Рішення № 73229381, 30.03.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/681/18

Провадження №2/442/778/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

30 березня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Хомика А.П.,

за участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дрогобицької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -

з участю представника третьої особи - Дум»як О.А.

встановив :

30.01.2018 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітнього сина: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову покликається на те, що 08.02.2001 року уклала шлю з відповідачем, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3. 04.08.2011 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу син залишився проживати разом з нею та знаходиться на її утриманні. Більше 6 років відповідач участі у вихованні та догляді дитини не бере, її фізичним та духовним розвитком не займається, аліментів не сплачує. Станом на 01.12.2017 року його заборгованість по аліментах становить 76000 грн.

Позивач позовні вимоги підтримала та дала пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позовній заяві. Не заперечила щодо заочного розгляду справи, оскільки відповідач повторно не з'явився в судове засідання.

Відповідач в судове засідання потворно не з'явився, причин своєї неявки не повідомляв, однак належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи за останньою відомою судові адресою. Суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши заочний розгляд справи.

Представник третьої особи - Дум»як О.А. відносно задоволення позову не заперечила, при цьому просила врахувати інтереси дитини.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1.

Що стосується участі відповідача у вихованні дитини, суд бере до уваги висновок про доцільність позбавлення батьківських прав Дрогобицької районної державної адміністрації від 29.12.2017 року, затверджений головою райдержадміністрації В.А. Шутко, з якого вбачається, що дитина проживає в АДРЕСА_1 і знаходиться на утриманні матері. Батько з сім'єю не проживає, участі у його вихованні не приймає, матеріально не допомагає.

Відповідно до довідки про склад сім'ї №2058, виданої 05.12.2017 року, неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1.

Відповідно до характеристики на випускника 2017 року ОСОБА_3, наданої Снятинським НВК, навчанням та вихованням хлопця займалась його мама ОСОБА_1, відвідувала батьківські збори, брала участь в загальношкільних заходах. Батько не займався вихованням і навчанням сина протягом 5 років перебування дитини в Снятинському НВК (2012-2017 рр).

З відповіді № 09-40-13/20470 від 11.12.2017 року, наданої начальником Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області Нагорняк В.Я. вбачається, що заборгованість боржника ОСОБА_2 зі сплати аліментів на неповнолітного сина ОСОБА_3 станом на 01.12.2017 року становить 76000 грн.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення, визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. У принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15 та 16 Постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її харчування, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначенні фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.

На думку суду, надано достатньо доказів, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.

За таких встановлених обставин, винної поведінки відповідача ОСОБА_2 та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками, враховуючи права та інтереси дитини, суд дійшов до висновку про ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків і необхідність позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітнього сина.

За замістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, зокрема у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь держави 704,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, ч. 4 ст. 206, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області області протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Хомик А.П.