Рішення № 73221459, 05.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/743/18

2/212/1156/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Зіміна М.В.,

секретаря судового засідання – Борух Ю.К.,

за участі позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сігма Автолізинг» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу №01964 від 21.11.2017 року, стягнення коштів, сплачених як авансовий платіж в сумі 38800 грн. у зв’язку із відсутністю нотаріального посвідчення договору лізингу, наявністю несправедливих умов договору лізингу.

Ухвалою суду від 08 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд на 07.03.2018 року.

07.03.2018 року у зв’язку з неявкою сторін судовий розгляд справи відкладено на 05.04.2018 року.

Позивач в обґрунтування своїх вимог в судовому засіданні пояснив, що він через представника ТОВ «Сігма Автолізінг» в м. Кривий Ріг вирішив придбати автомобіль Lada Vesta за ціною 125 000 грн. Йому було запропоновано укласти договір фінансового лізингу та внести лише авансовий платіж в розмірі 23 відсотків від вартості автомобіля, а залишок сплатити лише після отримання автомобіля. Погодившись з пропозицією представника ТОВ «Сігма Автолізинг» 21.11.2017 року він уклав договір фінансового лізингу №01964, після підписання якого ним сплачено авансовий платіж в сумі 40000,00грн. Представник ТОВ «Сігма Автолізинг» після сплати авансового платежу його повідомив про відсутність автомобіля та порадив розвівати вказаний договір. Ознайомившись з підписаним договором більш детально він з'ясував, що договір має інші умови, які мають істотні значення, а саме: замість раніше обумовленого автомобіля «Lada Vesta» за 125 000 грн., в договорі вказано автомобіль «Lada Vesta», вартістю 14392 долара США, що еквівалентно 385 000,00 грн. Тому, він вважає цей правочин недійсним, оскільки відповідач порушив його права як споживача, застосувавши нечесну підприємницьку діяльність. З дня укладення договору фінансового лізингу та сплати авансу, і до теперішнього часу жоден автомобіль позивачу не передано. З викладеного у договорі та поведінки відповідача стало зрозуміло, що його введено в оману, а дійсною метою укладення договору було не надання у власність автомобіля, а отримання передплати та розірвання договору без неповернення авансу та ненадання автомобіля. Вказав на відсутність обов’язкового нотаріального посвідчення договору. Тому вважає, що договір має бути визнаний недійсним, а кошти сплачені в рахунок авансу йому повернуті. Просив позов задовольнити,проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що знаходить підтвердження в матеріалах справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. У зв’язку із зазначеним, 05.04.2018 року судом постановлена ухвала про розгляд справи у заочному порядку.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встанови наступне.

21.11.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» укладено договір №01964 фінансового лізингу, згідно з яким предметом договору фінансового лізингу є транспортний засіб «Lada Vesta», об’єм двигуна 1.6, вартістю 14392 долара США, що еквівалентно 385 000,00 грн., що визначено у п. 1.1 статті 1 та п. 8.2 статті 8 вищевказаного договору (а.с. 12-19).

Стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нормами статей 203, 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно з п. 1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

Пунктом 9.1 статті 9 Договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Згідно п. 9.2 статті 9 Договору авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 23 відсотків зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору. (а.с. 12-19)

На виконання умов договору ОСОБА_1 було сплачено авансовий платіж за договором фінансового лізингу №01964 від 21.11.2017 року у сумі 40 000 грн., що підтверджується квитанцією від 21.11.2017 року (а.с. 21).

Листом відповідача було повідомлено ОСОБА_1 про задоволення його заяви від 01 грудня 2017 року про розірвання договору фінансового лізингу № 01964 від 21.11.2017 та про повернення йому авансового платежу в розмірі 1200,00 грн. (а.с. 22)

Згідно до довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» 22.01.2018 за картковим рахунком ОСОБА_1, вбачається повернення грошових коштів за договором фінансового лізингу № 01964 від 21.11.2017 в розмірі 1200,00 грн. (а.с. 23)

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 ст. 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

В силу ст. ст.1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу предметом якого є транспортний засіб «Lada Vesta», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК не було укладено в нотаріальній формі, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

Крім того, відповідно до п. 17 ч. 1ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що при укладанні договору сторонами остаточно не визначено Предмета лізингу, його вартість, не погоджено графіку сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу.

Так у додатку № 1 до договору лізингу № 01964 від 21.11.2017 визначено, що вартість предмету лізингу «Lada Vesta» на дату підписання Договору складає 125000,00 грн. Визначено строк поставки предмету лізингу у 5 днів. (а.с. 20)

Зазначена обставина вказує на те, що між сторонами договору не було узгоджено вартість предмету лізингу, адже умови договору лізингу та додаток до нього визначають різну ціну предмету лізингу.

Крім того, як встановлено судом із змісту спірного договору №01964 фінансового лізингу від 21 листопада 2017 року, укладеного між сторонами, в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингоодержувача, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

За змістом ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу відповідно до п. 4.3 договору здійснює відповідач, то в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, даний договір суперечить положенням ст. 808 ЦК України.

За змістом частин 1, 2 ст.16 цього Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що є несправедливими умови договору фінансового лізингу про нарахування штрафних санкцій за дострокову сплату лізингових платежів, а також є несправедливими умови договору фінансового лізингу, які передбачають жорстку відповідальність лізингоодержувача за невиконання умов укладеного договору та відсутність відповідальності лізингодавця за невиконання останнім умов договору, оскільки такі умови договору призводять до істотного дисбалансу прав та обов'язків сторін.

Також, суд погоджується з доводами позивача про несправедливість умов договору в частині того, що у випадку розірвання договору комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається, а авансовий платіж повертається лише у розмірі 80 відсотків. Крім того, відповідач не обґрунтував співмірності розміру адміністративного платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» не вважається лізинговим платежем, а фактично полягала лише у виготовленні типової форми договору, оскільки по-перше, дана умова порушує принцип добросовісності, встановлений п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. ст.509 ЦК України, тому що комісія за організацію по договору фінансового лізингу №01704 від 13 грудня 2017 року у сумі 38800,00 грн. є неспівмірними з затратами лізингодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення лізингодавцем інших дій на виконання договору, передбачені інші платежі, які належить сплатити лізингоодержувачу. По-друге, дана умова договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, оскільки на порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» договором №01964 від 21 листопада 2017 року не встановлено право позивача, як споживача, на одержання відповідної компенсації від ТОВ «Сігма Автолізинг», як виконавця, у зв'язку з розірванням договору. У випадку розірвання договору відповідальність за це покладається тільки на позивача. По-третє, даний пункт договору завдає шкоди споживачеві, оскільки сплачені ним 19 120,00 грн. (38 500,00 грн. комісія та 300,00грн. – 20% відсотки від авансового платежу) після розірвання договору залишаються у лізингової компанії.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Суд, аналізуючи зміст спірного договору № 01964 фінансового лізингу від 21 листопада 2017 року, укладеного між ТОВ «Сігма Автолізинг» та ОСОБА_1, дає підстави прийти до висновку, що в договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження; встановлена жорстка відповідальність лізингоодержувача, як споживача за порушення умов договору; усувається відповідальність лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом; не надані права лізингоодержувача, як споживача, вимагати дострокового розірвання договору; передбачено покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору; звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України; вказаний договір не є нотаріально посвідченим; повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості; одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства; не визначено однозначно ціну предмету лізингу.

Таким чином, умови договору №01964 фінансового лізингу від 21 листопада 2017 року є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Враховуючи викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі та застосувати правові наслідки недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, а саме визнати договір фінансового лізингу № 01964 від 21 листопада 2017 року недійним та стягнути сплачені позивачем до ТОВ «Сігма Автолізинг» платежі на виконання цього договору в розмірі 38800,00 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1409,60 грн. необхідно стягнути з відповідача ТОВ «Сігма Автолізинг» на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись статями 16, 203, 204, 215, 611, 628, 799, 806 Цивільного кодексу України, положеннями Законів України «Про фінансовий лізинг» та статями 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати договір Фінансового лізингу № 01964 від 21 листопада 2017 року укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма автолізінг» та ОСОБА_1 недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» код ЄДРПОУ 41298109 на користь ОСОБА_1 код РНОКПП НОМЕР_1 сплачені за договором лізингу № 01964 від 21 листопада 2017 року платежі в розмірі 38800 (тридцять вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» код ЄДРПОУ 41298109 на користь держави судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено та підписано 06 квітня 2018 року.

Суддя: М. В. Зімін