Ухвала суду № 73235613, 06.04.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2703/17 Номер провадження 11-кп/786/141/18Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Маліченка В.В.

суддів Корсун О.М., Томилка В.П.

з участю :

секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І.

прокурора Рибачук Г.А.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження №12016170020000544, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.03.2016, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 19 червня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, судимого:

- 02.03.2009 року Куп’янським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном на 2 роки;

- 01.09.2009 року Куп’янським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

- 06.10.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 10.12.2014 року Куп’янським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 25.02.2015 року Куп’янським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 та 4 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі; звільненого 09.02.2016 року по відбуттю строку покарання;

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 360, ч. 2 ст. 186 КК України та засуджено до покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України – 2 роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України – 3 роки позбавлення волі;

за ст. 360 КК України - 1 року обмеження волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України – 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк відбуття покарання вказано рахувати з 14.03.2017 року, та зараховано обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання період попереднього ув’язнення із 14.03.2017 року до вступу даного вироку в законну силу з розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Крім того, даним вироком ОСОБА_3, визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ст. 360 КК України та засуджено до покарання:

за ч. 3 ст. 185 КК України – 3 роки позбавлення волі;

за ст. 360 КК України - 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від вiдбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду зобов'язання, передбачені ст. 76 КК України.

Зараховано строк перебування під вартою ОСОБА_3 із 14.03.2017 року до 19.06.2017 року, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано з розрахунку, що один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Укртелеком» в особі Полтавської філії ПАТ «Укртелеком» в сумі 38727,74 грн.

Згідно вироку суду, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили злочини проти власності, за наступних обставин.

Епізод 1. 17.02.2017 року близько 09.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи поблизу будинку № 8 по вулиці Примакова в м. Полтаві, умисно повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, таємно проникли до телекомунікаційного колодязя та заволоділи кабелем ТПП 200х2х0,4 довжиною 0,005 км. вартістю 1159,70 грн. та кабелем ТПП 400х2х0,4 довжиною 0,005 км вартістю 2223,99 грн., що спричинило тимчасове припинення міжнародного зв’язку, чим спричинили ПАТ «Укртелеком» майнової шкоди на суму 3383,69 грн.

Епізод 2. 28.07.2017 року близько 14.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи поблизу будинку № 8 по вулиці Примакова в м. Полтаві, умисно повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, таємно проникли до телекомунікаційного колодязя та заволоділи кабелем ТПП 200х2х0,4 довжиною 0,002 км. вартістю 463,88 грн. та кабелем ТПП 400х2х0,4 довжиною 0,0045 км вартістю 2001,59 грн., що спричинило тимчасове припинення міжнародного зв’язку, чим спричинили ПАТ «Укртелеком» майнової шкоди на суму 2465,47 грн.

Епізод 3. Окрім того, 28.02.2017 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_4, перебуваючи поблизу будинку №8 по вулиці Примакова в м. Полтаві, умисно повторно таємно, шляхом вільного доступу, з фасаду будинку викрав кабель ТПП 100х2х0,04 довжиною 0,010 км. вартістю 1156,98 грн., що спричинило тимчасове припинення міжнародного зв’язку, чим завдав ПАТ «Укртелеком» майнової шкоди на суму 1156,98 грн.

Епізод 4. 13.03.2017 року близько 08.00 год. ОСОБА_3, перебуваючи поблизу металобази по вулиці Садовського, 3 в м. Полтаві, умисно повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4, таємно проникли до телекомунікаційного колодязя та заволоділи кабелем ТПП 100х2х0,4 довжиною 0,075 км. вартістю 8677,35 грн. та кабелем ТПП 200х2х0,4 довжиною 0,075 км вартістю 17395,56 грн., що спричинило тимчасове припинення міжнародного зв’язку, чим завдали ПАТ «Укртелеком» майнової шкоди на суму 26072,91 грн.

Епізод 5. Окрім того, 04.03.2016 року близько 21.40 год. ОСОБА_4, перебуваючи у магазині «Кулиничі» по вул. Великотирнівській, буд. 31/1 в м. Полтаві, умисно повторно відкрито заволодів грошовими коштами з каси магазину у сумі 1112,78 грн., чим спричинив майнової шкоди ФОП ОСОБА_5 у розмірі 1112,78 грн.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить врахувати пом’якшуючі обставини, які не були враховані судом першої інстанції, а саме тяжкий стан здоров’я, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, щире каяття, наявність на утриманні малолітнього сина.

Заслухавши доповідача, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили пом’якшити покарання, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 по епізодам 1, 2, 4 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище; та за ст. 360 КК України, як умисне пошкодження кабельної лінії зв’язку, що спричинило тимчасове припинення зв’язку; по епізоду 3 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; та за ст. 360 КК України, як умисне пошкодження кабельної лінії зв’язку, що спричинило тимчасове припинення зв’язку; по епізоду 5 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджені доказами, дослідженими судом в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.

Як встановлено колегією суддів, при вирішенні питання про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд першої інстанції повністю дотримався вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміють обвинувачені та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 про суворість призначеного судом покарання, то колегія суддів вважає їх непереконливими.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини, що впливають на призначення покарання, зокрема тяжкість злочинів, їх чисельну кількість, обставини вчинення злочинів та відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, підозрюється у вчиненні ряду інших злочинів.

Враховані судом і обставини, що пом’якшують покарання, якими суд визнав наявність у обвинуваченого щирого каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочинів.

Тому наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого обставини, якими він обґрунтовував свої доводи, судом першої інстанції у вироку враховані в повному обсязі, як того вимагає стаття 65 КК України.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Колегія суддів приймає до уваги незадовільний стан здоров’я, проте вчинення обвинуваченим, який раніше неодноразово судимий за злочини проти права власності та спрямованих на розкрадання чужого майна, нових корисливих злочинів, свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, а призначення іншого виду покарання, ніж позбавлення волі, чи зменшення призначеного строку покарання, негативно вплине на досягнення мети кримінального покарання, відповідно до статті 50 КК України.

На переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових злочинів, не є надмірно суворим, а тому підстав для призначення більш м’якого покарання, про що поставлено питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. А тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 19 червня 2017 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя В.В. Маліченко

Судді О.М. Корсун

ОСОБА_6