Рішення № 73234008, 05.04.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. справа № 809/433/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шемей М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов"язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов"язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно відмовлено у врахуванні до заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та північних надбавок, повідомлено про застосування максимальної величини заробітної плати при обчисленні його пенсії, а також відмовлено у зарахуванні в пільговому обчисленні (рік за півтора) стажу роботи в районі крайньої Півночі. Просить задовольнити позов.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

29.03.2018 Надвірнянське об"єднане УПФУ Івано-Франківської області подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечують проти позову з підстав викладених у відзиві. Просять відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1, є пенсіонером. Перебуває на обліку в ОСОБА_2 об"єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області.

При визначенні пенсії позивачу, відповідач не врахував до стажу в пільговому обчисленні період роботи в районі Крайньої Півночі, що стало підставою для звернення позивача до суду.

27.10.2017 позивач звернувся із заявою до ОСОБА_2 об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з проханням перерахувати його пенсію відповідно до поданої довідки про заробітну плату №74 від 09.12.2016, виданої ООО "Монтехком" з урахуванням північної надбавки та районного коефіцієнту та компенсації при звільненні з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки. Також, просив при розрахунку пенсії врахувати стаж роботи в районах Крайньої Півночі з 12.12.2014 по 25.06.2015 року з урахуванням кратності 1,5 так як за даний період працював на постійній основі, але не вахтовим методом. Крім того, просив не застосувати обмеження максимальної величини заробітної плати.

ОСОБА_2 об"єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №375/Ш-15 від 08.11.2017 відмовлено у врахуванні до його заробітної плати районних коефіцієнтів та північних надбавок, повідомлено про застосування максимальної величини заробітної плати при обчисленні його пенсії, а також відмовлено у зарахуванні в пільговому обчисленні (рік за півтора) стажу роботи в районі Крайньої Півночі.

Не погоджуючись із відповіддю, наданою відповідачем, позивач звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими ватами.

Цим же пунктом передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, встановлено указами Президії Верховної Ради СРСР від 01.08.1945 року "Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працювати б районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів крайньої Півночі", а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці Президії ВЦРСП від 16.12.1967 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу PCP № 148 від ! 10.02.1960 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого I960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Підпунктом "д" п.5 цього Указу передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди громадянами ОСОБА_3, що домовляються , які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки — по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадяни ОСОБА_3, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої, Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев’ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Вказана Тимчасова угода надає громадянам сторін цієї угоди право на Достроковий вихід на пенсію по старості за віком, за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права. Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Згідно довідки про заробітну плату позивача № 74 від 09.12.2016 за період роботи з 12.12.2014 по 25.06.2015 у ВАТ "Монтехком" підстав для зарахування заробітної плати після 1992 року з врахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки немає в зв'язку з тим, що період не відповідає нормам, передбаченим Законом України "Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР", де вказано, що в разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, обчислення заробітної плати, з якої призначається пенсія, з 01.01.1992 року проводиться із виключенням районних коефіцієнтів та північних надбавок .

Разом з тим, частиною 3 статті 96 нього Закону передбачено при вибутті осіб, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлено, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку обчисленого відповідно до статтей 76 та 78 цього Закону.

Абзацом першим частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено врахування для обчислення пенсії не лише заробітної плати, а й іншого доходу за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Тобто, встановлено, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 1 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу без будь-яких виключень.

Згідно частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) : з будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно із частиною 2 статті 41 вказаного Закону суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої.

Обмеження максимальної величини заробітної плати були встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 року № 1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб’єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу, з яких справляються збори ( внески) до соціальних фондів".

Судом встановлено, що в період з 12.12.2014 року по 25.06 2015 року відсутнє будь-яке обмеження коефіцієнтів 5.6 заробітної плати, оскільки з 01 липня 1998 року запроваджено максимальні розміри заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески, а після набрання чинності Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" сплачується єдиний страховий внесок.

Стосовно доводів відповідача про застосування строків звернення до суду, які встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що позивач про порушення своїх прав дізнався в листопаді 2017 року з отримання листа відмови відповідача, а до суду із позовною заявою звернувся 05.03.2018. Тому строки звернення до суду передбачені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України не порушені.

Згідно з частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню в цілому.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.