Вирок № 73228371, 06.04.2018, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/344/18

провадження № 1-кп/368/81/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2018 рокум.Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого-судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області кримінальне провадження № 12017110190000588 від 01.11.2017 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, непрацюючого, раніше судимого:

●10.08.2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України до 1 року виправних робіт з відрахуванням 10 % у дохід держави. На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області умовно – достроково звільнений від відбування покарання на 2 місяці 25 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 185 ч. 3 КК України.

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури ОСОБА_2

- захисту - обвинуваченого ОСОБА_1

представника потерпілого ПП «Приватне сільськогосподарське підприємства «Липовецьке»» ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 31.10.2017 р. приблизно о 23 год. 00 хв., перебуваючи в с. Липовець Кагарлицького району Київської області, вирішив вчинити крадіжку блока двигуна Д-240 до трактора марки МТЗ-80 з майстерні, розташованої на території частково огородженого ОСОБА_4 підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Липовецьке»» за адресою: вул. Миру, 7 с. Липовець Кагарлицького району Київської області. Знаючи про відсутність охоронців, ОСОБА_1 направився до вищезазначеної майстерні, оскільки протягом тривалого часу працював на даному підприємстві та знав про наявність у майстерні блока двигуна Д-240 до трактора марки МТЗ-80. ОСОБА_5 приїхав на своєму автомобілі марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, із саморобним причепом до майстерні, розташованої на території частково огородженого приватного підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Липовецьке» за адресою: вул. Миру, 7 с. Липовець Кагарлицького району Київської області та залишив свій автомобіль біля воріт вищезазначеної майстерні.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до одного із вікон майстерні, вийняв скляну фіранку та потрапив до її приміщення, де виявив і таємно викрав блок двигуна Д-240 до трактора марки МТЗ-80. Після цього ОСОБА_1 помістив вищезазначений блок двигуна на саморобний причіп свого автомобіля марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_1, попередньо перемістивши його через вхідні ворота даної майстерні, які відкрив з середини та покинув територію підприємства, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдав приватному підприємству «Приватне сільськогосподарське підприємство «Липовецьке» майнову шкоду в сумі 4000 (чотирьох тисяч гривень) гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що в дійсності вчинив крадіжку блок двигуна до трактора. Вказаний блок до сараю перевіз на автомобілі, який перебуває у його власності. На другий день він вказаний блок віддав добровільно. У вчиненому сильно кається, більше такого не вчинятиме. Жалкує у тому, що сталося. Просить вибачення.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підприємства «Приватне сільськогосподарське підприємство «Липовецьке»» ОСОБА_3 пояснила, що в дійсності обвинуваченим було вчинено крадіжку майна підприємства, а саме: блок двигуна Д-240 до трактора марки МТЗ-80, який повернуто слідчим директору до винесення рішення по суті по даній справі. Погоджується з мірою покарання запропоноване прокурором.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз’яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, представника потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1

Це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, суд допитавши обвинуваченого, представника потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 185 ч. 3 КК України, повністю доведеною.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням до іншого приміщення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується, обвинувачений винний у вчиненні злочину та підлягає покаранню.

Обставини, які характеризують особу обвинуваченого.

Згідно паспорту серії СК № 651464, виданого 08 січня 1998 року обвинувачений ОСОБА_1 народився 09 лютого 1968 року в с. Липовець Кагарлицького району Київської області, відповідно, на момент вчинення злочину був повнолітнім та є громадянином України.

Згідно характеристики, виданою виконавчим комітетом Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області вбачається, що громадянин ОСОБА_1 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 з народження по даний час. За час проживання в селі Липовець гр. ОСОБА_1 громадський порядок не порушував, нарікань з боку сусідів та мешканців села на його адресу не надходило. Бере участь у затребуваних роботах. На засіданнях виконкому сільської ради гр. ОСОБА_1 не розглядався. Компрометуючими матеріалами на гр. ОСОБА_1 виконком сільської ради не володіє.

Згідно вимоги про судимість № 5835/109/1009/1/02-17 від 02.11.2017 станом на 02.11.2017 року ОСОБА_1 рахується як такий, що раніше судимий, а саме: 10 серпня 2016 року Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до покарання із застосуванням ст.. 69 КК України у виді одного року виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням щомісячно із заробітку в доход держави 10 %. На підставі ухвали Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_1 умовно – достроково звільнений від відбування покарання на 2 місяці 25 днів.

Згідно довідки поліклініки Кагарлицької центральної районної лікарні № 667 обвинувачений ОСОБА_1 за наркологічною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - нарколога не перебуває.

Згідно довідки поліклініки Кагарлицької центральної районної лікарні № 392 обвинувачений ОСОБА_1 за психіатричною допомогою не звертався та на обліку в лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно свідоцтва про народження на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, у графі батьки зазначено – батько – ОСОБА_1, мати – ОСОБА_7.

Згідно посвідчення серії ААГ № 075331 ОСОБА_6 є дитиною інвалідом.

Обгрунтування судом призначення обвинуваченому ОСОБА_1 міри та виду покарання.

Так, санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Згідно ч. 4 ст. 12 КК України - тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1, є тяжким злочином.

При призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахуванні ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 66 КК України (в редакції 2001 року), суд відносить – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України (в редакції 2001 року), суд не вбачає.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 25.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов’язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При визначенні виду та розміру призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1П суд, у відповідності до вимог, передбачених, ст. 65 КК України, враховує характер і ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину, пом'якшуючих покарання обставинними, згідно ст. 66 КК України, є щире розкаяння в скоєному та активне сприяння розкриттю злочинів, усунення заподіяної шкоди та без обтяжуючих обставин покарання, особу обвинуваченого, який не являє собою підвищено суспільно небезпечною особою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 58,60), за місцем проживання характеризується з позитивної сторони (а.с. 50), має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 48), який є диною інвалідом та знаходиться на його утриманні (а.с. 47), думку представника потерпілого ДП «Приватне сільськогосподарське підприємства «Липовецьке»» стосовно призначення виду і міри кримінального покарання ОСОБА_1, думку прокурора щодо застосування покарання та звільнення ОСОБА_1П, з випробуванням, з урахуванням досудової доповіді органу пробації, які вважають, що обвинуваченого можливо призначити покарання без обмеження або позбавлення волі на певний строк, суд приходить до висновку щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання в межах санкцій ст.. 185 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі та із застосуванням ст.. 75 КК України, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов’язки.

Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є необхідною і цілком достатньою для виправлення ОСОБА_1, та попередження вчинення нових злочинів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Відповідно до ст.124 КПК України всі судові витрати покладаються на обвинуваченого та підлягають стягненню з нього.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 (два) роки.

У відповідності до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки - періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем її проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обиралася.

Речові докази по кримінальному провадженню: (а.с. 97) – автомобіль марки «ВАЗ 21099», синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 та причіп, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (а.с. 98) - після набрання вироком законної сили - залишити ОСОБА_1; блок мотора з картером Д-240, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 - після набрання вироком законної сили - залишити ПП «Приватне сільськогосподарське підприємства «Липовецьке»»; господарські рукавиці, які було поміщено до спец пакету № 4326177 та тапці сірого кольору, які поміщено до спец.пакету № 4326178, які передано на зберігання в кімнату речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, - знищити.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, процесуальні витрати на користь держави вартість судово-трасологічної експертизи в сумі 3 432 грн. 00 коп. і вартість проведеної авто товарознавчої експертизи в сумі 858 грн. 00 коп., а всього 4 290 (чотири тисячі двісті дев’яносто) грн. 00 коп.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.І. Шевченко