Рішення № 73220997, 05.04.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/493/2018

130/529/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участю секретаря Бондар С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» 7 березня 2018 року звернулося до суду з цим позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість станом на 31 грудня 2017 року по кредиту в сумі 45544,56 грн за кредитним договором б/н від 16 грудня 2010 року, яка складається з 1960,00 грн заборгованості за кредитом, 37297,23 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3642,35 грн заборгованості за пенею та комісією, 500 грн штрафу (фіксована частина), 2144,98 грн штрафу (процентна складова), а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 грн. (а.с.2-4).

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі (а.с. 45).

Представник позивача у клопотаннях, що надійшли до суду разом з позовною заявою, позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу без його участі, просив справу розглянути в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Не заперечував щодо винесення заочного рішення у разі неявки відповідача у судове засідання.

Відповідачу було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, визначено строк, до якого він має подати відзив на позов. У визначений ухвалою строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, оскільки коштів из оформленного на нього рахунку у вказаній сумі він не знімав. Зазначає, що у позові та розрахунку заборгованотсі не зазначено, коли і яку суму коштів він знімав з карткового рахунку, а відразу констатовано про наявну заборгованість за кредитом в розмірі 1960 грн станом на червень-липень 2014 року. Зі змісту позовної заяви не вбачається, як утворилася зазначена заборгованість за кредитом, не надано належних доказів зняття ним коштів з рахунку. Окрім того, просить застосувати до вимог позивача позовну давність, оскільки, як зазначено у розрахунку заборгованості, останнє зняття коштів з карткового рахунку ним здійснено в липні 2014 року. Просить рахувати даний відзив як заяву про застосування позовної давності, строк якої сплив в липні 2017 року, а в частині вимог про стягнення штрафних санкцій – в липні 2015 року (а.с. 42).

Відповідно до квитанції копія данного відзиву 30 березня 2018 року була направлено відповідачу (а.с. 48).

Відповідач заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надав.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні установлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача як на підставу своїх позовних вимог вказав, що права позивача були порушені тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість. Предмет позову - стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні установлено, що 16 грудня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Кредитка «Універсальна» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим поверненням, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.6, 7, 8-30).

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг клієнт надає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає свою згоду у любий момент його змінити (зменшити, збільшити або анулювати). Підписання договору є прямою і безумовною згодою держателя відносно прийняття любого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до пункту 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків, про що він зобов'язаний не менш, ніж за сім днів до введення змін проінформувати клієнта. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за користування ним, по перевитратах платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов’язаний у випадку невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку виконати зобов’язання по поверненню кредиту, в т.ч. і простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.7. Умов та правил надання банківських послуг держатель зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою уникнення овердрафту.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6., пункту 1.1.5.32 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій.

Відповідно до пункту 1.1.5.25 Умов та правил надання банківських послуг за несвоєчасну оплату послуг, що передбачені договором, умовами і правилами, клієнт платить банку по кожному випадку порушення пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який платиться пеня, за кожен день прострочки.

Також порядок нарахування пені вказаний у пункту 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг за виникнення прострочених зобов’язань.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6.3. Умов та правил надання банківських послуг відсотки за користування кредитом і/або овердрафтом нараховуються на дату їх сплати, при цьому відсотки нараховуються щомісячно за кожний календарний день за фактично використані в рахунок кредиту і/або овердрафта кошти з дня списання суми з карткового рахунку до дня коли кредиті/або овердрафт стає простроченим кредитом.

Відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до пункту 1.1.7.3. Умов та правил надання банківських послуг картрахунки відкриті на невизначений термін за виключеннями, що встановлені правилами.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов’язання – правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов’язку.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за вищезазначеним договором станом на 31 грудня 2017 року виникла прострочена заборгованість за кредитом у сумі 1960,00 грн, заборгованість за процентами в сумі 37297,23 грн, заборгованість за пенею та комісією в сумі 3642,35 грн, заборгованість по штрафам в сумі 2644,98 грн, а всього 45544,59 грн (а.с.5). В

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 16 грудня 2010 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом – ОСОБА_2, 26 червня 2014 року з рахунку було знято кошти в сумі 1020,00 грн. 24 червня 2015 року було здійснено погашення за наявним кредитом в сумі 357,65 грн.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності - починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному представником позивача в позовній заяві та відповідачем у його відзиві, який він просив вважати, як заяву про застосування строків позовної давності, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції про невизання позову, натомість жодного клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, витребування доказів, відповідачем не надавалося суду.

Водночас, суд приймає до уваги вимоги відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), оскільки з часу останнього погашення по кредиту, а це 24 червня 2015 року, пройшло більше одного року в межах якого можливе таке стягнення. Однак суд не бере до уваги вимогу відповідача про застосування загальної позовної давністі тривалістю у три роки, оскільки погашенням кредиту 24 червня 2015 року відбулося його переривання і відповідно до частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом та відсотками.

Крім того, з відповідача, в силу частини першої статті 141 ЦПК України, необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, понесені ним при подачі позовної заяви до суду (а.с.1) в розмірі 1762 грн.

Керуючись статтями 259, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі статей 256, 257, 258, 264, 266, 267, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 625, 634, 1048, 1049 ЦК України, статей 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 89 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер 32702083575, громадянина України, проживаючого та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, – на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) прострочену заборгованість за кредитом у сумі 1960,00 грн, заборгованість за процентами в сумі 37297,23 грн, а всього 39257 (тридцять дев’ять тисяч двісті п’ятдесят сім) грн 23 коп. заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

В іншій частині позовних вимог - про стягнення 6287,33 грн - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий К.Шепель