Альфа-Банк» на користь позивача.

З наданих позивачем розрахунків слідує, що станом на 10.10.2016 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить: 18303,06 грн. боргу з повернення кредитних коштів, 4,64 грн. боргу зі сплати відсотків, 12833,96 грн. заборгованості зі сплати комісії, штрафи – 12400 грн..

Будь-яких доказі на спростування заборгованості з повернення тіла кредиту в розмірі 18303,06 грн. та сплати процентів в розмірі 4,64 грн., суду не надано. В той же час, вказаний розмір заборгованості підтверджується розрахунком (а.с. 15)

Розрахунки щодо нарахування процентів в сумі 4,64 грн. та штрафів на суму 12400 позивачем проведені відповідно до умов зазначених у договорі (п. 2.2 та 4 договору) та правильність їх нарахування підтверджується розрахунком позивача (а.с. 15).

Розрахунки щодо нарахування комісії, позивач обґрунтовує умовами договору (п. 2.8 договору а.с. 11).

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Судом встановлено, що договором між сторонами визначений обов’язок відповідача щомісячно сплачувати комісію. При цьому, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику. При цьому позивач нараховував комісію за послуги, що фактично супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок відповідача, що є незаконним.

За положеннями частини п’ятої статті 11, частин першої, другої, п’ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У зв’язку з викладеним відповідач зобов’язаний повернути позивачу кредит та сплатити проценти в порядку та на умовах визначених договором.

Згідно зі ст.ст. 12-13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наведеного вбачається, що доведений позивачем розмір заборгованості відповідача за договором станом на10.10.2016 року становить 30707,70 грн., яка складається з боргу з повернення тіла кредиту, заборгованості зі сплати відсотків та штрафів визначених п. 4 Договору.

Відповідно до вимог ст. 526, 530, 1049 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 30707,70 грн. заборгованості за кредитним договором. В задоволенні позову в іншій частині належить відмовити за необґрунтованістю вимог.

У зв’язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені по справі судові витрати пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1136 грн. (71 % від 1762 грн. судових витрат).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) 30707,70 грн. заборгованості за кредитним договором та 1136 грн. судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. .

Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2018 року.

Суддя