Ухвала суду № 73229361, 06.04.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/142/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2018 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів Гончара В.М., Ткаченко Л.Я.,

із секретарем Яременко З.А.,

за участю прокурора Романів Д.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_4 та захисника – адвоката ОСОБА_3, який діє в його інтересах на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30.03.2018 року, якою стосовно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, не маючого судимості,

застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 21 год. 30 хв. 27 березня 2018 року до 21 год. 30 хв. 25 травня 2018 року, з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 105 720 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Т.в.о заступника начальника СВ Новоукраїнського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда із клопотанням, яке погоджено із прокурором Новоукраїнської місцевої прокуратури ОСОБА_7, в якому просив застосувати стосовно ОСОБА_4, який є підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28 березня 2018 року за №12018120230000264, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30.03.2018 року вказане клопотання слідчого було задоволено і стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 105 720 грн. Приймаючи вказане рішення, слідчий суддя вказав, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. При цьому слідчий суддя також врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв’язку з чим, застосував до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як застосування більш м’яких запобіжних заходів, на його думку, не зможе забезпечити належне виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов’язків.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді в апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_4 просить змінити йому обраний запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на пункти 1-3 ч.1 ст.194 КПК України. Також просить зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На обгрунтування своєї вимоги посилається, що призначний слідчим суддею розмір застави є непомірним для нього, оскільки він не працює та має на утриманні двох малолітніх дітей.

В апеляційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 просить ухвалу районного суду скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого. В обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм процесуального права та без урахування матеріалів, що характеризують особу підозрюваного, його сімейний стан, соціальні зв’язки.

Зазначає, що матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не містять даних, що застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов’язків і при цьому будуть існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Не встановлені такі дані і слідчим суддею.

Окрім цього, зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, батьків пенсіонерів, дружину, яка перебуває на 21-22 тижні вагітності, компрементуючих даних стосовно підозрюваного не здобуто.

Також вважає, що у слідчого судді були підстави визначити ОСОБА_4 мінімальний розмір застави, а саме 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_4 та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційних скарг, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг та вважає, що слідчий суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, перевіривши матеріали подання слідчого про обрання запобіжного заходу, які надійшли із районного суду, та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_4 та захисника – адвоката ОСОБА_3, задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з’явитися на судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, при розгляді клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.

Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на наявних зібраних в ході досудового розслідування доказах, як зокрема: протоколом ОМП, протоколом допиту потерпілого, протоколом допиту свідка, протоколом допиту підозрюваного, протоколом проведення слідчого експеременту, про що правильно зазначено слідчим суддею суду першої інстанції.

З огляду на викладене, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що наявні матеріали клопотання свідчать про існування фактів та інформації, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Водночас, матеріали клопотання містять дані, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може ухилятися від кримінальної відповідальності, можливість підозрюваним впливати на свідків, потерпілого, та іншого підозрюваного, можливість підозрюваного вчинити інше кримінальне правопорушення.

Про наявність вказаних ризиків свідчить той факт, що кримінальне правопорушення в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину, так як санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, що вказує на можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду. Водночас, в межах даному кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих дій направлених на встановлення та зібрання доказів, а тому у разі застосування до ОСОБА_4 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, останній зможе незаконно впливати на хід досудового розслідування, в тому числі впливати на свідків, потерпілого, іншого підозрюваного, так як кримінальне правопорушення, яке інкримінується останньому вчинене за попередньою змовою групою осіб. Наявність ризику, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, обгрунтовується тим, що раніше він притягувався до кримінально відповідальності, хоча і в силу ст. 89 КК України не має судимості.

Таким чином, надуманими та непідтвердженими належними доказами є посилання апелянта на недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доводами.

Посилання апелянтів, що підозрюваний ОСОБА_4 має постійне місце проживання, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, батьків пенсіонерів, дружину, яка перебуває на 21-22 тижні вагітності, що відомості, які його негативно б характеризували відсутні, не можуть переконати у тому, що у разі обрання стосовно нього більш м’якого запобіжного заходу, вказане забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя районного суду обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого і застосував до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки під час розгляду клопотання встановлені обставини, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти доведеним ризикам, та забезпечити виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.

Застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчим суддею обгрунтовано визначено підозрюваному ОСОБА_4 заставу. Визначений розмір відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який є необхідним та достанім, з урахуванням встановлених ризиків, тому твердження апелянтів стосовно розміру застави є безпідставні.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг підозрюваного ОСОБА_4 та захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3, а тому ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави, залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 183, 194, 376, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Кіровоградської області,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30.03.2018 року про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, з 21 год. 30 хв. 27 березня 2018 року до 21 год. 30 хв. 25 травня 2018 року, з визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 105 720 грн., залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2