Рішення № 73233969, 06.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/530/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді - Бутенко А.В., за участю секретаря - Філімоненко А.О., за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2 (за ордером)

представник відповідача – ОСОБА_3 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

З адміністративним позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії щодо відмови в наданні путівки до санаторно-куротних закладів Міністерства оборони України;

- зобов’язати Одеський обласний військовий комісаріат надати путівку до санаторно-курортних закладів Міністерства оборони України згідно з Порядком, встановленним чинним законодавством.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, як ветеран військової служби, 19 грудня 2017 року звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому путівки до санаторно-куротних закладів Міністерства оборони України з оплатою 25 відсотків її вартості, однак листом від 03.01.2018 року відповідачем відмовлено у задоволенні його заяви та запропоновано звернутись до органу праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації місця проживання та отримання пенсії. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки як ветеран військової служби, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», має переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України. Ветерани військової служби забезпечуються путівками державними органами Міністерства оборони України, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації- правонаступниками, тому відмова відповідача у наданні путівки є протиправною та він має обов’язок надату таку путівку.

Відповідачем надано відзив на позов, який обґрунтований тим, що позивач є інвалідом із числа військовослужбовців строкової військової служби, оскільки отримує пенсію у Малиновському Об’єднаному управлінні пенсійного фонду в м. Одесі. Відповідно до Інструкції про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, забезпечення санаторно-куротними путівками інвалідів із числа військовослужбовців строкової військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», здійснюється Міністерством соціальної політики України та його територіальними органами. Крім того, до пакету документів позивачем не було додано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою № 070/о, що суперечить Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів.

Отже, вважають свої дії щодо відмови у наданні позивачу правомірними, але просять одночасно адміністративний позов залишити без розгляду відповідно до п. 2 ч.1 ст. 240 КАС України, в зв’язку з тим, що позов підписаний іншою особою, яка не має на це повноважень та відмовити у задоволенні позовних вимог.

2. Заяви, клопотання учасників справи.

04.04.2018 року від представника позивача надано відповідь на відзив, з якої вбачається, що доводи і міркування, викладені у відзиві не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач звернувся до відповідача як ветеран військової служби та має право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, тому йому надається право вибору в забезпеченні путівками за одним із них. Позивачем було надано для отримання путівки повний пакет документів, в тому числі довідку за формою № 070/о. Про таку підставу відмови у наданні путівки в листі відповідача від 03.01.2018 року не вказувалось, тому твердження відповідача не відповідають дійсності.

Також, 04.04.2018 року позивачем подано заяву про те, що адміністративний позов підписаний ним власноруч, ним допущено помилку у написанні ініціалів особи, яка підписала позов. Враховуючи таку обставину, питання про залишення позову без розгляду не вирішувалось судом.

Інших заяв та клопотань до суду по суті справи не надходило

3. Інші процесуальні дії у справі.

За клопотанням представника відповідача, судове засідання, призначене на 02.03.2018 року було відкладено до 15.03.2018 року зв’язку з тим, що п’ятнадцятиденний термін для надання відзиву на позов станом на 02.03.2018 року на сплинув.

15.03.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості позивачу отримати відзив на позов на підготувати відповідь на відзив, а також за клопотанням представника позивача до 04.04.2018 року.

Мотивувальна частина.

1. Позивач, ОСОБА_1, є громадянином України, ветераном військової служби, що підтверджується посвідченням серії АА № 244662 від 10.10.2017 року (а.с.8) та особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Водночас, позивач є інвалідом 2 групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії Є № 097756 від 12.04.2006 року (а.с. 54) та перебуває на обліку в районному управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію по інвалідності військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ – інвалідам 2 групи згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (а.с.39).

Як пояснив суду позивач, після отримання довіки медичної установи для одержання путівки на санаторно-курортне лікування № 173/566 від 14.07.2017 року (а.с. 63), він звернувся до відповідача для отримання путівки на санаторно-курортне лікування та отримав копію путівки № 9913 для оформлення необхідних медичних документів для її отримання, що підтверджується копією путівки на період з 18.11 по 08.12.2017 року (а.с. 64). Після отримання санаторно-курортної карти за формою №070/о (а.с. 65), знову звернувся до відповідача для отримання путівки із заявою від 19.12.2017 року (а.с. ), однак отримав відмову у видачі путівки, викладену у листі від 03.01.2018 року із роз’ясненням права на отримання путівки з оплатою повної вартості або звернення до органу праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації для отримання безкоштовної путівки як інвалід війни.

Не погоджуючись із відмовою Одеського обласного військового комісаріату у видачі путівки на санаторно-курортне лікування позивач звернувся до суду.

2. Докази, відхилені судом у матеріалах справи відсутні.

3. Аргументи, наведені учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав задоволення позову.

Позивач вважає, що має переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України із отриманням відповідної путівки саме у територіальному органі Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», що відповідачем не враховано при прийнятті рішення про відмову у наданні путівки.

Дійсно, відповідно до п. 5 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ветеранам військової служби України, крім інших, надається така пільга, а саме переважне право на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 7 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 446 (далі-Порядок № 446), путівками до санаторно-курортних закладів з оплатою 25 відсотків їх вартості забезпечуються особи, на яких поширюється дія цього Закону, та які отримають пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 3 цього Порядку, ветерани військової служби забезпечуються путівками державними органами, з яких вони були звільнені на пенсію, а у разі їх ліквідації- правонаступниками.

Пунктом 4 Порядку забезпечення санаторно-курортним лікуванням, медичною та медико-психологічною реабілітацією осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів військової служби, визначеного Інструкцією про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико-психологічної реабілітації у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року № 591, визначено, що, зокрема, ветерани військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», забезпечуються санаторно-курортними путівками уповноваженими органами Міністерства оборони України, з яких вони були звільнені на пенсію.

Враховуючи те, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», суд погоджується із наявністю у позивача права на отримання путівки від Одеського обласного військового комісаріату.

Відмовляючи у наданні путівки відповідач виходив з того, що згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, пенсіонери із числа військовослужбовців, які визнані інвалідами 1 та 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування незалежно від виду пенсії, яку вони отримують.

На думку відповідача, відповідно до п.15 Порядку № 446, на який посилається позивач, забезпечення путівками інвалідів з числа військовослужбовців строкової військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», здійснюється Міністерством соціальної політики України та його територіальними органами згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 187. Таке положення також закріплене у п. 14 Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року № 591, тому позивачу правомірно відмовлено у видачі путівки, з чим суд не погоджується виходячи з наступного.

Позивач має встановлене законом право на пільгу щодо санаторно-курортного лікування як ветеран військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», також як інвалід військової служби з числа військовослужбовців строкової військової служби, який отримує пенсію відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Суд зазначає, що згідно з п.13 Порядку № 446, у разі, коли особи, зазначені в пункті 2 цього Порядку, мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.

При цьому аргумент відповідача про ненадання позивачем довідки за формою №070/о, судом не приймається, оскільки про відсутність такої довідки у письмовій відмові, викладеній в листі від 03.01.2018 року не зазначено, отже не було підставою для відмови у наданні путівки.

Також, судом не береться до уваги твердження відповідача про те, що позивач звернувся письмово відповідно до Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року № 591, оскільки позивач перш за все звертався як ветеран військової служби, а потім як інвалід 2 групи, до того ж отримував копію путівки як ветеран Збройних Сил України та направлявся для отримання санаторно-курортної карти за формою №070/о, яку отримав 09.11.2017 року.

4. Враховуючи право позивача на санаторно-курортне лікування за кількома законами, надане йому право вибору органу в забезпеченні путівкою, суд дійшов висновку, що Одеським обласним військовим комісаріатом порушено переважне право позивача на забезпечення санаторно-курортним лікуванням у санаторіях Міністерства оборони України, передбачене п. 5 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

5. При розгляді справи та вирішенні спору судом застосовано пункт 5 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», ч.3 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, пункти 2,7,13 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 446, пункт 14 Порядку забезпечення санаторно-курортним лікуванням, медичною та медико-психологічною реабілітацією осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил України, ветеранів військової служби, ветеранів війни, членів їх сімей та інших пільгових категорій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 04.11.2016 року № 591, оскльки зазначені норми законодавства регулюють спірні правовідносини.

6. Судом не застосовується пункт 15 Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 року № 446, оскільки у межах спірних правовідносин має бути застосований пункт 13 зазначеного Порядку.

Відповідно до ч.1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України застосовують практику Європейського суду з прав людини при розгляді справ як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини при застосуванні принципу верховенства права сформульовано такі його ознаки, як визнання пріоритетності, домінування, визначальної ролі прав людини у діяльності держави, поширюваність цієї пріоритетності, цього принципу на діяльність усіх без винятку органів держави, правова визначеність становища людини у тій ситуації, в якій вона перебуває, обсяг будь-якого правового розсуду й спосіб його здійснення мають бути з достатньою ясністю визначені законом.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України « Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 72, 139, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 в наданні путівки до санаторно-курортних закладів Міністерства оборони України.

Зобов’язати Одеський обласний військовий комісаріат (65014, м. Одеса-14, код 03402010) надати ОСОБА_1 (65031,АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) путівку до санаторно-курортних закладів Міністерства оборони України згідно з Порядком, встановленним чинним законодавством.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 06.04.2018 року.

Суддя Бутенко А.В.

.