Ухвала суду № 73229837, 09.06.2016, Біловодський районний суд Луганської області

09.06.2016

справа № 1кп 408/114/15

№ 417/1579/15-к

У Х В А Л А

9 червня 2016 року смт.Біловодськ

Колегія суддів Біловодського районного суду Луганської області в складі :

головуючого судді Карягіної В.А.

суддів Соболєва Є.О.

ОСОБА_1

секретаря Сахаровій О.Ю.

за участю прокурора Васильєвої О.В.

захисника ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Біловодського районного суду Луганської області кримінальне провадження № 22015130000000460 відносно

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, вул. 40-річчя Жовтня,76,

раніше не судимого, пенсіонера,

-у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст,258-3 ч 1 КК України

В С Т А Н О В И Л А :

. В судовому засіданні виникла необхідність відкладання розгляду кримінального провадження, у зв*язку з чим прокурором заявлено клопотання про продовження на 60 діб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було обрано ОСОБА_3 та спливає 11.06.2016року , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, відсутність місця проживання на території, яка контролюється державними органами влади України.

Захисник не погодився з думкою прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв*язку із недоведеністю вини ОСОБА_4 , з чим погодився і обвинувачений, вважаючи необхідним відмовити в задоволенні клопотання прокурору без обрання будь-якого виду запобіжного заходу з посиланням на погіршення стану здоров*я обвинуваченого з наданням письмових доказів та з посиланням на рішення ЕСПЛ.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ст..1 КПК України дане законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії)

Так, відповідно до ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого,

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

У своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності.

З наданих до провадження письмових доказів, на яких грунтуються доводи захисника щодо необхідності залишити обвинуваченого ОСОБА_3 на свободі за станом здоров*я, видно, що ОСОБА_3 після прибуття до слідчого ізолятору м.Старобільська 18 вересня 2015 року, був проведений профілактичний огляд, під час якого встановлено діагноз гіпертонічна хвороба Шст.(ГПМК ГЛЖ, АСС від 20.07.2015р) ранній відновлювальний період, ризик 3, ИХС,ФК, дифузний кардіосклероз СН 11А, за час перебування в СІ звертався за медичною допомогою з приводу гіпертонічної хвороби, проходив стаціонарне лікування в медичній частині установи з 18.09.2015 по 24.10.2015р. Станом на 07.06.2016 року у обвинуваченого встановлений діагноз: атеросклеротична гіпертонічна енцефалопатія11, наслідки ішемічного інсульту в медіа базальних відділах головного мозку по типу транзиторної тотальної амнезії Виражений вестибуло-атактичний синдром, зниження мнестичних функцій, диссомнія. Також встановлена гіпертонічна хвороба Шст., ризик №, СН 11А, ФК. ИХС, дифузний кардіосклероз , ЕКГ серця від 07.06.2016р- ознаки гіпертрофії міокарду, гіпертрофії лівого шлуночка, дифузні зміни міокарду. Ці документи свідчать, що стан здоров*я обвинуваченого за час знаходження під вартою і неможливості отримання достатнього рівня медичної допомоги значно погіршився і на даний час існує загроза його життю..

Згідно рішення ЕСПЛ « Кущ проти України» зазначено, що продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення, національні суди здебільшого посилалися на підстави, наведені при його затриманні та не додавши жодних нових деталей. У зв*язку з чим Європейський суд встановив порушення п.3 ст.5 Конвенції. Також зазначено, що рішення законності тримання заявника під вартою, які розглядалися як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду, не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам ст..5 пункт у 4 Конвенції,оскільки вони просто повторно наводили стандартний набір підстав для тримання заявника під вартою і не розглядали правдоподібності таких підстав за конкретних обставин його становища.

З огляду на викладене та враховуючи те, що термін перебування під вартою ОСОБА_3 . спливає 11.06. 2016 року, прокурором не наведено нових підстав для продовження обвинуваченому терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на вищевикладену позицію Европейського суду з прав людини та на стан здоров*я обвинуваченого , а також те, що за ч.5 ст. 176 КПК України до ОСОБА_3 не може бути застосований альтернативний запобіжний захід, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання прокурору відмовити.

.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331,350 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ст.. 258-3 ч 1 КК України відкласти на 12 серпня 2016 року на 10.00 годину.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Карягіна В.А.

Судді Соболєв Є.О.

ОСОБА_1