Рішення № 73232167, 05.04.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3419/17

2-а/214/30/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу№214/3419/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання зробити перерахунок і виплатити разову грошову допомогу до 5-го травня, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_2 щорічної державної допомоги до 5-го травня за 2017 рік в меншому розмірі, ніж встановлено законом; зобов’язати Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат зробити перерахунок та випалити ОСОБА_2 разову щорічну державну допомогу до 5-го травня за 2017 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком виходячи із розміру, який встановлено ст. 28 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 1200 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог вказав, що він є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон №3551-XII), зокрема на отримання одноразової щорічної грошової допомоги до 5-го травня в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, що складає 6235 грн. Однак, відповідач у 2017 році протиправно виплатив йому таку допомогу у меншому розмірі, ніж визначено Законом №3551-XII, лише 1200 грн. Вважає, що такі дії відповідача порушують його конституційні права.

Представник позивача до судового засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав на адресу суду заперечення щодо позову, в яких вказав, що він є неналежним відповідачем, так як не є суб’єктом владних повноважень. ОСОБА_2 перебуває на обліку в Саксаганському УПСЗН. Центр лише готує відомості на підставі суб’єктів владних повноважень. Просив закрити провадження щодо центу, розгляд справи проводити в відсутність його представника та відмовити у задоволенні позову (а.с. 83-84).

Представник позивача подала відповідь на відзив в якому вказала, що саме центром здійснено нарахування та виплату позивачу щорічної державної допомоги до 5-го травня в 2017 році. Отже, він є належним відповідачем по справі (а.с. 97-98).

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21.09.2017 позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 33-34).

06.12.2017 задоволено клопотання представника позивача, та відповідною ухвалою замінено відповідача (а.с. 49-50). -

23.01.2018 відповідач подав заперечення на позов (а.с. 83-84)

08.02.2018 представник позивача подала відповідь на відзив (а.с. 97-98).

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явилися. Відповідач надав заперечення на позовну заяву та заяву про розгляд справи у його відсутності. Представник позивача надав відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АБ №167555 (а.с. 38) та має право на пільги, встановлені Законом № 3551-ХІІ, у зв’язку з чим проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни до 5 травня 2017 року у розмірі 1200 грн. (а.с. 39).

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Дніпропетровської облдержадміністрації, тому нарахування та проведення виплати недоотриманої щорічної разової грошової допомоги здійснюється Дніпропетровським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49123), про що зазначено у листі Управління праці та соціального захисту населення (а.с. 10).

В 2017 році здійснено виплату позивачу разової щорічної державної допомоги до 5 травня за 2017 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі 1200 грн. (а.с. 39).

23.05.2017 ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради з заявою, в якій просить виплатити йому разову грошову допомогу до 05.05.2017 в розмірі 6235 грн. (а.с. 9).

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті від 31.05.2017 за № С-633/063 ОСОБА_2 повідомлено, що йому, як учаснику бойових дій нараховано та проведено виплату коштів у розмірі 1200 грн. Питання нарахування та проведення виплати щорічної грошової допомоги особам, які не є пенсіонерами, належить до компетенції Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Для більш детального вирішення питання необхідно звернутися до департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації (а.с. 10).

21.09.2017 позивач уточнив позовні вимоги пред’явивши їх до Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с. 33-34).

Відповідно до статті 12 Закону № 3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 107-VI) вказану частину статті 12 Закону № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пункт 20 розділу II Закону № 107-VI стосовно виплати щорічної разової допомоги.

Частиною другою статті 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом третім статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (далі - Закон № 79-VIII), який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Наведені положення Закону № 79-VIII не були визнані неконституційними та є чинними.

У 2017 році Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.04.2017 р. № 223 «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", якою встановлено, що у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України «Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, які перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків - 1200 гривень.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Суд дійшов до висновку, що Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат. Відповідні акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "ОСОБА_3 проти України" від 03 червня 2014 року (заява № 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

З огляду на встановлені факти, беручи до уваги наведені норми права, суд дійшов висновку, що у 2017 році виплата позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових, правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Суб’єкт владних повноважень, здійснюючи виплату позивачеві допомоги до 5 травня у розмірі 1200 грн., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України.

Отже, здійснивши системний аналіз зазначених правових норм, який дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувати та сплатити позивачу ОСОБА_2 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій в інший порядок і розмірах, ніж визначено ст. 12 Закону № 3551-ХІІ та постановою КМУ № 223.

Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Бюджетним кодексом України, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012, постановою КМУ від 05.04.2017 р. №223 «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", ст.ст. 8-11, 17, 71, 94, 158-163, 186 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до Дніпропетровського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання зробити перерахунок і виплатити разову грошову допомогу до 5-го травня.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо розгляд справи відбувся в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу VІІ Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: м-н. Сонячний, буд. 55, кв. 29, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідач: Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, адреса місця знаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення суду складено та підписано 05.04.2018.

Суддя Хомініч С.В.