Постанова № 73221999, 02.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 146/732/17

Провадження № 22-ц/772/533/2018

Категорія: 43

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 рокуСправа № 146/732/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К.,

при секретарі Агеєвій Г.В.

за участю представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

учасники справи:

позивач: ОСОБА_5

відповідачі: державний реєстратор сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації,

Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області,

заінтересовані особи ОСОБА_6, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_5на рішення Томашпільського районного суду від 27.12.2017 року, ухваленого о 12 годині 41 хвилин, в приміщенні Томашпілського районного суду суддею Пилипчуком О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до державного реєстратора сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,-

В с т а н о в и л а :

31.05.2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Зазначила, що 06.12.2016 року вона звернулася до ОСОБА_7 з позовом про поділ спільного майна подружжя. Серед іншого спільного майна подружжя нею був зазначений житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 який належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок виданого на його ім'я 30 січня 2003 року Великорусавською сільською радою Томашпільського району Вінницької області.

Під час судового розгляду вказаної справи ОСОБА_6 та ОСОБА_3 заявила до неї та ОСОБА_7 позов про визнання недійсним вищезазначеного свідоцтва про право власності. На підтвердження своїх вимог ними було надано в якості доказу копію рішення народного суду Томашпільського району Вінницької області від 27 травня 1976 року про поділ майна колгоспного двору та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію та їх обтяжень від 19 грудня 2014 року. Згідно наданого витягу право власності на вищезазначений житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 та ОСОБА_3. Підставою виникнення права власності зазначено рішення Томашпільського районного суду від 27 травня 1976 року.

Вона вважає, що державним реєстратором протиправно було винесено рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Дана реєстрація не ґрунтується на вимогах закону, у зв'язку з чим вищезазначене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 грудня 2014 року має бути скасовано.

Відповідно до ухвали Томашпільського районного суду від 20.11.2017 року залучено Головне територіальне управління юстиції у Вінницькій області в якості співвідповідача до участі в даній цивільній справі.

Просила визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та ОСОБА_3, здійснену на підставі рішення Томашпільського районного суду від 27 травня 1976 року.

Рішенням Томашпільського районного суду від 27.12.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення яким її вимоги задовольнити. Зазначила, що судом допущено неповне з'ясування обставин ,що мають значення для справи ,недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права. Вважає, що висновок суду про те, що надані реєстратору документи стали підставою та надали можливість державному реєстратору, відповідно до норм закону та Порядку № 868, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, і, прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, видати витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності, не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п.п.8,9 Розділу Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № №2147 від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню слід задовольнити частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Постановляючи рішення у справі, суд виходив з того, що позивачем не було надано жодних доказів, що при державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, приймаючи рішення №18145698 від 19.12.2014 р., державний реєстратор діяв у спосіб, який встановлений Законом №1952, а між сторонами виник цивільно-правовий спір.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції у зв'язку з порушенням правил юрисдикції загальних судів, що є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як вбачається з позову, ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом до суб'єкта владних повноважень про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 10 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус, приватний виконавець чи державний виконавець.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини першої статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом статті 10 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус, приватний виконавець чи державний виконавець.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини першої статті 37 цього Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Згідно ч.2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Таким чином, апеляційний суд в складі колегії вважає, що відсутня компетенція судів загальної юрисдикції по розгляду даної справи.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Тому доводи апеляційної скарги що незаконності рішення суду правового значення не мають.

Згідно ст.377 ЦПК України судове рішення яким закінчено розгляд справи підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі, зокрема, з підстав,, передбачених ст. 255 ЦПК України , п.1 ч.1 якої передбачає закриття провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Порушення правил юрисдикції загальних судів ,визначених ст.19-22 ЦПК цього Кодексу є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги .

Отже, рішення суду підлягає скасуванню незалежно від доводів скарги ,а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 374, 377 ,382 ЦПК України,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду від 27.12.2017 рокускасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення. У випадку проголошення вступної і резолютивної частини судового рішення, остання може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Оніщук В.В.

Медвецький С.К.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.