Постанова № 73226760, 05.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/758/16-ц

Провадження № 22-ц/779/82/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області у складі:

судді-доповідача – ОСОБА_1,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д,

за участю секретаря – Капущак С.В., апелянта ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представниці – адвоката ОСОБА_4,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану його представницею ОСОБА_5, на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2017 року, ухваленого головуючим суддею Юсип І.М. та оголошеного в м. Калуш о 08 год. 14 хв., дата складання повного тексту якого не відома, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа – Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», про витребування 1/2 частки житлового будинку, повернення майна в стан існування та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

1. Позов заявлено 05.04.2016 (а.с. 2-4 т. 1).

1.1. Зміст змінених позовних вимог (а.с. 1-3 т. 2 – Заява про зміну позовних вимог).

16 грудня 1986 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування 1/2 частини спірного житлового будинку № 3 що по вул. Церковній ( Кармелюка) в с. Бовшів Галицького району Івано-Франківської області. Їй передано майно згідно договору дарування і даний договір зареєстрований у виконкомі Бовшівської сільської ради.

Окрім того рішенням Галицького районного народного суду від 24.06.1988 встановлено факт, що вона є власником 1/2 житлового будинку.

09.03.2016 її представнику в момент отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна стало відомо, що право власності на ціле будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_2 Бовшівською сільською радою і 20.04.1990 видано йому свідоцтво про право власності на ціле домоволодіння.

Вважає, що ОСОБА_7 незаконно отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок, оскільки на момент його отримання вона була власником тільки 1/2 частини будинку.

Після смерті ОСОБА_7 згідно свідоцтва про право на спадщину від 11.09.2006 власником будинку став ОСОБА_2, однак він не мав права на спадкування 1/2 частини будинку, яка належить їй.

Вважає, що майно вибуло з її володіння поза її волею, а тому має право витребувати його у відповідача.

1.1.1. Просила витребувати у ОСОБА_2 1/2 частки спірного житлового будинку, повернути майно в стан існування станом на 16.12.1986 та визнати право власності на ? спірного житлового будинку.

1.2. Відповідач ОСОБА_2 31.05.2016 заперечив проти позову (а.с. 50-51 – Заперечення).

1.2.1. Обґрунтування доводів заперечення.

Відповідач ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом успадкував належний померлій 12 лютого 2006 року тітці ОСОБА_7 спірний житловий будинок, отримав свідоцтво про право на спадщину. Померлій тітці ОСОБА_7 була відведена в с. Бовшів, Галицького району Івано-Франківської області земельна ділянка і така 26 січня 1971 року отримала свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах. 20 січня 1990 року спадкодавиця ОСОБА_7 виготовила технічний паспорт на спірний житловий будинок та 20 квітня 1990 року отримала свідоцтво про право власності. ОСОБА_6 – дарувальник за договором дарування, укладеним з позивачкою, не проживав за адресою: будинок № 3, вул. Церковна (Кармелюка) в с. Бовшів, Галицького р-ну Івано-Франківської обл., не був власником частини вказаного (спірного) житлового будинку. Окрім того, в договорі дарування, укладеному 16 грудня 1986 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, не вказано конкретної адреси будинку, частина якого є предметом договору дарування.

1.2.2. Просив в позові відмовити.

1.3. Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25.09.2017 до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог – АКІБ «УкрСиббанк» (а.с. 233 т. 1 – Ухвала).

1.3. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2017 року позов задоволено частково – витребувано у ОСОБА_2 1/2 частку житлового будинку № 3, що по вул. Церковній ( Кармелюка) в с. Бовшів Галицького району Івано-Франківської області та передано ОСОБА_3. В решті позовних вимог – відмовлено. (а.с. 14-15 т. 2).

2. Представниця відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку (а.с. 21-26 т. 2).

2.1. Обґрунтування апеляційних вимог:

- В суді першої інстанції позивачем сплачено не в повному обсязі судовий збір (як за немайновий позов, тоді як повинно було бути сплачено судовий збір за майнову вимогу).

- Позивачем у позовах про визнання права власності може бути лише особа, яка є власником.

Позивачка не надала суду правовстановлюючих документів на ? частину спірного будинку, тобто не довела право власності чи право користування цією частиною будинку, тому у неї не виникло право на даний позов щодо неіснуючого права.

Оскільки позивачка не є власником частини спірного житлового будинку, то безпідставною є і її вимога щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.

- Позивачка не надала суду копії договору дарування 04.05.1977, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_6, про дарування половини належного їй на праві власності житлового будинку, і жодного підтверджуючого документу, згідно яких ОСОБА_6 був власником ? спірного будинку.

Таким чином, вважає, що ОСОБА_6 не мав права подарувати позивачці ту нерухомість (1/2 спірного будинку), яка не належала йому на підставі правовстановлюючих документів.

- Вважає, що право власності у обдарованого на житловий будинок виникає з моменту державної реєстрації договору дарування.

- Згідно реєстраційного напису спірний житловий будинок в цілому зареєстрований на праві особистої власності за ОСОБА_7. Згідно договору дарування від 16.12.1986 спірний будинок належить дарителю ОСОБА_6 на підставі запису в господарській книзі Бовшівської сільської ради депутатів трудящих під № 286, але згідно копії господарської книги під цим номером зазначено, що ОСОБА_7 є головою сім'ї і проживає разом зі своєю матір'ю ОСОБА_8В і вона є власником будинку, а про ОСОБА_6 жодного запису немає, оскільки він жодного відношення до цього будинку немає.

- Суд першої інстанції не врахував, що в рішенні Галицького райсуду від 24.06.1988 про реальний поділ між співвласниками спірного житлового будинку, на яке зсилається позивачка в підтвердження того, що вона є власником частини спірного будинку, жодного слова не зазначено про ОСОБА_8, яка була співвласником даного будинку.

- Твердження, що відповідач не мав права на спадкування ? частини спірного будинку і незаконно набув дане майно є безпідставними, оскільки згідно пояснень нотаріуса він успадкував усе законно.

- Суд не надав оцінки тому, що ні Бовшівською сільрадою, ні ОСОБА_6, ні позивачкою не було дотримано вимоги інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селах міського типу Української РСР від 31.01.1966 (розділ ІІІ «Про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів»).

2.1.1. Просить скасувати рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

2.2. Представниця позивачки адвокат ОСОБА_4 13.02.2018 подала до суду відзив на апеляційну скаргу (а.с. 53-54 – Відзив).

2.2.1. Зміст відзиву.

Рішенням Галицького районного суду від 24.06.1988, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_3 про реальний поділ між співвласниками житлового будинку №3 по вул. Церковній (Кармелюка) в с. Бовшів Галицького району.

ОСОБА_3, як власник частини спірного житлового будинку, дізнавшись 09.03.2016 про своє порушене право, відповідно до вимог ст. 387 ЦК України, правомірно звернулась із позовом про витребування свого майна від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вважають, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 61 ЦПК України).

2.2.2. Просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2.3. В судовому засіданні апеляційного суду апелянт підтримав апеляційну скаргу з мотивів, у ній указаних.

2.4. Позивачка та її представниця просили відхилити апеляційну скаргу з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду.

3. Фактичні обставини, встановлені судами.

3.1. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – рідні брат та сестра. ОСОБА_6 – батько ОСОБА_3. ОСОБА_7 – тітка ОСОБА_2.

3.2. 16 грудня 1986 року між ОСОБА_6 ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування 1/2 частини житлового будинку, що в с. Бовшів, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл., який посвідчено секретарем виконавчого комітету Бовшівської сільради Галицького р-ну Івано-Франківської обл. ОСОБА_10 (а.с. 6 т. 1 – Договір дарування).

3.3. 24 червня 1988 року Галицьким районним судом Івано-Франківської обл. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про реальний поділ між співвласниками житлового будинку в с. Бовшів, Галицького р-ну, Івано-Франківської обл., зареєстрований під № 286 в по господарських книгах, постановлено рішення, яким позов задоволено (а.с. 78 т. 1 – Рішення).

3.4. 20 квітня 1990 року Бовшівською сільрадою Галицького р-ну Івано-Франківської області ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок № 3 по вул. Церковній (Кармелюка) в с. Бовшів, Галицького р-ну Івано-Франківської обл. (а.с. 101 т. 1 – Свідоцтво).

3.5. 28.11.2000 в Бовшівській сільській раді ОСОБА_7 посвідчила Заповіт, яким все майно, яке буде належати їй на день смерті (в т.ч. половину житлового будинку) заповіла племіннику ОСОБА_2 (а.с. 96 т. 1 – Заповіт).

3.6. 20 лютого 2006 року ОСОБА_7 померла (а.с. 94 – Свідоцтво).

3.7. 11 вересня 2006 року ОСОБА_2, як спадкоємцю за заповітом, Державним нотаріусом Галицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області видано Свідоцтво про право на спадщину № 2644 на спірний будинок з господарськими спорудами (а.с. 91 т. 1 – Свідоцтво про право на спадщину за заповітом).

3.8. З довідок Бовшівської сільської ради за № 39, 584, 589 від 10.03. 2016, 21.10. 2015, 26.10.2015 ( а.с.12-18 т. 1) вбачається, що будинок по вул. Церковній, 3 (бувша вул. Кармелюка) побудований у 1970 році.

Станом на 01.01.1987 в ? житлового будинку були зареєстровані та проживали ОСОБА_8 та ОСОБА_7, (мати і дочка), а друга половина будинку згідно договору дарування від 16.12.1986 належала ОСОБА_3

На підставі погосподарської книги домоволодіння по вул. Церковній (Кармелюка) №3 частина 1/2 належить ОСОБА_3, а частина ? належить ОСОБА_2

3.9. Окрім того за ОСОБА_3 з 1987 року числиться і земельна ділянка, площею 0,04 га. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що не заперечується сторонами по справі.

4. Оцінки апеляційного суду.

4.1. Мотиви рішення суду першої інстанції.

4.1.1. Позивачка є власником 1/2 частки житлового будинку, ця частка вибула з її користування поза волею, а тому ОСОБА_3 вправі її витребувати у відповідача на підставі приписів ст. 3, 16, 387, 388 ЦК України.

4.1.2. З урахуванням того, що доказів відмови у реєстрації права власності позивачка не надала, позовні вимоги про визнання за нею права власності на спірне майно і повернення його до стану, який існував в на 16.12.1986, задоволенню не підлягають.

4.1.3. Апеляційний суд погоджується з доводами суду першої інстанції і відхиляє аргументи апеляційної скарги з таких мотивів.

Перше. Щодо фактів, пов'язаних із набуттям права власності на спірну частку в майні.

Позивачка набула цю частку у 1986 році за договором, який є чинним. Її право власності на неї було підтверджено рішенням суду у 1988 році. Право власності ОСОБА_7 на все майно було оформлено у 1990 році — після виникнення права власності позивачки. ОСОБА_7 була стороною судового процесу 1988 року і тому знала про відсутність у неї права на спірне майно. Оформлення цього права відбулось поза волею позивачки – власниці частки. Відповідно, спадкування частки позивачки відповідачем, і оформлення ним правовстановлюючих документів на себе, є похідними від дій ОСОБА_7. Тому висновок суду про вибуття з власності позивачки частки в майні поза її волею відповідає матерілам справи.

Друге. Щодо матеріального права.

Судом застосовано приписи ст. 387, 388 ЦК України, які стосуються віндикації. Відповідач набув майно безвідплатно за заповітом відповідно до положень ст. 1222, 1233, 1296 ЦК України і є добросовісним набувачем.

Разом із тим, він володіє чужим майном, оскільки, як указувалось, ОСОБА_7 була стороною процесу і знала, що не є власником 1/2 частки при її оформленні на себе. Вона не мала права цю частку заповідати відповідачеві і фактично не заповідала, однак при оформленні спадщини право власності було вказано на весь будинок, а не половину. Ситуація у справі охоплюється положеннями ч. 3 ст. 388 ЦК України — позивачка вправі витребувати належну їй частку від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тому суд першої інстанції мав всі передбачені законом підстави для витребування частки, належної позивачці, у відповідача відповідно до приписів ст. 388 ЦК України.

4.2. Стосовно аргументів апеляції.

4.2.1. Питання виникнення права власності на будинок, частка в якому є предметом спору в даній справі, до предмету спору не входять, оскільки вимог про дослідження законності процедур оформлення і дійсності правовстановлюючих документів сторонами не заявлено. Тому доводи щодо відсутності прав дарувальника на майно, суперечності щодо оформлення документів оцінці не підлягають.

4.2.2. Те, що відповідач не порушив закону при оформленні своїх прав на правильність вирішення спору судом першої інстанції не впливає, оскільки не спростовує право власності позивачки.

4.2.3. Твердження щодо порушень інструктивних вимог з боку сільської ради при реєстрації прав позивачки без вимог щодо визнання таких дій недійсними не може бути підставою для скасування рішення суду, як не може бути такою підставою і неповна сплата судового збору.

4.3. Судом вірно також відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання права власності на частку та повернення майна в правовий стан існування станом на 16.12.1986.

По-перше, позивачка є власником відповідно до рішення суду, яким було визнано за нею таке право. А отже, нема підстав визнавати його за нею ще раз. Окрім того, судом вірно констатовано, що відсутні дані про відмову у реєстрації за позивачкою цього права.

По-друге. Вимога про повернення майна в стан на 16.12.1986 не може бути реалізована, оскільки, на переконання апеляційного суду, вирішена у межах вимог щодо витребування частки. Тому, оцінюючи ці доводи суду першої інстанції у зіставленні зі змістом позову, слід дійти висновку, що для задоволення цих вимог відсутні підстави.

5. Висновки.

5.1. За умов, що позивачка є власницею, відповідач добросовісно, в порядку спадкування набув право власності безвідплатно у особи, яка не мала права його заповідати, рішення суду про захист права власності позивачки на підставі приписів ст. 3, 16, 387, 388 ЦК України шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, – витребування його у відповідача відповідає матеріалам справи, закону і засадам цивільного судочинства.

5.2. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст. 35, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представницею ОСОБА_5, на – залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 08 листопада 2017 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

ОСОБА_11