Постанова № 73225438, 06.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/4524/15-ц Номер провадження 22-ц/775/451/2018

Єдиний унікальний номер 234/4524/15-ц Головуючий у 1 інстанції Лутай А.М.

Номер провадження 22-ц/775/451/2018 Суддя-доповідач Дундар І.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Дундар І.О.,

суддів: Краснощокової Н.С., Тимченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Ситнік Д.Л.

представника позивача Сидор Г.Я.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в приміщенні суду в місті Бахмуті Донецької області цивільну справу 234/4524/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, третя особа Приватне підприємство «Владі», про стягнення заборгованості за кредитом,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року, ухвалене в приміщенні суду в місті Краматорську Донецької області о 10-08 годині, повний текст судового рішення складено 26 грудня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ПП «Владі», ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 5091736,86 грн.

Заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2016 року позовні вимоги задоволено: стягнуто солідарно з ПП «Владі» , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії №26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка склалась станом на 30 березня 2015 року в загальному розмірі 5091736,86 грн. та витрати по оплаті судового збору по 1827 грн. з кожного.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 07 серпня 2015 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення від 09 червня 2015 року залишена без задоволення.

Апеляційним судом Донецької області від 29 жовтня 2015 року заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року змінено в частині розміру стягненої пені по процентам, пені за несплачену комісійну винагороду та в частині визначення загальної суми; позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ПП «Владі» , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто солідарно з ПП «Владі» , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії №26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка склалась станом на 30 березня 2015 року в сумі 5074026,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3800000,0 грн., заборгованість по процентам кредиту - 472157,81 грн., несплачені комісійні послуги - 12540 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 349149,21 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 32272,20 грн., пеню по тілу кредиту в сумі 365911,42 грн., пеню по процентам в сумі 41028,64 грн. та пеню за несплачену комісійну винагороду в сумі 967,07 грн.; в частині стягнення судового збору рішення залишено без змін.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05 травня 2017 року заяву ПП «Владі» про перегляд заочного рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2016 року задоволено; заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2016 року скасоване.

В червні 2017 року позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом в розмірі 8015226,63 грн., а саме: тіло кредиту 3800000,00 грн., заборгованість по процентам кредиту - 851336,86 грн., несплачені комісійні послуги - 21660,00 грн., пеня - 34,69 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 3016521,71 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 325673,37 грн. та судовий збір.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року залишена без розгляду позовна заява ПАТ «Державний ощадний банк України» до ПП «Владі», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом в частині стягнення на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» з ПП «Владі» заборгованості за кредитом в розмірі 8015226,63 грн., яка складається з: тіла кредиту 3800000,00 грн., заборгованості по процентам кредиту - 851336,86 грн., несплаченої комісійної послуги - 21660,00 грн., пені - 34,69 грн., інфляційного збільшення заборгованості - 3016521,71 грн., три процента річних від суми заборгованості - 325673,37 грн., а також стягнення судового збору.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року позовну заяву ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором кредитної лінії № 26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка склалась станом на 12 травня 2017 року в загальному розмірі 8015226,63 грн., з яких: тіло кредиту 3800000,00 грн., заборгованість по процентам кредиту - 851336,86грн., несплачені комісійні послуги - 21660,00 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 3016521,71 грн., три процента річних від суми заборгованості - 325673,37 грн., пеня - 34,69 грн.; в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору 120228,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду незаконне, ґрунтується на недопустимих письмових доказах - договори, платіжні доручення, письмові вимоги не скріплені підписом уповноваженої особи та не надані їх оригінали, суд не звернув уваги, що заборгованість по процентам у боржника розпочалась з 1 квітня 2014 року і до моменту звернення з позовом - квітень 2015 року порука припинилась, так як кредитор не звертався з вимогою до поручителя. Крім того, суд залишив поза увагою, що боржник за кредитним договором - ПП «Владі» звільняється від відповідальності за порушення кредитного зобов'язання, оскільки таке порушення допущено внаслідок обставин непереборної сили - проведення АТО на території Донецької області, що унеможливило проведення господарської діяльності.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник ПАТ "Державний ощадний банк України" Сидор Г.Я. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Указом Президента "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" від 29 грудня 2017 року № 452/2017 ліквідовано апеляційний суд Донецької області, утворено Донецький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку область, з місцезнаходженням у містах Бахмуті, Донецьку і Маріуполі.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8 п.1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

На підставі п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону №2147-УІІІ від 3 жовтня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що 26 грудня 2013 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПП «Владі» укладено Договір кредитної лінії № 26-15-23/13, за яким останній отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 3800000 грн. з остаточним терміном повернення не пізніше 20 грудня 2016 року за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 19% річних; 26 грудня 2013 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким останні зобов'язався перед банком безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати солідарно з ПП «Владі» за виконання зобов'язань за Договором кредитної лінії № 26-15-23/13; станом на 12 травня 2017 року утворилась заборгованість в загальній сумі 8015226,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зобов'язання за кредитним договором виконав, видав позичальнику грошові кошти, але останній порушив терміни погашення кредиту та відсотків; нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, що є підставами для стягнення заборгованості з поручителя, оскільки позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку, передбаченого ст.559 ЦК України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти, ч.2 ст.1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, частиною 1 ст.1050 ЦК передбачено - якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

З матеріалів справи вбачається, що боржником ПП «Владі» порушено умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно вимогами ст. 553-554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З договору поруки від 26 грудня 2013 року (арк..спр.15-17), укладеному між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 вбачається, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за Кредитним договором (п.4.1), тобто строк дії договору поруки не встановлений.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 грудня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З пункту 10.5 договору кредитної лінії (арк..спр.6-14) вбачається, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін (за наявності) та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.

Але таке положення не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка неминуче настати.

За умовами кредитного договору (п. 2.2) кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 20 грудня 2016 року.

Виходячи з викладеного, саме з цієї дати повинен був би відраховуватися початок строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості (т.1. арк..спр.218) вбачається, що після 21 жовтня 2014 року позичальник ПП «Владі» допускав порушення умов договору щодо оплати чергових платежів за кредитом.

За змістом листа ПАТ «Державний ощадний банк України» від 6 лютого 2015 року поручителя ОСОБА_4 попередили про наявність заборгованості (т.1 арк.спр.31).

З позовом до суду позивач звернувся 6 квітня 2015 року (т.1 арк..спр.2-5), тобто з дотримання шестимісячного строку пред'явлення вимог до поручителя, тому підстави для припинення поруки відсутні, а доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заборгованість по процентам у ПП «Владі» почалась з 1 квітня 2014 року, як підстави для початку відрахування шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя не ґрунтуються на вищевказаних вимогах закону та не відповідають обставинам справи, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по відсоткам виникла лише після 21 жовтня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави для звільнення боржника від відповідальності - обставини непереборної сили необґрунтовані.

Дійсно, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч.2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення даних вимог закону відповідач не надав належних доказів в обґрунтування доводів щодо наявності обставин непереборної сили.

В той же час, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року заочне рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 червня 2015 року змінено в частині розміру стягненої пені по процентам, пені за несплачену комісійну винагороду та в частині визначення загальної суми; позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ПП «Владі» , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково: стягнуто солідарно з ПП «Владі», ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором кредитної лінії №26-15-23/13 від 26 грудня 2013 року, яка склалась станом на 30 березня 2015 року в сумі 5074026,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3800000,0 грн., заборгованість по процентам кредиту - 472157,81 грн., несплачені комісійні послуги - 12540 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 349149,21 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 32272,20 грн., пеню по тілу кредиту в сумі 365911,42 грн., пеню по процентам в сумі 41028,64 грн. та пеню за несплачену комісійну винагороду в сумі 967,07 грн.. Дане рішення набуло законної сили.

Отже, в частині стягнення заборгованості за період станом на 30 березня 2015 року в сумі 5074026,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3800000,0 грн., заборгованість по процентам кредиту - 472157,81 грн., несплачені комісійні послуги - 12540 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 349149,21 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 32272,20 грн., пеню по тілу кредиту в сумі 365911,42 грн., пеню по процентам в сумі 41028,64 грн. та пеню за несплачену комісійну винагороду в сумі 967,07 грн. є рішення по спору між тими самими сторонами , про той самий предмет та з тих самих підстав.

На підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно із ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного рішення суду належить скасувати, провадження по справі в частині стягнення заборгованості станом на 30 березня 2015 року в сумі 5074026,35 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3800000,0 грн., заборгованість по процентам кредиту - 472157,81 грн., несплачені комісійні послуги - 12540 грн., інфляційне збільшення заборгованості - 349149,21 грн., три проценти річних від суми заборгованості - 32272,20 грн., пеню по тілу кредиту в сумі 365911,42 грн., пеню по процентам в сумі 41028,64 грн. та пеню за несплачену комісійну винагороду в сумі 967,07 грн. закрити.

В іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

З розрахунку заборгованості (т.1 арк.спр.218) вбачається, що за період з 30 березня 2015 року по 12 травня 2017 року були нараховані відсотки за користування кредитним коштами в загальному розмірі 379791,76 грн., які складаються: 30-31 березня 2015 року - 3956,16 грн., квітень 2015 року - 59342, 46 грн., травень 2015 року - 61320, 55 грн., червень 2015 року - 59342, 47 грн., липень 2015 року - 61320,54 грн., серпень 2015 року - 61320, 55 грн., вересень 2015 року - 59342, 47 грн., жовтень 2015 року - 13846, 57 грн.. Але за даний період було сплачено 612, 73 грн., тобто заборгованість по відсоткам за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складе 379179,03 грн. (379791,76-612,73).

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи, що позичальник прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних є обґрунтованими.

Розмір 3 % річних по простроченому кредиту складе 241742,47 грн. за таким розрахунком: 3800000 х 3% х 774 : 365 : 100, де 3800000 - сума заборгованості за кредитом, 774 - кількість днів прострочки (т.2 арк.спр.112).

Розмір 3% річних по простроченим відсоткам складе 50194,16 грн. (т.2 арк.спр.113).

Розмір 3% річних по простроченій комісії складе 1286,29 грн. (т.2 арк.спр.113).

Таким чином загальний розмір 3% річних від суми заборгованості складе 293222,92 грн. (241742,47 грн. + 50194,16 грн. + 1286,29 грн.), які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Так само є обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення інфляційного нарахування на суму заборгованості.

Розмір інфляційних нарахувань на заборгованість по тілу кредиту складе 1535451,24 грн., з наступного розрахунку 3800000 х 1,404, де 3800000 - сума заборгованості, 1,404 - сукупний індекс інфляції за період з квітня 2015 року по травень 2017 року.

Розмір інфляційних нарахувань на заборгованість по відсоткам складе 80935,98 грн. з такого розрахунку:

30, 31 березня 2015 року - 3956,16 х 1,404 = 1598,55 грн.

Квітень 2015 року - 59342,46 х 1,232 = 13745,91 грн.

Травень 2015 року - 61320,55 х 1,205 = 12578,33 грн.

Червень 2015 року - 59342,47 х 1,200 = 11887,66 грн.

Липень 2015 року - 61320,54 х 1,212 = 13027,39 грн.

Серпень 2015 року - 61320,55 х 1,222 = 13626,97 грн.

Вересень 2015 року - 59342,47 х 1,195 = 11556,71 грн.

Жовтень 2015 року - 13846,57 х 1,210 = 2914,46 грн.

Розмір інфляційних нарахувань на заборгованість по комісії складе 2144,41 грн. з такого розрахунку:

березень 2015 року - 1140 х 1,404 = 460,64 грн.

Квітень 2015 року - 1140 х 1,232 = 264,07 грн.

Травень 2015 року - 1140 х 1,205 = 233,84 грн.

Червень 2015 року - 1140 х 1,200 = 228,37 грн.

Липень 2015 року - 1140 х 1,212 = 242,19 грн.

Серпень 2015 року - 1140 х 1,222 = 253,34 грн.

Вересень 2015 року - 1140 х 1,195 = 222,01 грн.

Жовтень 2015 року - 1140 х 1,210 = 239,95 грн.

Отже загальний розмір інфляційних нарахувань, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складе 1618531,63 грн.

Відповідно до ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції неповне з'ясовані обставини, що мають значення для справи; порушено норми процесуального права, що є підставами для скасування рішення з ухваленням нового.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Позивач при зверненні до суду судовий збір сплатив в сумі 3654 грн. за позовні вимоги в сумі 5091736,86 грн. (т.1 арк.спр.1), в подальшому 8 червня 2017 року позивач збільшив позовні вимоги до 8018680,94 грн., тобто повинен був доплатити судовий збір за 2926944,08 грн.

Відповідно до п/п 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», в редакції, яка діяла на час звернення до суду з заявою про збільшення позовних вимог, у разі подання позовної заяви немайнового характеру справлявся судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Таким чином розмір судового збору за подання до суду заяви про збільшення позовних вимог повинен був скласти 43904,16 грн., а загальний розмір судового збору - 47558,16 грн.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 116574,40 грн., що значно перевищує розмір судового збору, розрахований на підставі вимог закону.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по оплаті судового збору в сумі 43734,99 грн.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 грудня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, третя особа - Приватне підприємство «Владі», про стягнення заборгованості за кредитом в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом за період станом на 30 березня 2015 року закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 379179,03 грн., несплачені комісійні послуги в сумі 9120 грн., інфляційне збільшення заборгованості в сумі 1618531,63 грн., три відсотки річних від суми заборгованості в розмірі 293222,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по оплаті судового збору в сумі 43734,99 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повне судове рішення виготовлено 06 квітня 2018 року

Головуючий