Рішення № 73235323, 05.04.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5928/18

Провадження № 2а/522/1043/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить примусово видворити з України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання постанови суду.

При цьому посилаються на те, що 29.09.2015 було виявлено громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав без документів на право проживання в Україні, чим порушив ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ухилився від виїзду з України після закінчення тимчасового терміну перебування в Україні.

В результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що відповідач знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні.

Відповідач пояснив, що до України прибув вперше у 2010 році через консульство ОСОБА_2 в Україні. 12.05.2015 р. отримав паспорт та виїхав 14.06.2015 р. через КПП «Кучурган». На даний час перебуває на території України більше 90 днів у 180 – денний період.

02.10.2015 р. Любарським РС УДМС в Житомирській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження відповідача та зобов’язано його покинути територію України у термін до 01.11.2015 р. Зазначене рішення відповідач не виконав.

19.09.2017 р. відповідач отримав посвідку на тимчасове проживання з метою возз’єднання сім’ї з громадянкою України, яку було оформлено УДМС України в Миколаївській області за клопотанням його дружини. Під час оформлення документів для видачі посвідки на тимчасове проживання відповідач надав свій національний паспорт виданий 12.05.2015 р., в якому були завідомо недостовірні відомості щодо перетину державного кордону України (в паспорті проставлені підробленні дати-штампи ДПС України про перетин державного кордону України, що підтверджуються даними Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, отриманими з Управління СБУ в Одеській області).

У зв’язку з вищенаведеним УДМС України в Миколаївській області було прийнято рішення від 26.01.2018 р. про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.1 ч.19 постанови КМУ від 28.03.2012 № 251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» та знято відповідача з обліку осіб, які тимчасово перебувають на території Миколаївської області.

Законних підстав для перебування на території України не має. Законного джерела існування не має. Проте, що він знаходиться не території України нелегально йому відомо.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву про те, ще позов підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач, надав суду заяву про те, що позов визнає та просить розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.09.2015 р. було виявлено громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав без документів на право проживання в Україні, чим порушив ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ухилився від виїзду з України після закінчення тимчасового терміну перебування в Україні.

У результаті проведеної перевірки наявних документів та відібраних пояснень у відповідача було встановлено, що відповідач знаходиться на території України без документів на право проживання в Україні.

Відповідач пояснив, що до України прибув вперше у 2010 році через консульство ОСОБА_2 в Україні. 12.05.2015 р. отримав паспорт та виїхав 14.06.2015 р. через КПП «Кучурган». На даний час перебуває на території України більше 90 днів у 180 – денний період.

02.10.2015 р. Любарським РС УДМС в Житомирській області було прийняте рішення про примусове повернення в країну походження відповідача та зобов’язано його покинути територію України у термін до 01.11.2015 р. Зазначене рішення відповідач не виконав.

Відповідно до матеріалів справи відповідач 19.09.2017 р. отримав посвідку на тимчасове проживання з метою возз’єднання сім’ї з громадянкою України, яку було оформлено УДМС України в Миколаївській області за клопотанням його дружини. Під час оформлення документів для видачі посвідки на тимчасове проживання відповідач надав свій національний паспорт виданий 12.05.2015 р., в якому були завідомо недостовірні відомості щодо перетину державного кордону України (в паспорті проставлені підробленні дати-штампи ДПС України про перетин державного кордону України, що підтверджуються даними Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України, отриманими з Управління СБУ в Одеській області).

У зв’язку з вищенаведеним УДМС України в Миколаївській області було прийнято рішення від 26.01.2018 р. про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянину ОСОБА_2 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.1 ч.19 постанови КМУ від 28.03.2012 № 251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання» та знято відповідача з обліку осіб, які тимчасово перебувають на території Миколаївської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідач з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту в Україні до ГУ ДМС України в Одеській області не звертався, відповідного бажання під час опитування не виявив, жертвою торгівлі людьми себе не вважає.

Відповідно до частини 1 стаття 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» «іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України)…».

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, та існує ризик його втечі…».

Відповідно до ч. 13 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 2 ст. 288 Кодексу адміністративного судочинства адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов’язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України, законних підстав перебування його на території України судом не встановлено, у зв’язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 статті 371 КАС України слід допустити негайне виконання рішення суду

Керуючись ст. 1, ч. 3 ст. 25, ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 288, 289, п. 3 ч. 2 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Примусово видворити з України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

05 квітня 2018 року