Ухвала суду № 73221983, 03.04.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/2195/16-к

Провадження №11-кп/772/223/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Вінниця

Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

судів: ОСОБА_2, ОСОБА_3

зі секретарем: Доценко М.І.

розглянув «03» квітня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12016020240000555 від 20.09.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_4

народження 1969 року 02 місяця 10 дня,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1

району Вінницької області, українця,

громадянина України, раніше не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Миколайчука Д.Г.

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника – адвоката: ОСОБА_5

потерпілого: ОСОБА_6

за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року, -

В с т а н о в и в:

Вироком Немиірвського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та йому призначено покарання у виді 4 місяців арешту.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, 18.09.2016 року близько 21 год. 00 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у своїй квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на побутовому ґрунті з приводу усних зауважень в його адресу з боку батьків, розпочав сварку з батьком ОСОБА_6 та матір`ю ОСОБА_8.

Під час сварки ОСОБА_4 ображав останніх нецензурною лайкою. У подальшому, ОСОБА_4, маючи на меті грубе порушення громадського порядку, з хуліганських спонукань, використовуючи нікчемний привід, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та моралі, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю, застосував до потерпілого насильство, а саме реалізуючи свій злочинний намір, підійшов до ОСОБА_6 та кулаком правої руки умисно наніс близько 2-3 ударів кулаком правої руки по правій гомілці останнього. В результаті чого, ОСОБА_4 своїми умисними, протиправними діями спричинив ОСОБА_6, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу здоров’я.

До початку судового засідання прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7, на підставі ст. 403 КПК України відмовився від апеляційної скарги на вирок Немирівсського районного суду Вінницької області від 31.10.2017 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 ставить питання про зміну вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення та призначеного покарання. Визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Свої вимоги обвинувачений мотивував тим, що вирок суду винесений з невірною правовою кваліфікацією його дій, оскільки на громадський порядок він не посягав та порушував його, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ст. 296 КК України. Вказує, що потерпілий являється його батьком, а тому заподіяння йому тілесних ушкоджень були викликані лише неприязними стосунками , які часто виникають між членами сім’ї , а тому його дії необхідно кваліфікувати аз ч.1 ст. 125 КК України.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі, потерпілого ОСОБА_6, який зазначив, що претензій до обвинуваченого морального та матеріального характеру не має, міркування прокурора , який заперечив проти апеляційної скарги та вважає вирок суду щодо ОСОБА_4 законним та обґрунтованим , дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.

Відповідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним та обгрунтованим і вмотивованим. Обгрунтоване рішення – це таке, що достатньо, добре аргументоване, підтверджене науково, певним досвідом, переконливими доказами, доведеними фактами.

Обґрунтованим є судове рішення, ухвалене на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для кримінального провадження, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Обґрунтованість судового рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Обґрунтованим судове рішення слід вважати, якщо: 1) суд повністю встановив обставини, що мають значення для кримінального провадження; 2) ці обставини доказані; 3) висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам кримінального провадження.

На думку апеляційного суду, таке рішення є законним, оскільки відповідає завданням кримінального провадження щодо захисту особи, охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений та засуджений, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю - є обґрунтованими.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України - є правильною.

Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_4 , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і ґрунтуються на припущеннях та що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 125 ч.1 КК України - є безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даному провадженню дотримано вимог кримінально – процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об’єктивної істини.

В судовому засіданні першої інстанції потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 18.09.2016 року близько 21 год. 00 хв. його син ОСОБА_4 прийшов в п’яному вигляді додому та почав чіплятися до нього та дружини, вчинив скандал. Він зробив йому зауваження, після чого ОСОБА_4 вдарив його рукою по ногах.

Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_6 суд обґрунтовано послався на показання свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що ОСОБА_4 прийшов додому п’яний і почав чіплятися, після чого чоловік зробав йому зауваження. Після чого ОСОБА_4 вдарив кулаком по нозі батька.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується іншими матеріалами кримінального провадження, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме згідно висновку експерта від 21 вересня 2016 року за № 205, у ОСОБА_6 мали місце ушкодження у вигляді забійних ран та гематом в області правої гомілки. Дані ушкодження виникли від дії тупого, твердого предмета, можливо, в строк та за обставин, на які вказує ОСОБА_6, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Злочинні діяння обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані судом за ч.1 ст.296 КК України, оскільки він умисно грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю по відношенню до ОСОБА_6, та яка полягала в заподіянні потерпілому . легких тілесних ушкоджень, а у відношенні що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Невизнання ОСОБА_4 винуватості за ст. 296 ч.1 КК України є, виключно, способом уникнення відповідальності за вчинене ним протизаконного діяння, тому суд розцінює це, як метод захисту обвинуваченого.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно, розглянув усі докази з позиції достовірності та допустимості і оцінив їх в сукупності, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296КК України та призначив покарання у виді 4 місяців арешту.

Відповідно до вимог ст. 50 і ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен врахувати сукупність тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Суд першої інстанції додержався у даному кримінальному провадженні вищевказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання , суд на виконання вимог ст. 50 і ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 «Про практику призначення судами кримінального покарання», належно врахував характер вчиненого ОСОБА_4, обставини обтяжуючі покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, крім того вину у скоєному не визнав

Призначене обвинуваченому покарання є справедливим та обґрунтованим, яке грунтується на вимогах закону, а призначене у повній відповідності з вимогами ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Закрити кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31.10.2017 року.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_4 за ч.1 ст. 296 КК України – залишити без змін.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Згідно з оригіналом: