Рішення № 73235369, 05.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24156/16-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Єршової Л.С.,

при секретарі судового засідання - Радзімовській Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради та просить визнати неправомірною та скасувати постанову ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 070/16 від 01.12.2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 8500,00 грн. Позовну заяву обґрунтовано тим, що 17 листопада 2016 року позивачем через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради була подана до ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі-УДАБК) декларація про початок будівельних робіт щодо реконструкції квартири з пристосуванням її частини під офіс адвоката, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 23 листопада 2016 року відповідач повернув подану ОСОБА_1 декларацію для усунення виявлених зауважень та її оформлення згідно встановлених вимог. 28 листопада 2016 року головним спеціалістом інспекційного відділу №1 УДАДК була проведена позапланова перевірка достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт та складений акт про те, що у поданій декларації про початок виконання будівельних робіт вказана II категорія складності об’єкту замість III категорії складності та протокол про адміністративне правопорушення. 01 грудня 2016 року заступником начальника ОСОБА_2 - начальником інспекційного відділу №1 УДАБК Одеської міської ради було винесено постанову № 070/16 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 8500,00 грн. Однак, позивач вважає, що перевірка інспектором УДАБК була проведена не законно, без відповідного наказу начальника УДАБК про необхідність проведення позапланової перевірки достовірності даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт від 16.11.2016 року та після повернення цієї декларації заявнику, що є підставою для визнання неправомірною та скасування вищезазначеної постанови.

Відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав. Однак, в матеріалах справи наявні заперечення відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 у яких зазначено, що позапланова перевірка була проведена відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами якої стосовно позивача цілком правомірно була складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності у якості накладення штрафу у розмірі 8500,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних обставин.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Судом встановлено, що 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради була подана до ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради декларація про початок будівельних робіт щодо реконструкції квартири з пристосуванням її частини під офіс адвоката, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.(а.с.45-48)

Відповідно до копії Акту перевірки дотримання вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.11.2016 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. За результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 в декларації наведені недостовірні дані, чим порушено ч. 8 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».(а.с.28-30)

28 листопада 2016 року по відношенню до позивача головним спеціалістом інспекційного відділу № 1 ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ОСОБА_3 за результатами позапланової перевірки був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого, ОСОБА_1 вказала недостовірні дані в декларації про готовність до експлуатації об’єкта 2-ї категорії складності, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 8 ст. 96 КУпАП України.(а.с.31-35)

Приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 28.11.2016 року позивачу надіслано вимогу про усунення порушення вимог містобудівного законодавства в термін до 28.12.2016 року.(а.с.36-38)

Постановою ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 року № 070/16 визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 96 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 гривень.(а.с.40-43)

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 10 КУпАП вина є обов’язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Крім того, у відповідності до ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), який розглядатиме справу, вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає, вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім того, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз’яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов’язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами п.3 ч.1 ст. 293 КУпАП.

В матеріалах справи міститься копія заповненої позивачем декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до I-III категорії складності, проте дана декларація не зареєстрована органом державного архітектурно-будівельного контролю (а.с.45-48)

Разом з тим, ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 23.11.2016 року № 01-16/680д/д, на підставі п.11 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, було повернуто декларацію позивачу для усунення виявлених зауважень та її оформлення згідно установлених вимог та зазначено, що після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до територіального органу ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, через Департамент надання адміністративних послуг, для реєстрації декларації (а.с.12-12а).

Згідно частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та імовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Отже, суд зазначає, що з аналізу вищенаведеної норми права випливає висновок, що поняття «подання декларації» як складова підстав для відповідальності за повноту та достовірність зазначених в ній даних включає і реєстрацію (прийняття) Інспекцією цієї декларації. У разі використання Інспекцією свого права на відмову у реєстрації декларації та повернення її для виправлення виявлених недоліків, така декларація не може вважатися поданою та бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» за порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 року № 21 -720а15 (№816/6496/13а).

ОСОБА_4 ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 23.11.2016 року № 01-16/680д/д декларація про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до I-III категорії складності, була повернута позивачу на доопрацювання, а тому не може вважатися поданою, у зв’язку із чим у відповідача не було підстав для проведення перевірки достовірності, вказаних у цій декларації даних, та винесення по результатам перевірки постанови по справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 року № 070/16.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що постанова ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 року № 070/16, якою визнано ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 гривень є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів, показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи.

Відповідачем зі свого боку не надано суду жодних доказів щодо скоєння позивачем вище зазначеного правопорушення.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), була ратифікована Законом України N 475/97-ВРвід 17.07.97 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 законними та обґрунтованими, такими, що знайшли своє належне підтвердження у матеріалах та при розгляді справи, тому приходить до висновку про повне задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 3, 6, 7-9, 11, 73-77, 242, 268-272, 286 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання неправомірною та скасування постанови, - задовольнити.

Постанову ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 070/16 від 01.12.2016 року про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 96 КУпАП шляхом накладення штрафу у сумі 8500,00 грн., - визнати неправомірною та скасувати.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене та підписане 05.04.2018 року.

Суддя Л. С. Єршова05.04.18