Постанова № 73224875, 04.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/217/2018(м)

265/8009/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Єдиний унікальний номер 265/8009/17

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Сидельнікова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі, у складі судді Вайновського А.М.,

на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2018 року про відмову у поверненні позовної заяви, в складі судді Вайновського А.М.,

у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_1, який згодом уточнила та просила стягнути з відповідача заборгованість по оплаті комунальних послуг за період з 01 грудня 2014 року по 01 листопада 2017 року в розмірі 5739,42 грн., втрати від інфляційних процесів за період з 01 грудня 2014 року по 01 листопада 2017 року в розмірі 803,09 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 01 грудня 2014 року по 01 листопада 2017 року в розмірі 205,40 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову зазначила, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 травня 2013 року позивач та відповідач є власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 по ? частині кожний. У спільному користуванні знаходиться 16,3 кв.м. (опалювальна площа: кухня - 8 кв.м., коридор - 5,0 кв.м., санвузол - 3,1 кв.м., вбудована шафа - 0,2 кв.м.). Позивачу у користування виділено кімната 17,2 кв.м. (опалювальна площа), лоджія - 2,1 кв.м., відповідачу - кімната 10,3 кв.м. (опалювальна площа).

Особові рахунки по комунальним послугам не було розподілено, їх оплату в повному обсязі сплачувала позивач. Борг за сплачені комунальні платежі відповідач в добровільному порядку не сплачує, на підставі чого позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по квартирній платі та платі за комунальні послуги, відшкодування моральної шкоди.

Призначено відкрите судове засідання в приміщенні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про повернення позовної заяви у зв'язку із порушенням правил підсудності відмовлено.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування заборгованості за комунальні послуги 5739 грн. 42 коп., інфляційні втрати в сумі 803 грн. 09 коп., три відсотки річних від суми простроченого зобов`язання в сумі 205 грн. 40 коп., а разом 6747 грн. 91 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 960 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалами від 04 грудня 2017 року та від 10 січня 2018 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвали та повідомити заявника до якого суду він повинен був подати позов.

Зокрема зазначив, що суд першої інстанції відкрив провадження з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки з 20 жовтня 2014 року місцем його проживання є АДРЕСА_2., що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи та відомостями, які містяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Відповідач має новонароджену дитину, на утриманні знаходиться його мати та обов'язок сплачувати аліменти на дитину, що унеможливлює його участі та захисту своїх прав в судовому засіданні у м. Маріуполі.

Позивачем у встановлений строк до розгляду справи по суті не надано відповідачу копії відповіді на відзив, чим було порушено право відповідача на подачу заперечень.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвали суду від 04 грудня 2017 року та від 10 січня 2018 року скасувати, заперечення позивача ОСОБА_2, яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвали суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На виконання вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому остання послалась на те, що в позовній заяві зазначила всю інформацію щодо проживання та реєстрації відповідача. Судом також було зроблено запит до Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг, відповідно до відповіді якого, відповідач зареєстрований у встановленому законом прядку за адресою: АДРЕСА_1 з 24 травня 2006 року по теперішній час. А тому суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі та розглянув її по суті, не порушив правила територіальної підсудності.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 29 листопада 2017 року № 04-186712, громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 з 24 травня 2006 року по теперішній час (а.с.80).

З детальної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 як фізичної особи підприємця, діяльність якого зареєстровано 03 березня 2017 року та припинено 05 лютого 2018 року, зазначена адреса: АДРЕСА_2., 45607.

Відповідно до довідки від 02 лютого 2017 року № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 Фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_2. (а.с.86).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації від 27.10.2017 року № 1444-01-02, ОСОБА_1, житель с. Гірка Полонка, з 02 лютого 2017 року по теперішній час перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в УСЗН Луцької РДА.

Згідно вилученої довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з 20.10.2014 року по 01.01.2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку у Департаменті соціальної політики Луцької міської ради (а.с.87).

Відкриваючи провадження, суд першої інстанції виходив з того, що відповіддю Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради підтверджується зареєстроване місце проживання відповідача за адресом АДРЕСА_1 з 24 травня 2006 року по теперішній час. На підставі цього прийшов до висновку, що справа підсудна Орджонікідзевському районному суду міста Маріуполя Донецької області.

З таким висновком апеляційний суд не може не погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, в редакції, що діяла на час відкриття провадження судом першої інстанції, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.

Документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист

Порядок реєстрації місця проживання або перебування передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» (далі - Правила).

Відповідно до п. 3 Правил реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Пунктом 7 Правил передбачено, що реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до п.18, 25 Правил, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження;

3) квитанцію про сплату адміністративного;

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи ;

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини;

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Реєстрація місця перебування осіб, що звернулися за захистом в Україні із заявою за формою згідно з додатком 8, здійснюється на визначений законом строк на підставі документів, визначених пунктом 18 цих Правил. Відомості про реєстрацію місця перебування вносяться до довідки про звернення за захистом в Україні, зразок якої затверджується наказом МВС.

Таким чином, відкриваючи провадження та керуючись загальними правилами територіальної підсудності, судам необхідно виходити не з фактичного місця проживання відповідача, з місця проживання або перебування відповідача, яке зареєстровано у встановленому законом порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 про що свідчить лист Лівобережного районного відділу надання адміністративних послуг Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради від 29 листопада 2017 року № 04-186712 (а.с.80) та копія паспорта ОСОБА_1 (а.с. 90).

Отже, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі, правильно виходив з того, що територіальна підсудність даного спору припадає на Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, оскільки відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку саме в Орджонікідзеському районі міста Маріуполя Донецької області.

Доводи відповідача щодо його фактичного місця проживання у с. Гірка Полонка як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить відповідна довідка, та підтверджується відомостями, які містяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України щодо фізичної особи підприємця ОСОБА_1, є необґрунтованими, оскільки вказана довідка не є документом, що посвідчує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування відповідача, а є лише одним із необхідних документів для відповідної реєстрації.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості відповідача брати участь у судовому засіданні у м. Маріуполі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 212 ЦПК України, зокрема відповідач має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання відповідачу копії відповіді на відзив, чим порушено право відповідача на подачу заперечень, є неспроможними, оскільки відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження може бути оскаржена окремо від рішення суду лише з підстав порушення правил підсудності. Вказані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Крім того, позивач не був позбавлений права подати відповідні заперечення до винесення рішення суду по суті позовних вимог.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу про відкриття провадження з додержанням норм процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для їх скасування в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд приходить до висновку про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 за на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2018 року про відмову у поверненні позовної заяви виходячи з наступного.

Статтею 353 ЦПК України наведено перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. До цього переліку відноситься зокрема ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Між тим, з оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу про відмову у поверненні позовної заяви.

Відповідно до ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Таким чином, враховуючи, що до переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду (ст. 353 ЦПК України) відноситься, зокрема, ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові), а ОСОБА_1 оскаржує ухвалу про відмову у поверненні позовної заяви, апеляційний суд приходить до висновку про закриття апеляційного провадження в частині оскарження відповідної ухвали.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач надав заяву, в якій просив у разі передбачених законом випадках, повернути сплачений судовий збір.

Враховуючи вимоги закону, заяву відповідача, апеляційний суд прийшов до висновку про повернення сплаченого судового збору відповідачу у розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст. ст. 362, 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 грудня 2017 року про відкриття провадження у справі залишити без змін.

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 січня 2018 року про відмову у поверненні позовної заяви закрити.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір, сплачений за квитанцією № 15 від 06.03.2018 року на рахунок отримувача: 31212206780015, отримувач: Бахмутське УК/м. Бахмут/22030101, код отримувача: 37868870, банк отримувача: 834016 ГУ ДКСУ у Донецькій області у розмірі 352 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 06 квітня 2018 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.М.Кочегарова

С.А.Попова