Ухвала суду № 73222431, 03.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/192/18

Провадження №11-кп/772/460/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Мішеніної С.В.

суддів: Ващук В.П., Федчука В.В.

зі секретарем Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.02.2018 року про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3

За участю сторін провадження :

прокурора : Олексюка В.І.

представника ДУ Крижопільского ВЦ № 113: ОСОБА_4

засудженого: ОСОБА_3

В с т а н о в и в :

Ухвалою Крижопільсього районного суду Вінницької від 12.02.2018 року звільнено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого Барським районним судом Вінницької області за 187 ч. 4, ст. 115 ч. 2, п. п. 6,12, ст. 70 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, умовно-достроково на 2 роки 5 місяців 2 дні від подальшого відбування покарання.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.02.2018 року, в якій просив ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.02.2018 року про умовно-дострокове звільнення засудженого державної установи «Крижопільський виправний центр № 113 ОСОБА_3 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити засудженому ОСОБА_3 в застосуванні до нього ст. 81, ст. 107 КК України.

Вимоги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою.

Висновки суду першої інстанції, викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, що згідно ст. 409, ст.411, ст.413 КПК України є підставою для його скасування. Так, ч. 2 ст. 81, ч.2 ст. 107 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Відповідно до матеріалів особової, засуджений ОСОБА_3 07.10.2014 року відбуваючи покарання в державній установі «Літинська виправна колонія №123 зарекомендував себе з посередньої сторони, двічі був заохочений у вигляді подяки та один раз притягувався до дисциплінарної відповідальності на підставі постанови начальника установи від 13.03.2014 року накладено стягнення у вигляді догани, оскільки незаконно зберігав в установі заборонені предмети.

Згідно характеристики наданої ДУ «Крижопільський виправний центр» № 113 ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони та 06.12.2017 року заохочений правами начальника установи у вигляді подяки.

Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого, при цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен грунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування покарання, а не за час який безпосередньо передує умовно-достроковому звільненню.

ОСОБА_3 засуджений за особливо тяжкий злочин, відбуваючи покарання в ДУ «Літинська виправна колонія 123» не зробивши позитивних висновків для себе, вчинив порушення режиму утримання, а тому своєю негативною поведінкою не довів своє виправлення і не заслуговує на застосування умовно-дострокового звільнення.

Висновки суду про виправлення засудженого не можуть грунтуватися лише на трьох заохоченнях, які були застосовані до засудженого на протязі відбутого покарання за 7 років та 7 місяців.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Олексюка В.І, який підтримав апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній, засудженого ОСОБА_3, який вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали провадження, особову справу засудженого та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 81, ч.2 ст. 107 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом покарання.

По даній справі ОСОБА_3 24.06.2014 року засуджений Барським районним судом Вінницької області за ст. 187 ч.4, ст.115 ч. п.6, 12, ст. 70 ч.1 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належному йому майна. Згідно ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 17.02.2016 року йому зараховано строк попереднього ув’язнення з 30.08.2012 року по 18.09.2014 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Згідно ухвали Літинського районного районного суду Вінницької області від 26.06.2017 року невідбута частина покарання замінена на більш м’яке обмеження волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахується з 30.08.2012 року, кінець строку 14.07.2020 року.

ОСОБА_3 відбув 7 років 6 місяців 28 днів призначеного судом покарання, що становить 3/4 частини призначеного строку покарання.

З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_3 був працевлаштований на котрагентському об’єкті "Вінницька птахофабрика", а згодом на виробництві установи. До праці ставиться сумлінно. У відношенні до представників адміністрації установи ввічливий, тактовний. Заходи виховного характеру, які проводяться в установі відвідує та реагує на них правильно. Приймає активну участь у програмі диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Фізкультура та спорт".

Засуджений ОСОБА_3, відбув більше 3/4 частини покарання, призначеного судом за вчинення злочину.

Відповідно до вказівок Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким», суди, розглядаючи питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, мають ретельно з’ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Головною умовою прийняття такого рішення є доведеність, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення.

Вирішуючи питання, щодо наявності підстав для задоволення клопотання ОСОБА_5 суд ретельно перевірив формально – юридичні та оціночні підстави умовно – дострокового звільнення від відбування покарання.

Так, згідно характеристики, виданої начальником відділення соціально-психологічної служби майором внутрішньої служби ОСОБА_6, погодженої начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи майором внутрішньої служби ОСОБА_4, засуджений ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі знаходиться з 30.08.2012 року. Під час перебування в СІЗО Вінницької УВП №1 режим утримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

07.10.2014 року відбував покарання у Літинській ВК № 123, мав два заохочення та одне стягнення.

З 23.07.2017 року відбуває покарання в державній установі «Крижопільський ВЦ № 113», після перебування в окремому приміщенні для новоприбулих засуджених ОСОБА_3 був працевлаштований на контрагентському об’єкті «Вінницька птахофабрика», згодом різноробочим на виробництві, до праці ставиться добросовісно та з відповідальністю.

За період відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок умови відбування покарань та розпорядок дня, порушення режиму утримання не допускав. За сумлінну поведінку та ставлення до праці один раз заохочувався правами начальника установи. Проявляє соціальну-корисну ініціативу, приймає активну участь в суспільному житті відділення.

Санітарний стан житлового приміщення підтримує в належному вигляді, має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням, вимог пожежної безпеки не порушує. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує передбачені законом вимоги. По відношенню до засуджених неконфліктний, товариські стосунки підтримує з засудженими, котрі характеризуються з позитивної сторони. Відвідує заходи виховного характеру, робить для себе позитивні висновки. Приймає активну участь у програмі диференційованого виховного впливу «Підготовка до звільнення» та «Фізкультура і спорт".

Під дію ст. 81 КК України підпадає по відбуттю 3/4 строку призначеного покарання, відбув 7 років 6 місяців 28 днів призначеного судом покарання.

Факт наявності заохочень по особовій справі засудженого ОСОБА_3 підтверджується довідкою начальника відділення СПС капітана внутрішньої служби ОСОБА_6, з якої вбачається, що ОСОБА_3 три рази отримав, а саме: постановою № 146 від 09.10.2015 року подяку за сумлінну поведінку та ставлення до праці, постановою № 27 від 10.04.2016 року подяку за сумлінну поведінку та ставлення до праці, постановою від № 194 від 06.12.2017 року подяку за сумлінну поведінку та ставлення до праці, та лише одне стягнення 13.03.2014 року у вигляді догани за зберігання заборонених предметів

Доводи апеляційної скарги прокурора, що наявність трьох заохочень за сумлінну поведінку і ставлення до праці у ОСОБА_3, наявність стягнення за час відбування покарання спростовують висновки суду щодо наявності підстав для умовно-дострокового звільнення є неспроможними. Як убачається з матеріалів провадження рішення суду першої інстанції ґрунтується на дослідженні сукупності обставин, які мають з'ясовуватись при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_3, відбуваючи покарання не зробив для себе позитивних висновків, неодноразово вчиняв порушення режиму утримання, своєю негативною поведінкою не довів своє виправлення, є безпідставними, оскільки при вирішенні питання щодо умовно-дострокового звільнення відповідно ч.2 ст.81 КК України враховується сумлінна поведінка і ставлення до праці під час всього строку відбування покарання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що дані про поведінку засудженого ОСОБА_3 та його особу свідчать, що процес виправлення на даний час досяг тієї стадії, на якій можливо застосувати до засудженого ОСОБА_3 умовно-дострокове звільнення відповідно до вимог ст. 81 КК України.

Таким чином, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права , підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України , суд апеляційної інстанції,-

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 12.02.2018 року про звільнення ОСОБА_3 умовно-достроково на 2 роки 15 місяців 2 дні від подальшого відбування покарання залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржене протягом трьох місяців, з дня проголошення в касаційному порядку до Верховного Суду, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

С.В. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Федчук

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: