Постанова № 73225921, 06.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1213/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 квітня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2018 року (суддя Придачук О.А.) щодо повернення позовної заяви позивачеві у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево, Закарпатського обласного військового комісаріату в особі Ужгородської гарнізонної комісії про зобов’язання забезпечити житлом, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 28.02.2018, якою його позовну заяву повернуто позивачу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування та порушення судом норм процесуального права, у зв’язку з чим просить ухвалу судді місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому суддя місцевого суду не вправі був через несплату судового збору залишати позовну заяву без руху та повертати її позивачеві.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Закарпатського обласного військового комісаріату просив ухвалу залишити без змін, вважаючи, що правовідносини між сторонами є житловими і предмет спору не пов’язаний з виконанням позивачем військового обов’язку або виконанням службових обов’язків.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи заяву заявнику суддя місцевого суду виходив з того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, оскільки не сплатив судовий збір.

Проте з таким висновком судді погодитися не можна.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.02.2018 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху у зв’язку з тим, що позивачем не сплачено судовий збір. При цьому, заявлені позивачем вимоги не стосуються виконання ним військового обов’язку, а тому у даній справі у ОСОБА_1 відсутні пільги щодо звільнення від сплати судового збору передбачені п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому позивачем не надано документ, який підтверджує, що позивач на час подання позову призваний на навчальні (або перевірочні) спеціальні збори.

На виконання ухвали про залишення заяви без руху позивач подав заяву, наголосивши, що порушення права, за захистом якого він звернувся, виникло під час виконання ним військового обов’язку та проходження військової служби, при цьому таке порушення продовжується вже на час набуття ним статусу військовозобов’язаного у запасі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 надав докази, що він був військовослужбовцем (на військову службу вступив 05.08.1981), зарахований на квартирний облік 16.05.1989, звільнений наказом першого заступника начальника Генерального штабу збройних Сил України від 20.03.2015 № 78 у запас, на момент виключення із списків особового складу Закарпатського обласного військового комісаріату (26.03.2015) вислуга у Збройних Силах становить 30 років 2 місяці 17 днів (а.с. 7-14). На обґрунтування позову зазначав, що в період виконання військового обов’язку житлом за рахунок Міністерства оборони України жодного разу не забезпечувався, хоча відповідне забезпечення Державою військовослужбовців жилими приміщеннями передбачено ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

ОСОБА_2 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Таким чином, військовий обов’язок безпосередньо пов’язується з гарантіями і правами, що пов’язані із реалізацією конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни категоріями осіб, визначеними, зокрема ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Статтею 12 Закону № 2011-XII передбачено забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Право, за захистом якого звернувся до суду позивач, виникло у нього саме на тій підставі, що він був військовослужбовцем та виконував військовий обов’язок, і при пред’явленні позову ОСОБА_1 було додано документи, які підтверджують ту обставину, що спір військовослужбовця (у подальшому військовозобов’язаного у запасі) щодо забезпечення жилим приміщенням пов'язаний з виконанням військового обов'язку.

Суддя суду першої інстанції на ці обставини уваги не звернув та помилково залишив позовну заяву без руху через несплату судового збору, а в подальшому повернув її позивачеві.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, ухвалу слід скасувати та направити питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 28 лютого 2018 року – скасувати, і питання про відкриття провадження у справі направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Головуюча:

Судді: